Справа № 156/825/19
Провадження № 2-а/165/10/20
24 червня 2020 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до інспектора поліцейського СРПП №4 Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області Силки М.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Після задоволення відводу головуючому у справі, розпорядженням голови Іваничівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2019 року, справу передано на розгляд Нововолинського міського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 22 січня 2020 року замінено первісного відповідача - інспектора поліції Силку М.М. на належного - Головне управління національної поліції у Волинській області (а.с.43).
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 червня 2019 року поліцейським винесено постанову серії ДПО18 №250912 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. В постанові зазначено, що о 18 год. 30 хв. в с. Тишковичі Іваничівського районі Волинської області, керуючи автомобілем марки «Рено Мастер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , він не мав при собі посвідчення водія категорії «В», чим порушив п. 2.1а ПДР України. Вважає, що вищевикладене не відповідає дійсним обставинам справи, жодних порушень ПДР України він не допускав, незважаючи на те, що перебував в салоні транспортного засобу та спілкувався з товаришем, автомобілем він не керував. Більше того, жодних вимог щодо пред'явлення документів поліцейський не висловлював, а про наявність оскаржуваної постанови він довідався з матеріалів справи №156/600/19, що перебувала на розгляді в суді за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не складався і права йому роз'яснено не було. Оскільки достатньо доказів, які б вказували на наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення не було, відтак правових підстав вимагати пред'явити такі документи поліцейський також не мав. З огляду на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а поліцейський складаючи постанову діяв упереджено та незаконно, просить суд скасувати постанову ДПО18 №250912 від 15 червня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу у розмірі 425 грн., а провадження у справі закрити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат у праві.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Явтушенко І.В. подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності та відсутності позивача, просила задоволити позов (а.с. 56).
Представник Головного управління національної поліції у Волинській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву чи інших клопотань до встановленого судом строку не подав (а.с. 55).
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку про підставність позову.
У оскаржуваній постанові серії ДПО18 №250912 від 15 червня 2019 року зазначено, що о 18 год. 30 хв. в с. Тишковичі Іваничівського районі Волинської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Рено Мастер», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія категорії «В», тим самим порушив п. 2.1а ПДР України. За вищезазначене порушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто за ч.1 ст.126 КУпАП до покарання у виді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.4).
З такими твердженнями позивач ОСОБА_1 не згідний, в позові зазначає, що порушень ПДР України не допускав, оскільки транспортним засобом не керував, натомість вказав на упередженість поліцейського, що складав оскаржувану постанову, оскільки останній не вимагав пред'являти для перевірки відповідний документ та склав протокол у його відсутності.
Жодних доказів на спростування таких тверджень позивача, відповідачем надано не було.
Відповідно до ст.280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні.
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач жодних доказів, які б підтвердив правомірність винесеної поліцейським постанови з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.126 КУпАП, хоча обов'язок доказування правомірності свого рішення КАС України покладає саме на нього.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин, твердження позивача на заперечення факту порушення ним вимог ПДР України заслуговують на увагу, як і твердження того що постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутністю належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скасувати постанову інспектора СРПП №4 Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області Силки М.М. серії ДПО18 №250912 від 15 червня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.2, ст.6, ст.9, ст.72, ст.73, ст.75, ст.77, ч.9 ст.205, ст.241, ст.242, ст.244, ст.245 КАС України, на підставі ч.1 ст.126 КУпАП, - суд,
ухвалив:
Позов задоволити.
Скасувати постанову інспектора СРПП №4 Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області Силки Миколи Миколайовича серії ДПО18 №250912 від 15 червня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу, у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.
Відповідно до п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя А.В. Василюк