Справа № 161/9114/20
Провадження № 3/161/2713/20
м.Луцьк 25 червня 2020 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кихтюк Р.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, -
- за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , 16.11.2020 року о 14.01 год., керуючи автомобілем «Audi A6», р.н. НОМЕР_1 , в м. Луцьку по вул. Стрілецькій, не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки, не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Yaris», р.н. НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП, до якої був причетний, не повідомивши працівників поліції, тим самим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 12.1, 2.10.а Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєних правопорушеннях підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення, письмовими поясненнями, постановою про закриття кримінального провадження та іншими матеріалами справи.
При цьому, допитаний в судовому засіданні інший учасник ДТП - ОСОБА_2 суду пояснив, що рухався автомобілем «Toyota Yaris» зі швидкістю 30 км/год по вул.. Стрілецькій в м. Луцьку та відчув удар у задню ліву частину і побачив, що повз проїхав згаданий вище автомобіль «Audi A6» на великій швидкості.
Таким чином, дослідивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , порушивши Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та залишивши місце ДТП, вчинив правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
Обираючи вид та розмір стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, суд враховує особу правопорушника, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, інші обставини справи і вважає за доцільне застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції передбаченої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, згідно ст. 36 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Луцький міськрайонний суд.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк