Справа № 161/6761/20
Провадження № 3/161/2154/20
м.Луцьк 30 червня 2020 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працює (згідно відмітки в протоколі),
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2020 року серії ОБ №165828, ОСОБА_1 25 квітня 2020 року о 17 год. 34 хв. у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 2, керував транспортним засобом SAVA 350, НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager та проведення огляду у лікувальному закладі відмовився в присутності двох свідків. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав та вказав, що автомобілем не керував, а від огляду не відмовлявся.
Таку позицію ОСОБА_1 підтримав присутній у судовому засіданні захисник - адвокат Бакаєвич А.В., який також наполягав на тому, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських є неналежним доказом, оскільки про його здійснення ОСОБА_1 не попереджався. Крім того просив суддю викликати свідків, які зазначені у протоколі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника, дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
На переконання судді винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
1) протоколом про адміністративне правопорушення;
2) довідкою УПП у Волинській області про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія;
3) письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
4) відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Суддя не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом він не керував, а від огляду не відмовлявся, оскільки вказане спростовується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому чітко видно, що ОСОБА_1 після зупинки його поліцейськими визнає, що керував транспортним засобом, а на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння - відмовляється.
Також суддя не приймає до уваги доводи захисника про те, що відеозапис здійснювався без попередження, оскільки ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Будь-яким законодавчим актом не передбачено обов'язок поліцейського інформувати особу про те, що на її форменому одязі закріплена автоматична фото- і відеотехніка у вигляді нагрудної камери, а зважаючи на те, що така камера закріплюється відкрито, а не приховано, будь-яка особа може об'єктивно виявити її.
Тому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не попереджали про відеофіксацію є надуманими і не свідчать про невинуватість у вчиненому правопорушенні.
У задоволенні клопотання про виклик свідків суддя відмовляє, оскільки у нього не виникає сумнівів у правдивості показань, які вона надали письмово. Крім того, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду беззаперечно підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому, в тому числі, зафіксовані і свідки такої відмови - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують правопорушення суддя не вбачає.
Суддя не знаходить підстав для застосування положень ст.21 або ст.22 КУпАП, оскільки правопорушення передбачене ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням Правил дорожнього руху, яке передбачено у чинному законодавстві, а перебування водія у стані алкогольного сп'яніння несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, суддя зауважує, що під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 не виявив жодного каяття у вчиненому, а на адресу суду не надходило клопотань про передачу справи на розгляд трудового колективу чи громадської організації.
Отже, враховуючи всі обставини справи про адміністративне правопорушення, особу правопорушника, приходжу до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 420,40 грн. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п.п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 20 400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк