Справа № 161/9588/20
Провадження № 1-кс/161/4744/20
м. Луцьк 19 червня 2020 року
слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
Слідчий СВ Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про накладення арешту на тимчасове вилучене майно, а саме: марки «Skoda Fabia» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який 12.06.2020 тимчасово вилучено в ході огляду місця події.
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030130000563 від 13.06.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.06.2020 року о 17.44 год. надійшло повідомлення від експерта ТСЦ №0741 про те, що при перевірці транспортного засобу «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , 1991 р.н., житель АДРЕСА_1 , виявлено ознаки знищення номеру двигуна.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, 12.06.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , на території оглядового майданчика РСЦ №0741, слідчим СВ проведено огляд місця події, в ході якого оглянуто автомобіль марки «Skoda Fabia» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який вилучено.
13.06.2020 року слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом вказаного автомобіля та передачу його для тимчасового зберігання на спеціальний майданчик ЦЗ ГУНП у Волинській області, який знаходиться за адресою: м. Луцьк вул. Ківерцівська, 34.
Враховуючи той факт, що вилучений автомобіль визнаний речовим доказом, з метою його збереження та проведення у даному кримінальному провадженні необхідних експертиз, виникла необхідність у накладені арешту на тимчасове вилучене майно, у зв'язку з чим просить клопотання задовольнити.
Представник власника майна до суду не з'явився, подав заяву про слухання клопотання у його відсутності, не заперечував щодо часткового задоволення клопотання, зокрема, просив передати йому автомобіль на відповідальне зберігання.
Слідчий та прокурор до початку судового засідання подали заяви про слухання справи у їх відсутності, клопотання підтримують та просять задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що воно підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Згідно вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом з'ясовано, що Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030130000563 від 13.06.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою від 13 червня 2020 року, автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщено на територію спецмайданчика тимчасово затриманих транспортних засобів центру забезпечення ГУНП у Волинській області, що у м. Луцьк по вул. Ківерцівська, 34 (а.с. 3).
На думку слідчого судді, слідчий у своєму клопотанні довів, що для збереження автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , як речового доказу, слід накласти арешт на нього.
Розглядаючи дане питання, відповідно до положень п.4-6 ч.2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна, повинен врахувати:1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);2) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;3) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Також у відповідності до положень ч.4 ст.170 КК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Отже, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не вбачає необхідності у накладенні арешту саме із забороною користування автомобілем.
Проте, враховуючи необхідність проведення судових експертиз та слідчих дій у провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони розпоряджатися автомобілем, без заборони користування ним, передавши на відповідальне зберігання власнику.
Таким чином, суд розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч.2 та 4 ст.170 КК України з урахуванням розумності та співрозмірності, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, а саме накладає арешт шляхом заборони відчуження автомобіля до скасування арешту у встановленому порядку нормами діючого КПК України.
У зв'язку із вищевикладеним, в частині позбавлення права керування та володіння вказаним автомобілем, слід відмовити.
При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.173 КК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
Клопотання слідчого СВ Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який 12.06.2020 року тимчасово вилучено в ході огляду місця події, проведеного за адресою: Луцький район, с. Струмівка, вулиця Рівненська, 74, шляхом позбавлення права відчуження вказаного автомобіля та внесенні будь яких конструктивних змін до нього.
Автомобіль марки «Skoda Fabia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 передати на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , 1991 р.н., жителю АДРЕСА_1 , заборонивши відчужувати та змінювати первісний стан автомобіля.
В решті клопотання - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На підставі ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1