Справа № 161/8758/20
Провадження № 4-с/161/44/20
23 червня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. в межах виконавчого провадження №49825743 щодо примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-7952/11 від 22.12.2015р.,
2 червня 2020 року на адресу суду надійшла скарга, в якій ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л., зокрема скасувати постанову про арешт коштів та майна боржника від 21 травня 2020 року в частині накладенні арешту на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «КБ «Приватбанк». Скарга обґрунтована тим, що арешт накладено на рахунок, з якого здійснюється виплата пенсія. Зазначає, що пенсія є єдиним джерелом доходів.
Ухвалою суду від 04 червня 2020 року скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд у судовому засіданні.
Скаржник у судове засідання не з'явився, водночас у заяві від 23.06.2020 року представник скаржника просив розгляд скарги здійснювати за їх відсутності, скаргу підтримав з підстав, викладених в останній.
Державний виконавець та стягувач у судове засідання не з'явилися, хоча вчасно та належним чином були повідомленні про час, дату та місце судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що 21.05.2020 року на підставі виконавчого листа №2-7952/11, виданого 22.12.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №2-7952/11 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” заборгованості за кредитним договором в розмірі 831 498,55 грн., стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором в користь Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 823,00 грн. 00 коп. по 705,75грн. з кожного., державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника в межах виконавчого провадження №49825743 (а.с.6).
Скаржник вказує, що державним виконавцем зокрема накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку, який відкритий у АТ «КБ «ПриватБанк», на який здійснюється нарахування пенсії.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
В той же час, статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Арешт з коштів боржника може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Норми ст. 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Так, відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк» для отримання пенсії, та на який на підставі постанови державного виконавця накладено арешт.
Як вбачається з матеріалів прави, пенсія є єдиним джерелом доходів скаржника. А, накладення арешту на рахунок скаржника постановою державного виконавця, унеможливлює отримання ним пенсії повністю.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, суд дійшов висновку, що накладенням арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище. Даних про наявність у ОСОБА_1 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять. Арешт вказаного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування.
Таким чином, суд вважає за необхідне скаргу задовольнити.
Керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. в межах виконавчого провадження №49825743 щодо примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-7952/11 від 22.12.2015р. - задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Лесі Українки, 15, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у АТ КБ «ПриватБанк» постановою про арешт коштів боржника від 21 травня 2020 року у виконавчому провадженні №49825743.
Зобов'язати головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. скасувати накладений постановою від 21 травня 2020 року у виконавчому провадженні №49825743 арешт грошових коштів боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк