30 червня 2020 р. м. ХерсонСправа № ЗП-18/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до подання позовної заяви,
встановив:
26 червня 2020 року Державний реєстратор Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенко Олександр Олександрович звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви державного реєстратора ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №247/03-09 шляхом зупинення дії наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 247/03-09 від 11.06.2020 року в частині тимчасового заблокування доступу державному реєстратору ОСОБА_1 до державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці. (п. 3)
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 р. заява про забезпечення позову передана судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду від 26.06.2020 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову прийнято до розгляду в порядку письмового провадження.
Як вбачається зі змісту вказаної заяви заявник має намір оскаржити наказ Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 11.06.2020 р. №247/03-09 "Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 04.05.2020", яким, зокрема, тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора Лихенко О.О. до Державного реєстру прав строком на 3 місяці з 01.07.2020 р. по 30.09.2020 р. включно, у зв'язку з порушенням державним реєстратором вимог частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, оскільки блокування його доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці може спричинити негативні наслідки як для заявника, так і для третіх осіб, а також істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його порушених прав. Крім того, заявник стверджує про наявність ознак очевидної протиправності наказу, який має намір оскаржити, а тому вважає за доцільне зупинити його дію.
30.06.2020 р. представником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Управління) в електронній формі подано до суду заперечення на заяві про забезпечення позову, у яких просить відмовити у задоволенні вказаної заяви з огляду на її необґрунтованість. Зокрема, представник Управління зазначає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, є фактично вирішення адміністративного спору по суті. При цьому, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам заявника жодним чином не підтверджено.
Надаючи правову оцінку аргументам заявника та запереченням Управління на предмет їх обґрунтованості, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, зупиненням дії індивідуального акта .
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Як зазначалося вище, основним доводом заявника в обґрунтування необхідності забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди права, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидну протиправність наказу, який заявник має намір оскаржити.
Проте, суд критично оцінює вказані доводи заявника, як підставу для забезпечення позову у даній справі, оскільки заявником наведено лише загальні формулювання, які фактично є цитуванням приписів ст. 150 КАС України.
При цьому, заявник не зазначає, яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він о має намір звернутися до суду.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного наказу, то суд зазначає, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №640/8328/19 (адміністративне провадження №К/9901/21912/19).
Крім того суд враховує, що заявник має намір оскаржити наказ Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 11.06.2020 р. №247/03-09 "Про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 04.05.2020", яким, зокрема, тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора Лихенко О.О. до Державного реєстру прав строком на 3 місяці з 01.07.2020 р. по 30.09.2020 р. включно, у зв'язку з порушенням державним реєстратором вимог частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити дію зазначеного вище наказу в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично вказує на вирішення частини позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на тимчасовий характер даного наказу відповідача (строк дії - 3 (три) місяці).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 824/902/19-а.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд обмежений імперативними вимогами КАС України, зокрема, стосовно необхідності належного обґрунтування такої заяви.
Так, ч. 2 ст. 150 КАС України чітко встановлені підстави, за яких допускається забезпечення позову. При цьому обов'язок доведення наявності таких підстав покладається саме на особу, яка просить забезпечити позов.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені заявником, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
При цьому, суд зазначає, що постановою КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291 та від 04.05.2020 р. № 343, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 р. № 500, на усій території України запроваджено карантин до 31 липня 2020 р.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Керуючись статтями 150-154,241,243,248 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви Державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенко Олександра Олександровича про забезпечення позову до подання до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 15-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна