Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
30 червня 2020 р. № 520/7177/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить: 1.) визнати протиправним та скасувати рішення (протокол) відділу з питань перерахунків пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонд) України в Харківській області віл 20.11.2019 № 5045 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; 2.) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, включивши до страхового стажу за Списком № 2 періоди роботи: 20.05.1985 по 20.11.1987 та з 12.02.1994 по 26.07.2004 в Домобудівельному комбінаті № 1; 3.)зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Харківській області призначити пенсію з дати подання первинної заяви -23.09.2019.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами ст.263 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, оскільки не проведення атестації робочого місця з вини підприємства не може бути передумовою для призначення пільгової пенсії.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому вказано на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки до зави про призначення пенсії позивачем не надано документів на підтвердження проведення атестації робочих місць, що виключає застосування положень ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення», крім того відповідачем зазначено про недотримання строків звернення до суду в порядку, визначеному ст.122 КАС України
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, судом встановлено наступні обставини.
23.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви рішенням комісії при Головному управління Пенсійного фонду України 31.10.2019 № 248/14-19 підтверджено стаж роботи позивача з 20.05.1985 по 19.11.1987 на посаді майстра за Списком № 2 та внаслідок відсутності документів на підтвердження атестації робочих місць період роботи з 12.02.1994 по 26.07.2004 на посаді виконавця робіт не підтверджено.
В подальшому з урахуванням вказаного рішення протоколом відділу з питань перерахунків пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5045 про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 20.11.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (роботи за списком № 2).
Вказане рішення відповідно до супровідного листа 29.11.2019 за вих. № 9925/03.27-20 направлено на адресу позивача.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень р.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч.1, 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні приписи викладені в п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списком № 2 виробництв , цехів, професій і посад , робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, розділом ХХІХ «будівництво будівель та споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту та зв'язку, житлових та культурно- побутових, а також надземних будівель та споруд шахт, рудників та комунікацій» підрозділом б) « інженерно-технічні робітники» передбачені майстри.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 розділом ХХVII «будівництво» пунктом б) «керівники та фахівці (27б)» передбачені виконавці робіт, прораби.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Робота позивача на вказаних посадах підтверджена записами у трудовій книжці (а.с.9-10), проте згідно з архівною довідкою від 19.09.2019 № П-51д документи про проведення атестації робочих місць на підприємстві відсутні
Суд зауважує, що відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відповідно до зазначеного порядку проведення атестації робочих місць, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
З огляду на викладене, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність підстав для врахування періоду роботи позивача з 12.02.1994 по 26.07.2004 на посаді виконавця робіт за Списком №2 внаслідок відсутності документів по проведення атестації робочого місця за умовами праці є безпідставними.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що на дату звернення за призначенням пенсії позивач мав загальний стаж, який не є спірним у межах даної адміністративної справи, а також пільговий стаж роботи (понад 10 років) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII та положень статті 114 Закону № 1058-IV та на момент подачі заяви про призначення пенсії позивач досяг віку зазначеного встановленого абзацом першим частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 82 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, про наявність підстав для скасування рішення відповідача від 20.112019 № 5045 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із включенням до стажу періоду роботи з 12.02.1994 по 26.07.2004 з 23.09.2019 року.
Щодо періоду роботи з 20.05.1985 по 19.11.1987 то суд зауважує, що вказаний період відповідачем підтверджений, а отже, не є спірним на момент розгляду справи.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Щодо посилань відповідача на порушення ст.122 КАС України, то суд зазначає, що частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю будь-якій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Як слідує з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Також, у справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження вручення позивачу оскаржуваного рішення саме в день прийняття останнього , тоді як супровідний лист про направлення рішення датований 29.11.2019, що з урахуванням нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, визначених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р., дає підстави для висновку, що оскаржуане рішення отримано у перших числах грудня 2019 та відповідно дотримання строку на звернення до суду .
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (протокол) відділу з питань перерахунків пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонд) України в Харківській області віл 20.11.2019 № 5045 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, включивши до страхового стажу за Списком № 2 період роботи з 12.02.1994 по 26.07.2004 в Домобудівельному комбінаті № 1 з 23.09.2019.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Обчислення строків, визначених в рішенні суду здійснюється з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Суддя Зоркіна Ю.В.