Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710
16 червня 2020 р. справа № 520/798/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ніколаєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Жука С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Щербакової К.С.,
представника відповідача - Лещенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 21.01.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області, вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 39779919 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами, прийняту заступником начальника ГУ Держпраці у Харківській області - Петренко Оленою Миколаївною, 18.12.2019 №41, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню , оскільки прийнята на підставі висновків акту, складеного за фактом не допуску позивачем посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області до перевірки.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/798/2020.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено використання позивачем неоформленого найманого працівника, внаслідок чого відповідачем застосовано до останнього накладення штрафу.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку ІІ групи.
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку місцем провадження господарської діяльності позивача є проспект Гагаріна, будинок 38, квартира 7, м. Харків, 61140.
У період з 10.10.2019 по 19.10.2019 ГУ ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку позивача на предмет дотримання законодавства про працю.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт про проведення фактичної перевірки за адресою здійснення позивачем господарської діяльності: вулиця Дудинська, буд. 1-А, м. Харків від 21.10.2019 №452/20-40-33-05-08/2945913311, яким зафіксовано порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю (далі по тексту - КЗпП), що полягає у використанні праці одного найманого працівника без належного оформлення трудових відносин.
Згідно з повідомленням про розгляд справи з накладення штрафу від 12.11.2019, відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (із змінами та доповненнями) від 17.07.2013 №509 повідомив позивача про отримання Управлінням Держпраці у Харківській області акту ГУ ДПС у Харківській області від 21.10.2019 №452/20-40-33-05-08/2945913311 для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України.
Відповідач розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту ГУ ДПС у Харківській області від 21.10.2019 №452/20-40-33-05-08/2945913311, 18.12.2019 прийняв постанову про накладення штрафу №41-ДПС якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн за порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України у частині допуску до роботи без укладання трудового договору у письмовій формі громадянина Adam Madjou.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач оскаржила її у судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі по тексту - Закон України №877-V).
Приписами статті 1 Закону України №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 2 Закону України №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій вказаної статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону України №877-V).
Відповідно до положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі по тексту- Порядок №509).
Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Суд зазначає, що у акті перевірки зафіксовано порушення позивачем статті 24 КЗпП, що полягає у використанні праці одного найманого працівника без належного оформлення трудових відносин.
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що вказаний працівник виконував саме трудові функції у діяльності позивача, та не містять даних які б свідчили про наявність між ними трудових відносин.
Суд дійшов висновків, що відповідачем не наведено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні конкретні докази, що позивачем допущено до виконання робіт працівника без укладання трудового договору та без повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не виступав щодо громадянина ОСОБА_2 роботодавцем, не використовував найману працю цієї фізичної особи та не мав обов'язку укладати з ними трудовий договір.
Суд зауважує, що істотною умовою вказаного порушення є факт допущення працівника до роботи без відповідного юридичного оформлення, однак в даному випадку відповідачем не доведено, що таке порушення було вчинено саме позивачем.
Підсумовуючи викладене, беручи до уваги безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень КЗпП, які у подальшому слугували підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу, суд дійшов висновків, що наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Харківській області від 18.12.2019 №41-ДПС, якою на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто гривень 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 26.06.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва