30 червня 2020 року м. Рівне №460/3774/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області
про зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області, в якому просив:
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проживає в населеному пункті, що віднесений до зони добровільного гарантованого відселення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, згідно з яким фактично відновлено дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати йому щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої вищевказаною статтею. Однак, відповідачем на вказану заяву було повідомлено, що підстави для нарахування та виплати такої допомоги відсутні. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відзив відповідачем не подано, а відтак у відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Водночас, суд зазначає, що на адресу суду будь-яких клопотань про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Діяльність відповідача на період проведення карантинних заходів припинена не була, а, відтак, у нього була процесуальна можливість надання відзиву на позовну заяву шляхом надіслання його на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач таким правом не скористався.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, на яких ґрунтуються її вимоги, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши у сукупності на підставі чинного законодавства, суд зазначає таке.
Судом встановлено і відповідачем не заперечувалося, що ОСОБА_1 , 1994 року народження, зареєстрований та проживає в селі Хиночі Володимирецького району Рівненської області (а.с.6-7).
Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Хиноцької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 10.03.2020 №656, позивач з 01.01.2016 по даний час постійно проживає в селі Хиночі Володимирецького району Рівненської області, яке відносяться зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.5).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 село Хиночі Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Також до позовної заяви позивачем долучено копію посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи від 12.03.1998 серії Д НОМЕР_1 , згідно з яким позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посвідчення діє до повноліття дитини (а.с.8).
12.03.2020 позивачем подано відповідачеві заяву, в якій він просив нарахувати та виплатити йому з 17.07.2018 щомісячну грошову допомогу, встановлену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат, якщо такі проводилися. При цьому, позивач просила вказати суму попередньо нарахованих і виплачених та/або не виплачених коштів, якщо попередньо такі нарахування і виплати проводилися, та суму донарахованих коштів безпосередньо за даною вимогою, однак невиплачених за цією статтею з розбивкою по місяцях, починаючи з 17.07.2018. Якщо з будь-яких причин він не перебуває на обліку відповідача, просив повідомити чи перебував на обліку як потерпілий до свого повноліття і чи отримували його батьки вищевказані виплати на нього (а.с.3).
Листом Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації від 10.04.2020 №Р-3361/06-10/20, надісланим у відповідь на заяву позивача, повідомлено, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76 від 28.12.2014 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено. Також, вказаним листом Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації повідомило, що позивач не звертався до управління з заявою про призначення грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та не перебуває на обліку як отримувач даної допомоги. З огляду на викладене, підстави для нарахування відповідної допомоги відсутні (а.с.4).
Не погоджуючись з діями органу соціального захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі, провадження №11-134заі19.
Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень ст.37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ч.1 ст.37 Закону №796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст.37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2 Основного Закону).
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152 Конституції України).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію ст.37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.
Відповідно до ст.63 Закону №796-XII фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з пп.5 п.63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII.
За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми ст.37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09.07.2007).
Отже, Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 з 17.07.2018 відновлено право особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону №796-XII.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач дійсно проживає на території радіоактивного забруднення.
Поряд з цим судом також встановлено, що позивач не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримувач спірної допомоги.
Пунктом 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 (1146-2002-п) "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".
Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12 ) (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 (117-2003-п ).
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Враховуючи, що позивач не перебуває на обліку відповідача як отримувач щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII, підстав для поновлення виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17.07.2018 у відповідача не було.
Тобто, звернення до суду ОСОБА_1 з даними позовними вимогами є передчасним, оскільки для нарахування і виплати допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XII, у будь-якому випадку повинно передувати звернення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до управління соціального захисту населення з заявою про її призначення та постановка на облік управління.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено право позивача на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин у їх сукупності, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).
Керуючись ст.241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації (вул. Соборна, 23, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 25797471) про зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30 червня 2020 року.
Суддя С.А. Борискін