про залишення позовної заяви без руху
30 червня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/3312/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, -
24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якій просить:
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладів, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Укрінбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу (депозиту) за № 10-1384022 від 16 вересня 2015 року, та № 10-1397174 від 05 листопада 2015 року за рахунками № 26355175100672 в сумі 49 556, 50 грн; рахунок № 26306175104133 - в сумі 122 144,33 грн; рахунок № 26385175104734 - в сумі 3 564,37 грн, рахунок № 26386175105260 в сумі 1 201, 16 грн, а загалом у розмірі 176 448 ,16 грн, які позивач успадкував після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2016 року,
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладів, для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ "Укрінбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу (депозиту) за № 10-1384022 від 16 вересня 2015 року, та за № 10-1397174 від 05 листопада 2015 року за рахунками № 26355175100672 - в сумі 49 566,50 грн, рахунок № 26306175104133 - в сумі 122 144,33 грн; рахунок № 26385175104734 - в сімі 3 546,37 грн, рахунок № НОМЕР_1 - в сумі 1 201,16 грн, а загалом у розмірі 176 448,36 грн, які позивач успадкував після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У ході з'ясування наведених питань, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
У позовній заяві позивач просить зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладів.
При цьому, позивачем не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність відповідача, прийняті чи вчинені ним як суб'єктом владних повноважень, які б порушували права позивача саме у публічно-правових відносинах.
Тобто позивач фактично не заявляє про наявність публічно - правового спору.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлена ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлена ставка судового збору у розміні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 гривня.
З огляду на вищевикладене, позивач повинен сплатити за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Однак позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору.
Водночас, у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що позивач входить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".
З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду в межах дії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в частині включення до реєстру вкладників; при цьому, як видно із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відповідач не надавав позивачу фінансових чи інших послуг.
Таким чином підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами четвертою та п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Усупереч наведеним положенням процесуального закону позивачем до адміністративного позову на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги надано незавірені світлокопії доказів, згідно додатку до позовної заяви.
Частина шоста статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої, третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як випливає із матеріалів позовної заяви 13 липня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала право одержання відшкодування коштів за грошовими вкладами з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що обліковувались в Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк" на рахунках № 26355175100672 в сумі 49 556,50 грн; № 26306175104133 в сумі 122 144,33 грн, № 26385175104734 в сумі 3 546,37 грн, № 26386175105260 в сумі 1 201,16 грн.
30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою в якій зазначила, що за даними виписки з рахунку гр. ОСОБА_2 всі перелічені суми 18 квітня 2016 року списані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для виплати вкладникові як гарантованої суми відшкодування по вкладу відповідно до переліку вкладників ПАТ "Укрінбанк". Наданими відповідями на ім'я ОСОБА_1 від 2016 року, 2017 року та 2018 року відмовлено у виплаті збережень, які успадковані за заповітом, а у відповіді за № 27-18641/18 від 18 вересня 2018 року, взагалі надана відповідь, що інформації в Реєстрі акцентованих вимог кредиторів ім'я ОСОБА_1 - відсутнє.
Таким чином про порушення своїх прав ОСОБА_1 було відомо ще з 2016 року, однак із позовною заявою остання звернулася до суду 22 червня 2020 року, що підтверджується штампом поштового відправлення.
Отже, позовну заяву подано без додержання вимог статей 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії" рішення від 22 жовтня 1996 року, справа "Девеер проти Бельгії" рішення від 27 лютого 1980 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" розтлумачено обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права. Диспозитивність прав учасників судового процесу та їхніх представників зумовлює заборону зловживання ними, зокрема, в аспекті "підривних" ("руйнівних") діянь із метою скасування прав і свобод (із урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Engel and Others v. the Netherlands", "Lawless v. Ireland", "Michael Kuhnen v. Germany", "Preda and Dardari v. Italy", "Refah Partisi and Other v/ Turkey", "Witzsch v. Germany", "Z'danoka v Latvia").
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України подання позовної заяви без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Поряд з цим, частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- документа про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн (за реквізитами: одержувач: УК у м. Полтаві /м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 38019510; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA518999980313141206084016002; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд) або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору;
- документів доданих до позовної заяви засвідчених у порядку встановленому статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України,
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням доказів наявності таких поважних причин,
- позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог щодо предмету позову, а саме, конкретизувати, з яким саме рішенням, дією або бездіяльністю відповідача позивач не погоджується
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Будь-які строки, встановлені судом у цьому рішенні, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжуються на строк дії такого карантину.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.О. Удовіченко