Справа № 420/4139/20
30 червня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за її призначенням, тобто з 14.04.2020 року.
В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначає, що має загальний трудовий стаж більше 37 років, з них спеціальний стаж не менше 25 років в різних закладах охорони здоров'я на посадах фармацевта та завідувача аптеки, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909. 14.04.2020 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», як працівник охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за переліком та надала необхідні для цього документи. 21.04.2020 року відповідачем ухвалено рішення № 15450001546 про відмову у призначенні позивачці пенсії за вислугу років, оскільки до спеціального стажу її роботи враховано лише 24 роки 10 місяців. Зі спеціального стажу роботи виключено період роботи з 19.06.2006 року до часу звернення за призначенням пенсії. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та зазначає, що аптеки належать до закладів охорони здоров'я та нормами чинного законодавства не визначено, що вони обов'язково мають бути створені юридичними особами, а не фізичними-особами підприємцями.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.06.2020 року.
04.06.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, представник відповідача вказує на те, що спеціальний стаж роботи позивачки складає 24 роки 10 місяців при загальному стажі роботи 37 років 6 місяців. Представник відповідача зазначає, що якщо приватний підприємець зареєстрований, як фізична особа, а не юридична особа і заклад охорони здоров'я не створений, для врахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років позивачу, як медичному працівнику, підстав не має.
01.06.2020 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
14.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою № 591 про призначення пенсії за вислугу років. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , трудову книжку НОМЕР_3 , диплом про навчання № НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_5 , свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_6 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, довідку про зміну назви організації № 277, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 381, інші документи № 466613, № 578393, № 154043.
Відповідно до рішення № 15450001546 від 21.04.2020 року, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у задоволенні заяви позивачки про призначення пенсії за вислугу років, зазначивши, що спеціальний стаж роботи складає 24 роки 10 місяців при загальному стажі роботи 37 років 6 місяців. У рішенні вказано, що якщо приватний підприємець зареєстрований, як фізична особа, а не юридична і заклад охорони здоров'я не створений, для врахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як медичному працівнику, підстав не має.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній станом на час звернення із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. «а» ст. 2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній станом на час звернення із заявою про призначення пенсії), за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, визнано неконституційними положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Тобто, з 04.06.2019 року втратив чинність п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Станом на час звернення ОСОБА_1 до управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років чинним є пункт «е» статті 55 ЗУ Про пенсійне забезпечення" в наступній редакції , право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності.
Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.
Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.
Заклади охорони здоров'я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.
Згідно з ст. 17 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії.
Держава підтримує господарську діяльність у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 р. по 31 березня 2019 р. - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 р. по 31 березня 2020 р. - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 р. по 31 березня 2021 р. - не менше 28 років.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений вказаною постановою, робота в аптеках, аптечних кіосках, магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях на посадах аптечних провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти.
Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до п. 3 Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я належать фармацевтичні (аптечні) заклади: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).
Згідно з п. 16 Пояснення до вказаного Переліку, аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення.
Відповідно до Переліку посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою (фармацевтів) у закладах охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 р. за № 895/7183, посада завідувача включена до вказаного переліку.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про лікарські засоби», оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - підприємцями на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.
Підставою для видачі ліцензії є наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких встановленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними підрозділами у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Суб'єкт господарювання може здійснювати оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами за умови відповідності ліцензійним умовам провадження певного виду діяльності.
Суд встановив, що з огляду на відомості трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 14.08.1981 року, позивачка у період з 05.08.1981 року по 17.06.2006 року працювала на посадах фармацевта, завідувача-фармацевта та завідувача в аптеках № 153 с. Теплиця, № 45 м. Арциз, № 217 с. Голиця ПрАТ «АМ «Фармація».
16.05.2006 року державним реєстратором О.Д. Тодоровим, проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_7 .
12.07.2006 року Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення видала ФОП ОСОБА_1 ліцензію серії НОМЕР_9 на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, строком дії з 27.06.2006 року по 27.06.2011 року.
08.06.2011 року Державна інспекція якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України видала ФОП ОСОБА_1 ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, що є чинною з 19.04.2011 року.
Відповідно до витягу з наказу № 2 від 19.06.2006 року, ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача аптекою № 1, про що внесено відповідний запис в трудову книжку позивача, засвідчений печаткою.
З огляду на наведені судом норми законодавства, фізичні особи-підприємці мають право на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами, за умови отримання відповідної ліцензії. Вказана діяльність, з огляду на визначення поняття «аптека» здійснюється саме у такому закладі охорони здоров'я, як аптека.
Суд наголошує, що Примітка 2 до Переліку № 909 передбачає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності.
Отже, на підставі системного аналізу вищенаведених норм законодавства України суд робить висновок, що особа, яка працювала на посаді завідувача аптеки, належної ФОП, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, має право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакшу, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що оскільки відповідачем прийнято рішення за результатом розгляду заяви позивачки, то за результатом розгляду справи має бути визнана протиправною не сама відмова у призначенні пенсії, а рішення, яким оформлена така відмова.
Тобто, суд робить висновок, що вимоги позивачки мають бути задоволені шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 15450001546 від 21.04.2020 року та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 14.04.2020 року.
Згідно з ч. ч. 2,5 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295, КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 15450001546 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.04.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення за її призначенням, тобто з 14.04.2020 року.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 30.06.2020 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.