Іменем України
"09" грудня 2009 р. справа № 5020-12/144-3/286
За позовом Відкритого акціонерного товариства
«Морський індустріальний комплекс»
(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«База технічного обслуговування флоту -Південь»
(99022, м. Севастополь, вул. Горпищенка, 54/20)
про стягнення заборгованості в сумі 208 752,86 грн.
Суддя Головко В.О.,
За участю представників сторін:
позивач (Відкрите акціонерне товариство “Морський індустріальний комплекс”) -Фрідман В.О.- представник, довіреність № 4 від 07.01.2009, дійсна до 31.12.2009;
позивач (Відкрите акціонерне товариство “Морський індустріальний комплекс”) - Глухов В.П., представник, довіреність № б/н від 07.01.2009, дійсна до 31.12.2009;
відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю “База технічного обслуговування флоту -Південь”) -Брояковський О.В., керівник, довідка серії АА №132416, паспорт серії АР №110974, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 20.02.1998.
20.07.2009 Відкрите акціонерне товариство "Морський індустріальний комплекс" (позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь" (відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом у сумі 876 893,82 грн., яка складається з суми основного боргу -668 140,96 грн., штрафу -133 628,19 грн., пені -75 124,67 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов контракту №24-11/08 на проведення ремонтних робіт на т/х "Сандра-1" в частині здійснення оплати.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.07.2009 порушено провадження у справі №5020-12/144.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №111 від 21.09.2009, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Харченка І.А., справа №5020-12/144 передана до провадження судді Головко В.О.
Ухвалою від 21.09.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням справі №5020-12/144-3/286.
У порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується у повному обсязі, просить відхилити їх, посилаючись на те, що позивачем у встановлений контрактом строк роботи виконані не були (т.1, арк.с.42-43).
Розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 02.12.2009 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 09.12.2009.
Ухвалою суду від 09.12.2009 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 668 140,96 грн. було припинено відповідно до пункту 1№ частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з її погашенням відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
24.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Морський індустріальний комплекс" (Підрядник) укладений контракт № 24-11/08 (далі -Контракт, т.1, арк.с.8-12).
15.12.2008 та 27.02.2009 до даного Контракту сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 та № 2 (т. 1, арк.с.15, 110).
Згідно з Контрактом, з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання щодо проведення ремонту т/х "Сандра-1" (далі -Судно) відповідно до Загальної ремонтної відомості, яка є невід'ємною частиною контракту, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами Контракту.
Вартість ремонту судна складає 838 660,00 грн. (з ПДВ) (пункт 2.1 Контракту).
Додаткові роботи повинні бути узгоджені сторонами у письмовій формі. Вартість та строки проведення додаткових робіт визначаються сторонами (пункт 2.2 Контракту).
У випадку зміни обсягу робіт більше ніж на 10% від вартості, яка зазначена у Контракті, сторони узгоджують новий строк ремонту, про що укладається Додаткова угода (пункт 2.3 Контракту).
Відповідно до пункту 3.1 Контракту, строк закінчення ремонту -15.01.2009.
Датою закінчення ремонту Судна є дата підписання представниками сторін Акту здавання судна з ремонту. На момент підписання Акту, всі ремонтні роботи мають бути закінчені, усунені усі дефекти та недоліки (пункт 3.3 Контракту).
Згідно з пунктами 4.1-4.2 Контракту, оплата за ремонт здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця у наступному порядку:
- першій платіж (аванс): 40% від Контрактної вартості, протягом 5 банківських днів після підписання Контракту.
- остаточний розрахунок здійснюється після підписання Акту здавання-приймання робіт з наданням Виконавцем рахунків-фактур.
Замовник повідомляє Виконавця про оплату кожного окремого етапу електронною поштою або факсом із зазначенням сплаченої суми, а також номеру платіжного доручення та дати оплати.
Відповідно до пункту 6.6 Контракту, у випадку затримки оплат, зазначених у розділі 4, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період затримки. У випадку затримки Замовником оплати більше 30 днів від дати підписання акту приймання-здачі, він зобов'язаний сплатити окрім пені -штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.
Контракт вважається укладеним з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами усіх зобов'язань, передбачених цим Контрактом (пункт 8.4 Контракту).
06.12.2008 між сторонами Контракту укладений акт приймання судна в ремонт (т.1, арк.с.16).
Згідно з актом приймання судна з ремонту від 15.01.2009, Замовник прийняв від Виконавця виконані роботи щодо ремонту т/х "Сандра-1" в обсязі, визначеному ремонтною відомістю.
Вартість робіт, згідно із зазначеною відомістю складає 838 660,00 грн. (з ПДВ).
Відповідно до умов Контракту позивачем виставлялись рахунки № 410 від 08.12.2008 на суму 170 519,04 грн. та № 4 від 15.01.2009 на суму 668 140,96 грн. (т.1, арк.с.111-112).
Листами № 220/мик від 06.03.2009 та № 310/мик від 27.03.2009 позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії з вимогами оплатити суму боргу за договором, а також суму пені за несвоєчасне здійснення розрахунків між сторонами (т.1, арк.с.18-19, 20-21).
При цьому претензія від 06.03.2009 № 220/мик того ж дня була отримана особисто директором ТОВ "База технічного обслуговування флоту -Південь", про що свідчить його підпис на претензії.
Однак, сума боргу відповідачем своєчасно сплачена на була.
Невиконання відповідачем умов Контракту в частині його оплати і стало причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання Контракту про проведення ремонтних робіт.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати наданих за вказаним контрактом послуг та пені і штрафу як санкцій за порушення зобов'язання. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобов'язання (в тому числі про договір про надання послуг), питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Фактично між сторонами був укладений договір підряду.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
В пункті 4.1 Контракту, сторони визначили, що оплата виконаних робіт здійснюється двома етапами: 1 -авансовий платіж у розмірі 40% від вартості послуг протягом 5-х днів з дати підписання Договору; 2 -100% від вартості фактично наданих послуг, згідно з Актом, за вирахуванням авансового платежу.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт виконання зобов'язань за Договором з боку позивача, про що сторонами був укладений та підписаний Акт приймання-здачі наданих послуг від 15.01.2009, відповідно до якого їх вартість (з ПДВ) склала 838660,00 грн.
Однак, відповідач надав докази оплати основного боргу лише у ході судового розгляду (т.2, арк.с.39-40).
Ухвалою суду від 09.12.2009 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 668140,96 грн. було припинено відповідно до пункту 1№ частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з її погашенням відповідачем.
Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 75 124,67 грн. та штрафу -133 628,19 грн. Суд вважає вимоги позивача в цій частині позову такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з умов Контракту (пункт 4.1 Контракту), відповідач мав сплатити за виконані роботи авансовий платіж у розмірі 40% від вартості послуг (170 519,04 грн.) протягом 5 днів від дати підписання Контракту (авансовий платіж здійснений відповідачем у розмірі, зазначеному контрактом -170 519,04 грн.), решту (668 140,96 грн.) -після підписання Акта приймання-здачі робіт з наданням Виконавцем оригіналів рахунків-фактур до відбуття судна з території Виконавця.
15.01.2009 сторонами був підписаний Акт приймання судна з ремонту.
15.01.2009 судно відбуло з території позивача, таким чином, обов'язок здійснити остаточний розрахунок виник у відповідача з 15.01.2009.
Відповідно до пунктів 6.6 Контракту, у випадку затримки оплат, зазначених у розділі 4, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період затримки. У випадку затримки Замовником оплати більше 30 днів від дати підписання акту приймання-здачі, він зобов'язаний сплатити окрім пені -штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства України та умов Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 75124,67 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи те, що прострочення сплати вартості послуг становить більше 30 календарних днів, відповідачу нараховано штраф у розмірі 133 628,19 грн. (668140,96*20%=133628,19 грн.).
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені -75 124,67грн., а також штраф -133 628,19 грн., а всього 208 752,86 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База технічного обслуговування флоту -Південь" (ідентифікаційний код 35797541, 99022, місто Севастополь, вул. Горпищенка, 54/20; п/р 2600231731701 в СФ ЗАТ "Банк-Петрокоммерц Україна", МФО 384544, п/р 2600734479001 в СВ № 1 ЗАТ "Банк-Петрокоммерц Україна", МФО 300120) на користь Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" (ідентифікаційний код 32897734, 99016, м. Севастополь, вул. Приморська, 2; п/р 2600511 в СФ Першого українського міжнародного банку, МФО 308092) санкції в розмірі 208752,86 грн. (двісті вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві грн. 86 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 8768,94 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 94 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. (триста п'ятнадцять грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено згідно
з вимогами ст. 84 ГПК України
та підписано 19.12.2009.