Справа № 420/5768/19
19 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Рибака А.В. за ордером,
представника відповідача - Агаєва С.В. за довіреністю,
представника відповідача - Гинкул -Єгорової С.В. за довіреністю,
представника відповідача - Щербиної Т.І. за довіреністю,
представника відповідача - Жилюк О.А. за довіреністю,
представника третьої особи - Бродецької С.Б. за довіреністю,
представника третьої особи - Король О.І. за довіреністю,
свідка Дечет В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики, треті особи, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, Одеський геріатричний будинок-інтернат, - про визнання протиправними та скасування рішень, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
І. Суть спору
1. 01 жовтня 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси, Департаменту праці та соціальної політики, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати перерахунок державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, проведений управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за результатами перевірки особової справи ОСОБА_1 з урахуванням періодів тимчасового вибуття з будинку-інтернату за період з 01.10.2016 по 28.02.2019;
- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства;
- визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства;
- визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про встановлення суми у розмірі 24418,26 грн. як надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо поселення ОСОБА_1 до Одеського геріатричного будинку-інтернату з 28.03.2017 по теперішній час таким, що не відповідає вимогам абз.9 ч.1 ст.9, ч.8 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
2. Позивач вважає, що відповідач протиправно позбавив 75% належної їй державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, перерахувавши її на користь Одеського геріатричного будинку-інтернату.
3. Позивач зазначила, що вона перебувала в даній установі безоплатно з вересня 2016 року в статусі внутрішньо переміщеної особи та не надавала згоди на утримання частини своєї державної соціальної допомоги, оскільки таке утримання здійснюється з державної соціальної допомоги належної особами, що проживають в геріатричному пансіонаті в іншому статусі - статусі осіб з інвалідністю з дитинства, які знаходяться на повному державному утриманні.
4. В зв'язку з цим відповідно позивач вважає протиправним встановлення їй з 2016 року переплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства у розмірі 24418, 20 грн. з подальшим щомісячним утриманням цієї суми від державної соціальної допомоги у розмірі 20 %.
(б) Позиція Відповідача - Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики.
5. 15 листопада 2019 року від Управління соціального захисту населення в Суворовському районі Департаменту праці та соціальної політики до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
6. Як зазначає відповідач, згідно з довідкою Одеського геріатричного будинку-інтернату від 22.02.2017 № 78, позивач проживає в установі з 28.09.2016 року, за путівкою від 26.09.2016 року №109, виданою тимчасово на шість місяців департаментом охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації та перебуває на повному державному утриманні. Позивач користується усіма послугами, які надаються будинком- інтернатом на загальних умовах.
7. За результатом перевірки виплати отримувачів видів державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які проживають у будинку - інтернаті, враховуючи норми Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30,04.2002 року №226/293/169, відповідач провів перерахунок соціальної допомоги з 01.10.2016 року, у зв'язку з чим допомога була призначена у розмірі 25% призначеного розміру соціальної допомоги.
8. Відповідач зазначає, що позивачу нараховано 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги незалежно від факту ненадання нею заяви про перерахування решти суми призначеної державної соціальної допомоги на рахунковий рахунок установи.
9.Таким чином, позивачу нараховується 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги з урахуванням утримання, станом на 01.03.2019 року. При цьому решта допомоги (75%) - будинку-інтернату не нараховується, оскільки позивач не надавала відповідну заяву. Кошти, які утримуються, залишаються у державному бюджеті України.
10. В результаті перерахунку виникла переплата у сумі 24418,26 грн. (виплатний протокол від 12.02.2019 року), яка щомісячно утримується з розміру нарахованої державної соціальної допомоги у розмірі 20% (розпорядження начальника управління від 12.02.2019 року).
(в) Позиція Відповідача - Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації.
11. 02 грудня 2019 року від відповідача - Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
12. У відзиві відповідач зазначив, що позивач за її особистою заявою від 07.09.2016 направлена до будинку-інтернату на тимчасове перебування відповідно до путівки Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 26.09.2016 №109 та зарахована 28.09.2016 до будинку-інтернату на повне державне забезпечення на підставі наказу від 28.09.2016 №186 із визначенням терміну перебування у будинку-інтернаті на 6 місяців.
13. Відповідач зазначив, що позивач при зарахуванні до будинку-інтернату досягла пенсійного віку, отримує пенсію у разі втрати годувальника, є особою з інвалідністю 2 групи та має статус внутрішньо переміщеної особи.
14. Як вказує відповідач, позивач не надала відомостей щодо отримання нею державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства, та, перебуваючи на повному державному утриманні в будинку-інтернаті у період з 01.10.2016 по 28.02.2019 отримувала соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІ групи, чим, на думку відповідача, порушила вимоги ст.13 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та п.4.7. Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 року №226/293/169.
15. На переконання відповідача, позивач вичерпала можливість тимчасового проживання в будинку-інтернаті 28.03.2017.
16. Рішенням Комісії з питань розгляду виняткових обставин влаштування осіб в комунальні установи соціального захисту населення Одеської області та колегією Департаменту прийнято рішення (протокол Комісії « 2 від 22.12.2018, протокол колегії Департаменту від 22.03.2019) та продовжено термін перебування позивача в зазначеному інтернаті до 01.05.2019 з подальшим вивільненням ліжко-місця.
17. Листом Департаменту від 26.04.2019 №1073/05-01/2759 повідомлено про продовження строку перебування внутрішньо переміщених осіб до 01.06.2019.
18. 23 липня 2019 року директором Департаменту погоджене прохання позивача щодо її поселення до комунальної установи «Обласний центр соціально-психологічної допомоги», натомість, позивач продовжує проживати у будинку-інтернаті.
(г) Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
19. 15 листопада 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, до суду надійшли пояснення з аналогічними доводами, які зазначені у відзиві відповідача - Управління соціального захисту населення в Суворовському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
(д) Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Одеського геріатричного будинку-інтернату.
20. 30 березня 2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Одеського геріатричного будинку-інтернату до суду надійшли пояснення щодо адміністративного позову.
21. Так, у поясненнях третьої особи зазначено, що до будинку - інтернату 28.09.2016 на підставі путівки Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 26.09.2016 року № 109 (далі - путівка № 109) на державне утримання поступила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22. Приймання було здійснено відповідно до пунктів 5.9, 5.10 Статуту будинку - інтернату та оформлено відповідним наказом від 28.09.2016 року № 186. Термін перебування позивачки становив - до 28.03.2017 року.
23. Позивачка була прийнята на державне утримання до будинку - інтернату саме за її особистої згоди (відповідна заява є в особовій справі).
24. За місяць до дати закінчення терміну перебування позивачки на повному державному утриманні у будинку - інтернаті, їй було надано лист (від 22.02.2017 року) з повідомленням щодо вирішення питання її подальшого перебування у будинку - інтернаті (або подовження терміну дії путівки, або вибуття з будинку - інтернату).
25. Відповідно до усної відмови позивачки від самостійного вибуття з Одеського геріатричного будинку - інтернату (про що був складений відповідний акт) та після спливу шестимісячного терміну, враховуючи той факт, що станом на дату закінчення строку путівки № 109 орган управління будинку-інтернату (Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації) знаходився в стані припинення, Одеський геріатричний будинок - інтернат був вимушений самостійно подовжити термін перебування позивачки на державному утриманні з 28.03.2017 року до моменту вирішення органом управління питання її подальшого перебування (наказ від 31.03.2017 року № 62).
25. Тому, вимоги позивачки в частині визнання рішення Департаменту соціальної та сімейної політики ООДА з 28.03.2017 року не можуть бути задоволені, так як відповідне рішення органу управління відсутнє.
26. Враховуючи імперативність статті 13 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», вимоги позивачки щодо неправомірності утримання з її соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 75% є безпідставними.
ІІІ. Процедура та рух справи
27. 07 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позову без руху.
28. 28 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.10.2019 витребував від Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, належним чином завірену копію рішення щодо поселення ОСОБА_1 до Одеського геріатричного будинку - інтернату з 28.03.2017 р. по теперішній час та зупинив провадження по справі №420/5768/19.
30. Ухвалами від 28.11.2019 Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі №420/5768/19, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи №420/5768/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 26.12.2019.
31. Ухвалою від 26.12.2019, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд прийняв рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
32. Ухвалами від 30.01.2020, постановленими на місці та занесеними до протоколу судового засідання, суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Одеський геріатричний будинок-інтернат та продовжив підготовче провадження до 90 днів.
33. Ухвалою від 30.01.2019 Одеський окружний адміністративний суд витребував з Одеського геріатричного будинку-інтернату засвідчену копію особової справи ОСОБА_1
34. Через встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 карантину на території України з метою попередження розповсюджування захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2020 зупинив провадження у справі №420/5768/19 до 28.04.2020.
35. У зв'язку з відсутністю станом на 28.04.2020 можливості поновити провадження по справі, суд вирішив продовжити строк зупинення провадження по справі та призначити наступне судове засідання на 04.06.2020.
36. Протокольними ухвалами від 04.06.2020 суд задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідка, закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду на 19.06.2020 та викликав свідка ОСОБА_3 до судового засідання.
37. У судовому засіданні 19.06.2020 представник позивача уточнив позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення начальника управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в частині правильного зазначення дати оскаржуваного рішення та остаточно визначив позовну вимогу у такій редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
38. Позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером з 06.10.2011, отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника та є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (т.І а.с.13), та з 04.09.2015 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідками (т.ІІ а.с.187, 188; т.І а.с.15, 101,157) .
39. Суд також встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики та отримує з 01.11.2015 державну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та державну адресну допомогу (т.І а.с.103, 105).
40. 07 вересня 2016 року позивач звернулась до Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення облдержадміністрації із заявою про тимчасове поселення до будинку-інтернату по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вона є переселенкою та не має змоги повернутися додому (т.І а.с.191).
41. 26 жовтня 2016 року Департамент охорони здоров'я та соціального захисту населення облдержадміністрації видав позивачу путівку №109 про направлення позивачки тимчасово на 6 місяців на державне забезпечення до Одеського геріатричного будинку-інтернату. У примітці вказаної путівки зазначено: з путівкою для влаштування в будинок-інтернат необхідно подати довідку про відсутність інфекційних захворювань, паспорт з відміткою про зняття з реєстрації та лист вибуття (т.І а.с.226).
42.На підставі наказу №186 від 28.09.2016, Одеський геріатричний будинок-інтернат прийняв позивачку на тимчасове державне утримання на 6 місяців (т.І а.с.227).
43. У зв'язку із завершенням терміну дії путівки департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення облдержадміністрації від 26.09.2016 №109, виданої позивачці на тимчасове перебування (шість місяців з дати її прийняття) на державному утриманні в Одеському геріатричному будинку-інтернаті, Одеський геріатричний будинок-інтернат наказом №62 від 31.03.2017 продовжив термін перебування позивачки на повному державному утриманні з 29.03.2017 до моменту вирішення органом управління питання подальшого її перебування у будинку-інтернаті (т.ІІ а.с.169).
44. 08 жовтня 2018 року позивач звернулась до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації із заявою про продовження терміну перебування в Одеському геріатричному будинку-інтернаті. У вказаній заяві позивач послалась на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (т.І а.с.232-233). У поданій заяві позивач також зазначила про те, що не погоджується із повним державним утриманням у будинку-інтернаті, оскільки вона зверталась із заявою щодо надання їй можливості проживання як внутрішньо переміщеній особі.
45.12 грудня 2018 року Комісія з питань розгляду виняткових обставин влаштування осіб в комунальні установи системи соціального захисту населення Одеської області прийняла рішення про продовження перебування позивачки в будинку-інтернаті до 01.05.2019. Вказане рішення оформлено протоколом №2 від 12.12.2018 (т.І а.с.236-238).
46. Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації листом від 27.12.2018 №12-20/7970 повідомив Одеський геріатричний будинок-інтернат про прийняте рішення щодо продовження терміну перебування позивачці у будинку-інтернаті до 01.05.2019 (т.І а.с.239-240).
47.Одеський геріатричний будинок-інтернат наказом від 28.12.2018 №249 продовжив позивачці як внутрішньо переміщеній особі термін перебування на повному державному утриманні у будинку-інтернаті до 01.05.2019 (т.ІІ а.с.121-123), та на підставі листа Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації від 26.04.2019 №1073/05-01/2759 (т.І а.с.21), наказом від 26.04.2019 №81 - до 01.06.2019 (т.ІІ а.с.118).
48. 21 січня 2019 Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації надіслав на адресу Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики лист №Ко-16/0/34-19-16, в якому, у зв'язку перебуванням позивача на повному державному утриманні в Одеському геріатричному будинку-інтернаті, просив розглянути питання правильності виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 та у разі необхідності провести відповідний перерахунок з урахуванням періодів її тимчасового вибуття з установи (т.І а.с.116).
49. 12 лютого 2019 року Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики здійснило перерахунок. Перерахунок здійснений у формі протоколу в якому зазначено про наявність 24418,26 грн. суми боргу за період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року (т.І а.с.132-133).
50. Рішенням Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики від 12.02.2019 визначило позивачу суму державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, а також визначило суму, яка перераховується до будинку-інтернату (т.І а.с.129-130).
51. Згідно з протоколом ведення виконавчого листа та даних про існуючі відрахування від 12.02.2019, на підставі розпорядження начальника Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики сума щомісячних відрахувань на погашення суми переплати у розмірі 24418,26 грн., що утримується з пенсії позивача, складає 20% (т.І а.с.134).
52. Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики надіслало позивачці лист від 26.02.2019 №16.02/19-689 (т.І а.с.135-136). У вказаному листі відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа з 04.09.2015 та їй щомісяця нараховується державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства. У вказаному листі також зазначено, що позивач проживає в Одеському геріатричному будинку-інтернаті з 26.09.2016. З посиланням на п.4.7 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169, відповідач у листі від 26.02.2019 №16.02/19-689 зазначив, що позивачу має бути нараховано 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги незалежно від подання відповідної заяви до будинку-інтернату. При цьому, як зазначив відповідач у листі від 26.02.2019 №16.02/19-689, перерахунок державної соціальної допомоги позивача проведений на відомість березня 2019 року з 26.09.2016 (з дати перебування на повному державному забезпеченні), в результаті якого допомога нарахована у розмірі 25% від її призначеного розміру, у зв'язку з чим виникла переплата у розмірі 24418,26 грн. У листі від 26.02.2019 №16.02/19-689 відповідач зазначив, що переплата утримується з розміру нарахованої державної соціальної допомоги у розмірі 20%.
53. Листи аналогічного змісту позивач отримала від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 22.03.2019 №04-К-13198/2-ер (т.І а.с.22) та від 05.04.2019 №04-К-13198/5П (т.І а.с.23); від Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації від 19.04.2019 №Ко-86Угп-4(т.І а.с.24) та від 07.05.2019 №К-47096/0/32-19-16-2627 (т.І а.с.25-26) та від Одеської обласної державної адміністрації від 11.07.2019 №К-22305-К33-1.4-06-995 (т.І а.с.28-32).
54. Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що позивачка у будинку-інтернаті не отримувала необхідного медичного обслуговування, перебувала у скрутному матеріальному становищі та їй не вистачало коштів на придбання необхідних ліків та харчування.
55. Суд зазначає, що під час судового розгляду учасниками справи визнаються такі обставини:
- неподання заяви позивачкою про перерахування 75% призначеної державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства на користь Одеського геріатричного будинку-інтернату;
- відповідач, Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики, прийняло рішення від 12.02.2019 про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, згідно з яким позивачу призначено до виплати 25% від призначеної державної допомоги, а 75% перераховується до будинку-інтернату;
- відповідач, Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики, здійснило перерахунок державної допомоги позивача з 26.09.2016, яке оформлено протоколом від 12.02.2019, відповідно до якого відповідачем визначено суму переплати державної допомоги позивачу у розмірі 24418,26 грн.;
- за розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики від 12.02.2019 з суми, призначеної позивачу державної допомоги у розмірі 25%, здійснюється щомісячні відрахування у розмірі 20% на погашення переплати у розмірі 24418,26 грн.
V. Джерела права та висновки суду
56. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
57. У статтях 1, 3, 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
58. Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
59. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).
60. Відповідно до ст.1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
61. Згідно зі ст.2 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
62. Згідно з положеннями ч. 1,2 ст.7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
63. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на: створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено.
64. За приписами ч.8 ст.11 Закону №1706-VII, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують, зокрема: надання інформації внутрішньо переміщеним особам про можливі місця і умови для їх тимчасового проживання/перебування з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних та фізичних осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях; надання у разі необхідності внутрішньо переміщеним особам медико-психологічної допомоги; надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання, за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг; влаштування громадян похилого віку, осіб з інвалідністю, які проживали в стаціонарних інтернатних установах та закладах на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, в аналогічні установи та заклади за місцем фактичного перебування таких осіб.
65. Відповідно до ч.9 ст.11 Закону №1706-VII, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, зокрема: інформують місцеві державні адміністрації про можливі місця і умови для тимчасового проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях; надають у тимчасове безоплатне користування внутрішньо переміщеним особам з комунальної власності житлові приміщення, придатні для проживання (за умови оплати особою відповідно до законодавства вартості комунальних послуг); забезпечують надання медичної допомоги в комунальних закладах охорони здоров'я з урахуванням відомостей про внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають (перебувають) у відповідному населеному пункті.
66. Гарантії особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму встановлені у Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року №2109-III (далі - Закон №2109-III).
67. Відповідно до положень ст.1 Закону №2109-III, право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
68. За приписами ч.1,2 ст. 13 Закону №2109-III, особам з інвалідністю з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці, стаціонарних відділеннях територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян тощо, виплачується 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги.
Різниця між розміром призначеної державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, яка перебуває у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується особі з інвалідністю з дитинства відповідно до частини першої цієї статті, перераховується установі (закладу), де перебуває особа з інвалідністю з дитинства, за її особистою письмовою заявою або заявою його законного представника. Зазначені кошти зараховуються на рахунки таких установ (закладів) понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них осіб з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
69. Аналогічні норми містяться у Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169 (далі - Порядок надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю).
70. Повертаючись до обставин даної адміністративної справи, суд встановив, що між сторонами у справі виникли спірні правовідносини з приводу: утримання 75% належної позивачці державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, на користь Одеського геріатричного будинку-інтернату; призначення до виплати їй даної допомоги у розмірі 25%; встановлення переплати державної соціальної допомоги позивачу у розмірі 24418,26 грн. та відповідно щомісячних відрахувань у розмірі 20% на погашення переплати державної соціальної допомоги.
71. Зазначені утримання та перерахунки державної соціальної допомоги були здійсненні з позивача, як особи, яка знаходиться на повному державному утриманні в Одеському геріатричному будинку - інтернаті. Отже завдання суду полягає в тому аби встановити чи були у відповідача законні підстави для здійснення утримань з призначеної позивачці державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства.
72. З аналізу положень ч.1,2 ст. 13 Закону №2109-III, та Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю особам з інвалідністю з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, виплачується 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги. При цьому підставою для перерахунку закладу, де перебуває особа, різниці між розміром призначеної державної соціальної допомоги і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується особі з інвалідністю з дитинства, є особиста заява особи.
73. Проте, суд зазначає, а сторони визнають той факт, що позивач не надавала жодної заяви про перерахування до Одеського геріатричного будинку-інтернату різниці у розмірі 75% між розміром призначеної державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, яка перебуває у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується особі з інвалідністю з дитинства.
74. Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на матеріали справи, 07 вересня 2016 року позивач звернулась до Департаменту охорони здоров'я та соціального захисту населення облдержадміністрації із заявою, в якій просила поселити до будинку-інтернату по АДРЕСА_1 тимчасово та наголошувала на своєму статусі переселенки та на те, що не має змоги повернутися додому (т.І а.с.191).
75. Отже, позивач звернулась із заявою про надання їй тимчасового житла як внутрішньо переміщеній особі, право на яке гарантується Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
76. На підставі наказу №186 від 28.09.2016 та путівки №109 від 26.09.2016 Одеський геріатричний будинок-інтернат прийняв позивача на тимчасове державне утримання на 6 місяців (т.І а.с.226, 227).
77. При цьому, суд не бере до уваги посилання третьої особи на стороні відповідача, Одеського геріатричного будинку-інтернату, на те, що позивач була прийнята на державне утримання до будинку - інтернату саме за її особистої згоди. Відповідач не довів , що позивачці будь-яким чином були роз'яснені умови повного державного утримання, зокрема, які наслідки вони за собою тягнуть. Таким чином, всупереч ч.8 ст.11 Закону №1706-VII відповідач не забезпечив позивача інформацією про умови її утримання.
78. У всіх своїх заявах до відповідача позивач чітко посилалася на свій статус внутрішньо переміщеної особи, яка пов'язує своє поселення та проживання саме з цією обставиною. Даний факт прослідковується також з огляду на листування позивачки з відповідачем. При цьому суд звертає увагу, що відповідач, починаючи з вересня 2016 року по лютий 2019 року, не здійснював жодних утримань з соціальних виплат позивача з дня її поселення. Дана обставина свідчить про те, що відповідач фактично діяв в правовому полі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», враховував та визнавав за позивачкою статус внутрішньо переміщеної особи.
79. Тобто у позивачки були всі підстави вважати, що її державне утримання в Одеському геріатричному будинку-інтренаті здійснювалося в рамках Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Адже відповідно до норм ст.9, 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на безоплатне тимчасове проживання із продовженням терміну такого проживання за умов, визначених у законі.
80. Отже, позивач, як внутрішньо переміщена особа, мала право на проживання в Одеському геріатричному будинку-інтернаті протягом шести місяців з можливістю продовження такого проживання у відповідності до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» без здійснення утримань з належної їй державної соціальної допомоги. При цьому застосування відповідачами ст.13 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» суд вважає помилковим, оскільки позивач не надавала ані заяви про поселення її до Одеського геріатричного будинку-інтернату на умовах повного державного утримання, а також не надавала жодних заяв щодо перерахування до Одеського геріатричного будинку-інтернату різниці у розмірі 75% між розміром призначеної державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, яка перебуває у відповідній установі (закладі), і розміром державної соціальної допомоги, яка виплачується особі з інвалідністю з дитинства.
81. Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
82. Суд зазначає, що сам факт існування у позивачки права на отримання державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, не оспорюється сторонами провадження. Суд вважає, що суть права позивачки є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу, оскільки право позивачки на державну соціальну допомогу має соціально-економічний характер, передбачене національним законодавством, а тому становить майно у значенні даної статті та знаходиться під її захистом.
83. Утримання 75% належної позивачці державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, безумовно становить втручання у право власності позивачки.
84. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Протоколу першого є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і переслідувати легетимну мету в «інтересах суспільства». Будь-яке вручання повинно бути пропорційним по відношенню до мети, що переслідується. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу буте покладений особистий та надмірний тягар ("Former King of Greece", заява №25701/94, п.79, 82).
85. Заходи, які були застосовані до позивачки, - зменшення суми виплати належної їй державної соціальної допомоги до 25% та утримання різниці установі (закладу), де перебуває особа з інвалідністю з дитинства, як вже було зазначено, регулюються Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», який визначив обов'язкову умову для такого утримання - письмову згоду.
86. Оскільки позивачка такої згоди не давала, це означає, що відповідач не дотримався встановленої законом процедури для утримання коштів, а відтак втручання у право власності позивачки було незаконним. Отже, передбачене статтею 1 Першого протоколу право позивачки мирно володіти своїм майном, було порушене .
87. Що стосується рішення відповідача про встановлення суми переплати з жовтня 2016р. в розмірі 24418,26 грн. та відповідно щомісячних відрахувань у розмірі 20% на погашення цієї переплати, суд відповідно до зроблених ним вище висновків щодо незаконності здійснення перерахунку та утримання, вважає його також протиправним. Крім того, суд зазначає, що свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що позивачка у будинку-інтернаті не отримувала необхідного медичного обслуговування, перебувала у скрутному матеріальному становищі та їй не вистачало коштів на придбання необхідних ліків та харчування. Всі ці обставини свідчать про те, що зазначеними рішеннями відповідач поклав на позивачку надмірний тягар.
88. Таким чином, з урахуванням викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування:
- перерахунку державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, проведений управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за результатами перевірки особової справи ОСОБА_1 з урахуванням періодів тимчасового вибуття з будинку-інтернату за період з 01.10.2016 по 28.02.2019, який оформлений протоколом від 12.20.2019;
- рішення управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з ОСОБА_1 ;
- рішення начальника управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, яке оформлене розпорядженням начальника управління від 12.02.2019;
- рішення управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про встановлення суми у розмірі 24418,26 грн. як надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 , яке оформлене протоколом від 12.02.2019, - є обґрунтованими та належать до задоволення.
89. Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, щодо утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 та утримання надмірно виплачених коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, суд зазначає наступне.
90. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).
91. Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
92. Суд зазначає, що обов'язковою ознакою дій, рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер, тобто вказані дії встановлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки певної особи (певного кола осіб).
93. В даному випадку породжує певні правові наслідки для позивача саме спірні рішення, а не самі дії. Дії відповідачів реалізовані шляхом винесення оскаржуваних позивачем рішень.
94. Таким чином, оскаржувані за цим позовом дії відповідачів самі по собі не створюють порушень прав чи інтересів позивача у розумінні наведених правил адміністративного процесуального законодавства.
95. Отже, судом надається оцінка таким діям відповідачів саме при вирішенні питання щодо правомірності складання оскаржуваних позивачем рішень суб'єктів владних повноважень, і, відповідно, окремої оцінки суду такі дії не потребують, оскільки права позивача, які порушені оскаржуваними позивачем рішеннями, в разі скасування таких рішень, будуть відновлені.
96. У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що не належать до задоволення позовні вимоги про визнання протиправними дій управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 та утримання надмірно виплачених коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
97. Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо поселення ОСОБА_1 до Одеського геріатричного будинку-інтернату з 28.03.2017 по теперішній час таким, що не відповідає вимогам абз.9 ч.1 ст.9, ч.8 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд зазначає наступне.
98. Так, в ході судового розгляду судом встановлено, що Одеський геріатричний будинок-інтернат наказом №62 від 31.03.2017 продовжив термін перебування ОСОБА_1 на повному державному утриманні з 29.03.2017 до моменту вирішення органом управління питання подальшого її перебування у будинку-інтернаті (т.ІІ а.с.169).
99. Разом з цим, суд встановив, що окремого рішення щодо поселення ОСОБА_1 до Одеського геріатричного будинку-інтернату з 28.03.2017, відповідачами не приймалось.
100.Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо поселення ОСОБА_1 до Одеського геріатричного будинку-інтернату з 28.03.2017 по теперішній час таким, що не відповідає вимогам абз.9 ч.1 ст.9, ч.8 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а тому не належить до задоволення.
101. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
102. Натомість, відповідачі впродовж судового розгляду справи не довели правомірність прийнятих рішень.
103. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
104. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону, а доказів щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до суду не надано, питання про розподіл судових витрат у справі при прийнятті рішення судом не вирішується.
105. У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 77, 90, 134, 139, 141, 245, 255, 293, 295 КАС України, суд -,
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати перерахунок державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, проведений управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за результатами перевірки особової справи ОСОБА_1 з урахуванням періодів тимчасового вибуття з будинку-інтернату за період з 01.10.2016 по 28.02.2019, який оформлений протоколом від 12.20.2019.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання 75% від призначеного розміру державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з ОСОБА_1 .
4. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.02.2019 про утримання надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 20% належної до виплати суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, яке оформлене розпорядженням начальника управління від 12.02.2019.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про встановлення суми у розмірі 24418,26 грн. як надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства ОСОБА_1 , яке оформлене протоколом від 12.02.2019.
6. У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суд зазначає, що під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від II березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", строки на апеляційне провадження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , тимчасове місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ: 41147618.
Відповідач: Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики, місцезнаходження: 65111, м. Одеса, проспект Добровольського, 120а, код ЄДРПОУ 36290160.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, місцезнаходження: 65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеський геріатричний будинок-інтернат, місцезнаходження: 65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 2, код ЄДРПОУ 03189096
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 червня 2020 року.
Головуючий суддя Бойко О.Я.
.