Справа № 420/5498/20
30 червня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
25 червня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому позивачі просять суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо неповідомлення Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області про затримання у межах її територіальної юрисдикції громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області у вигляді негайного не прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 зі слідчого ізолятора, припинення тимчасового та екстрадиційного арештів;
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо прийняття до розгляду запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.210.1 Кримінального кодексу РФ (зайняття вищого положення у злочинній ієрархії);
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та прокуратуру Одеської області припинити екстрадиційну перевірку запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.210.1 Кримінального кодексу РФ (зайняття вищого положення у злочинній ієрархії).
В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що 31.03.2020 року о 07:00 год. співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, за адресою свого мешкання на території України, а саме у житловому будинку АДРЕСА_1 було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , розшукуваного правоохоронними органами Російської Федерації з метою притягнення до кримінальної відповідальності за злочин передбачений ст.210.1 КК РФ. З посиланням на положення ч.2 ст.582, ч.3 ст.583 КПК України позивач вказує, що внаслідок протиправного неповідомлення Іллічівської місцевої прокуратури, має місце фактично штучна підміна фактичної адреси затримання ОСОБА_1 , що потягнуло за собою штучну зміну підслідності розгляду клопотання та як наслідок порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині розгляду клопотання про застосування тимчасового арешту «судом, встановленим законом», оскільки відповідно до ч.ч.1, 2 ст.582 КПК України законом встановлено розгляд вказаного клопотання судом у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Отже, бездіяльність Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо неповідомлення Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області про затримання у межах її територіальної юрисдикції громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 - є протиправною.
Також, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, з посиланням на п.2 ч.1 ст.589 КПК України, вказує, що з урахуванням того, що чинним Кримінальним кодексом України аналогічний склад кримінального правопорушення взагалі не передбачений, існують обставини, за наявності яких видача особи (екстрадиція) ОСОБА_1 не здійснюється, а саме відсутність покарання за злочин, за який запитано ОСОБА_1 за законом України.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши даний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну “адміністративна справа”, а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивачі оскаржують бездіяльність та дії прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, які ними допущені (вчинені) під час екстрадиційної перевірки, екстрадиційного арешту відносно позивача та затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 542 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про правову допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України (стаття 543 КПК України).
Як вбачається з Кримінального процесуального кодексу України (глави 43, 44 розділу IX), саме цим Кодексом встановлені форма та зміст запиту про правову допомогу, повноваження суб'єктів владних повноважень щодо виконання такого запиту та питання екстрадиції особи.
Так, статтею 572 КПК України передбачено право особи на оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, відшкодування завданої шкоди та витрати, пов'язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб та відшкодування завданої шкоди здійснюється у порядку, передбаченому законами України.
Частиною другою статті 573 КПК України встановлено, що запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, питання прийняття запиту до розгляду також врегульовано нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 574 КПК України центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до цього Кодексу, зокрема, розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них; організовують проведення екстрадиційної перевірки; здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).
Відповідно до ч.1 ст.582 КПК України затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.
Частиною 1 статті 583 КПК України визначено, що до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
Згідно з ч.1 ст.584 КПК України після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною регіональною прокуратурою (стаття 587 КПК України).
Враховуючи, що предметом даного позову є бездіяльність та дії прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, які ними допущені (вчинені) під час екстрадиційної перевірки, екстрадиційного арешту відносно позивача та затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов підлягає вирішенню за правилами, встановленими КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, роз'яснивши позивачу його право звернення із зазначеними позовними вимогами в порядку кримінального судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 256, 294 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даних позовних вимог підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Копія позову з додатками залишається в суді.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Корой С.М.