Справа № 420/3082/20
17 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Донець В.Р.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Галайчук Г.С.
представника відповідача - Веселова О.В.
третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №254/1/14-2/2020 від 10.03.2020 року щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив, а третій особі - пояснень щодо суті спору.
Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням процесуального та матеріального права, а інформація, яка міститься в рішенні не відповідає дійсності, по всім фактам, викладеним в рішенні сплинув строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Всі дії, пов'язані з виселенням ОСОБА_2 та утриманням його особистих речей в квартирі вчинені позивачем на підставі генеральної довіреності від свого батька, якою він надав йому право розпоряджатися всім його майном на його розсуд, тобто, він діяв не як адвокат, який надає правову допомогу клієнту, а як фізична особа, яка хоч і є адвокатом, але своїми діями у той час не здійснював адвокатську діяльність. З цих підстав позивач не міг порушити норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики, про які зазначено в оскаржуваному рішенні.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. З відзиву на позовну заяву (Том ІІІ, аркуші справи 32-38) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки доводи позову про порушення норм процесуального та матеріального права є нічим не підтвердженими, ніяких правових підстав та обґрунтувань своїм висловлювань позивач не наводить. Доводи позову зводяться до переказу фактичних обставин повно та всебічно встановлених комісією, але з точки зору ОСОБА_1 . Крім того, позивач вказує, що всі події відбувались майже більш ніж рік тому, а тому сплили строки на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, однак, позивач не звернув увагу на те, що безпідставне утримання ним майна третьої особи аж до 15.01.2020 року є триваючим порушенням, яке почалось 20.10.2018 року і закінчено 15.01.2020 року накладенням на нього арешту виконавцем.
Третя особа в судове засідання з'явилася. З пояснень на позовну заяву вбачається, що всі описані події щодо дисциплінарного проступку позивача носять системний характер та є підтвердженням того, що вся адвокатська робота ОСОБА_1 пов'язана з незаконним виселенням людей та рейдерським захопленням нерухомості, яка є в іпотеці у зв'язку із борговими зобов'язаннями перед банківськими установами, а тому рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області №254/1/14-2/2020 від 10.03.2020 року, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців є правомірним та не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Позивач є адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3, видане 02.07.2014 року на підставі рішення Одеської обласної КДКА від 23.09.2011 року №44 (Том ІІ, аркуш справи 41).
Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, в тому числі, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, до якого відноситься, в тому числі, порушення присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків, порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі, зокрема, систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 10 березня 2020 року (провадження №254/19, реєстраційний №254/1/14-2/2020) адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців (Том ІІ, аркуші справи 242-248).
Підставою для порушення щодо позивача дисциплінарної справи стала скарга ОСОБА_2 від 30.09.2019 року щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю та наступним виключенням із єдиного реєстру адвокатів України у зв'язку із використанням рейдерських схем та підробки документів, рейдерстві (Том ІІ, аркуші справи 156-161).
Перевірку інформації, викладеної в скарзі ОСОБА_2 доручено Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області члену дисциплінарної палати Веселову Олександру Вікторовичу, про що свідчить Доручення №220/0/4-19 від 15.10.2019 року (Том ІІ, аркуш справи 155).
Позивачу направлений лист про надходження скарги ОСОБА_2 та запропоновано надати пояснення та документи щодо суті питань, викладених у скарзі (Том ІІ, аркуші справи 183-185), на який позивачем направлені письмові пояснення по суті скарги про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 30.10.2019 року (Том ІІ, аркуші справи 186-188).
З вказаних пояснень позивача вбачається, що він консультував батька з приводу придбання квартири, за адресою: АДРЕСА_1 ., яка є предметом іпотеки, а боржник не виконує зобов'язання за основним зобов'язанням. Позивач зазначив, що проаналізував законодавство і судову практику з цього питання та прийшов до висновку, що такі дії є законними.
Як зазначив позивач, на той момент правова позиція Верховного Суду була однозначна: набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки не є примусовим зверненням стягнення, тому мораторій на звернення стягнення не застосовується (при чому відсутність окремого договору про задоволення інтересів іпотеко держателя, та не отримання іпотекодавцем листа-вимоги фактично не перешкоджають такому переходу права). Більш того, згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для того щоб на правовідносини розповсюджувався мораторій, правовідносини повинні одночасно відповідати наступним умовам: кредит повинен бути валютним, площа квартири повинна не перевищувати 120 кв. метрів та іпотекодатель повинен постійно в ній проживати. Однак, на момент звернення стягнення ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживав, про що свідчить довідка ЖКС «Вузовський», з якої вбачається, що ОСОБА_2 як на час накладання стягнення так і після в зазначеній квартирі не зареєстрований.
Після реєстрації права власності за його батьком та діючи в його інтересах, позивач прибув до квартири, де знаходились квартиранти, пояснив їм ситуацію, надав для огляду всі необхідні документи в присутності співробітників поліції. Крім того, позивач допоміг квартирантам з іншим житлом, вони виселилися з квартири без жодних претензій до нього та його батька, про що надали письмові пояснення в присутності співробітників поліції.
Всі обставини, перелічені в скарзі є предметом цивільного позову, а щодо кримінальних проваджень вони закриті за відсутністю складу злочину.
У зв'язку із ненаданням позивачем відповідей щодо усіх доводів скарги ОСОБА_2 , членом дисциплінарної палати Веселовим Олександром Вікторовичем направлено позивачу запит про надання інформації та копій документів (Том ІІ, аркуш справи 138), на який позивачем надані письмові пояснення ( Том ІІ, аркуш справи 200).
За результатами перевірки за скаргою ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_1 членом дисциплінарної плати Веселовим О.В. складена довідка про наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (Том ІІ, аркуші справи 205-210).
За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , довідки, матеріалів перевірки, дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області 18.02.2020 року прийнято рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та призначення дисциплінарної справи на 10.03.2020 року (Том ІІ, аркуші справи 213-217).
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області одностайно вирішила притягнути його до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, про що 10.03.2020 року прийнято відповідне рішення (Том ІІ, аркуші справи 242-248).
Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду з цим позовом.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що 21.09.2018 року адвокат ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності в інтересах його батька ОСОБА_3 , за схемою уходу від оподаткування та прикриття фінансової діяльності, що потребує ліцензування (факторингу), використовуючи низку удаваних правочинів, а саме: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» від 24.07.2018 року, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ ФК «Укрфінансгруп» від 24.07.2018 року, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ТОВ ФК «Укрфінансгруп» та ОСОБА_3 від 26.07.2018 року, вимоги про усунення порушень від 09.08.2018 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (дублікат) серія та номер 6507806231966 виданий 15.08.2018 року, видавник АТ «Укрпошта» Одеська дирекція, оформив на свого батька ОСОБА_3 право власності на належну ОСОБА_2 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зазначив, що на його квартиру розповсюджується дія Закону України №1304-VII «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняє примусове стягнення (відчужувати та продавати/переуступати без зголи власника) предмет іпотеки (застави). ОСОБА_2 також надав кредитний договір №014\0014/82/62326 від 07 серпня 2006 року та судове рішення по справі №520/17221/18 Київського районного суду м. Одеси, яким задоволено частково його позовні вимоги та визнано протиправним і скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру, а також внесення вказаних відомостей у державний реєстр речових прав. На підтвердження протиправний дій з боку адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2 крім письмових доказів надав відеозапис засідання комісії, яка розглядала кандидатуру адвоката ОСОБА_1 на посаду судді антикорупційного апеляційного суду. ОСОБА_2 стверджує, що договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» від 24.07.2018 року, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ ФК «Укрфінансгруп» від 24.07.2018 року, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ТОВ ФК «Укрфінансгруп» та батьком ОСОБА_3 від 26.07.2018 року - є удаваними правочинами та одночасно є схемою уходу від оподаткування та можливості покупки іпотечного майна не маючи статусу суб'єкту господарювання та необхідних ліцензій на право зайняття цими фінансовими операціями.
ОСОБА_2 , посилаючись на наданий на засідання комісії відеозапис вказував, що адвокат ОСОБА_1 підтвердив, що метою справжнього правочину була покупка спірної квартири у АТ «Райффайзен банк Аваль».
На підтвердження підробки документів, які були надані адвокатом для державної реєстрації прав власності на його квартиру, є повідомлення (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) про усунення порушень. Саме цей документ, зазначає ОСОБА_2 , є підробленим. Згідно відповіді АТ «Укрпошта» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси повідомлення про вручення рекомендованого листа №6507806231966 відправлено за №6511405854941 на адресу ОСОБА_3 , повідомлення вручено адресату - 21.08.2018 року, а до державного реєстратора воно потрапило 18.08.2018 року, чого бути не могло.
За вказаним фактом Київським ВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування, яке внесено до ЄРДР за №12018160480004330 від 07.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Крім того, є інше кримінальне провадження стосовно адвоката ОСОБА_1 за фактами укладення ним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019160480001032 від 19.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Третя особа також зазначила, що 20.10.2018 року відбулося виселення із квартири ОСОБА_2 орендаря квартири ОСОБА_4 разом із його дружиною за участю адвоката ОСОБА_1 Виселення відбулося без судового рішення про виселення та без відкриття виконавчого провадження, залучення представників державної виконавчої служби, без належного повідомлення володаря квартири, тобто в порушення встановленого законом порядку. Виселення відбулось за відсутністю скаржника та з залученням озброєних осіб. При цьому, в квартирі ОСОБА_2 залишились його особисті речі, меблі, побутова техніка, усього на суму приблизно 70 000 грн. точніше визначитися ОСОБА_2 не може, оскільки не має доступу до квартири та речей. Перелічене особисте майно ОСОБА_2 продовжує перебувати у вказаній квартирі та до 15.01.2020 року безпосередньо утримувалося адвокатом ОСОБА_1 та його батьком. На підтвердження вказаних фактів, скаржник також посилався на відеозапис спільного засідання ВККС та громадської ради Міжнародних експертів, де адвокат ОСОБА_1 надавав відповіді на ці питання членам комісії.
Крім того, ОСОБА_2 оскаржив договори уступки прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним між ТОВ ФК «Укрфінансгруп» та батьком адвоката ОСОБА_3
При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 не виконує ухвалу Київського районного суду м. Одеси по справі №520/15936/18 про накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1 , якою ОСОБА_3 заборонено вчиняти певні дії, а саме: здавати в оренду, вселяти третіх осіб в зазначену квартиру до вирішення питання по суті. В порушення цієї ухвали адвокат ОСОБА_3 поселив у квартиру третіх осіб. За цим фактом до ЄРДР внесено відомості та розпочато кримінальне провадження за №120191604800001850 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Також, ОСОБА_2 навів факт вступу адвоката ОСОБА_1 у майнові відносини з його клієнткою, що виразилось в тому, що адвокат прописався в квартирі клієнтки за адресою: АДРЕСА_3 . Вказані обставини досліджувались і під час спільного засідання ВККС та громадської ради Міжнародних експертів.
Під час розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1 підтвердив, що на теперішній час у судових інстанціях розглядаються позови ОСОБА_2 та звернув увагу на те, що скаргу ОСОБА_2 подав вже через рік після подій, так як у цей час йшли перемови між скаржником та ним про грошову компенсацію та повернення особистих речей ОСОБА_2 та іншого майна, що перебувало у квартирі колишнього власника. Позивач пояснив, що меблі ОСОБА_2 він готовий повернути, але у теперішній час вони описані державним виконавцем у рамках провадження за позовом його батька про стягнення грошових коштів за договором. Позивач надав рішення по справі №520/175/14-ц Київського районного суду м. Одеси про заміну кредитора ПАТ «Райфайзен банк» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райфайзен банк Аваль» у виконавчому провадженні за тим же кредитним договором, який був забезпечений іпотекою спірної квартири на суму 3752236 грн., що фактично свідчить про намагання подвійного стягнення у вигляді грошових коштів та предмета іпотеки, яким ця вимога була забезпечена.
Крім того, адвокат ОСОБА_1 заперечував щодо підробки квитанції Укрпошти, стверджував, що оригінал квитанції був загублений, а тому йому видали дублікат. Не міг пояснити яким чином повідомлення адресату вручено 21.08.2018 року, а до державного реєстратора воно потрапило 18.08.2018 року та реєстратором Рубан М.О. було зроблено запис про право власності на іншу особу - його батька. На питання членів комісії чи відомо йому було про дію мораторію на відчуження квартир з банківськими кредитами посилався на те, що на той час правова позиція Верховного Суду дозволяла проводити вилучення та подальшу реалізацію квартир за умов, якщо власник квартири мав інше житло. В подальшому вказана позиція Верховного Суду була змінена.
Щодо укладання договорів іпотеки між банком АТ «Райфайзен банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» від 24.07.2018 року, про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ ФК «Укрфінансгруп» від 24.07.2018 року, про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ТОВ ФК «Укрфінансгруп» та його батьком ОСОБА_3 від 26.07.2018 року адвокат ОСОБА_1 пояснив, що він лише консультував свого батька, а договори підписував саме він. Звертав увагу членів палати, що ОСОБА_2 у квартирі не проживав.
Крім того, адвокат ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно судового рішення щодо виселення ОСОБА_2 та третіх осіб зі спірної квартири не було і відповідно під час виселення виконавчого провадження не було.
Також, ОСОБА_1 підтвердив, що він був присутній на виселенні орендарів із квартири, куди він приходив за дорученням свого батька, особисті речі, побутова техніка та меблі ОСОБА_2 знаходяться в квартирі, які він пропонував ОСОБА_2 забрати.
Щодо обставин вступу ОСОБА_1 в майнові відносини з клієнткою та вселенні і прописці в квартирі клієнтки в рішенні зазначено, що адвокат не зміг пояснити розбіжностей в відповідях членам комісії та на засіданні комісії ВККС.
ОСОБА_1 пояснив, що мешкає в квартирі ОСОБА_2 і там знаходяться речі ОСОБА_2 , які він згоден передати за умови домовленості з виконавчою службою з підстав опису та арешту цього майна 15.01.2020 року державним виконавцем.
В рішенні зазначено, що під час подій, що стали предметом розгляду дисциплінарної палати, адвокату було відомо про дію мораторію щодо іпотечного майна, про порядок внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, порядок виконання судових рішень, порядок виселення осіб за судовим рішенням і про те, що для виселення осіб з житла потрібно рішення суду та залучення судових виконавців.
Таким чином, дисциплінарна палата прийшла до висновків, що ОСОБА_2 міг бути виселений тільки за рішенням суду, а дії адвоката носили протиправний характер та були спрямовані на організацію та фактичну реалізацію виселення та позбавлення права користування майном колишнього власника, незаконне заволодіння та подальше утримання майна колишнього власника квартири, що є триваючим порушенням до 15.01.20202 року, тобто, опису майна судовим виконавцем.
Відповідачем зазначено в рішення про порушення позивачем ст. 30 Конституції України в частині недоторканості житла та заборони проникнення в житло без рішення суду, ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині зобов'язання адвоката під час адвокатської діяльності дотримуватися Присяги адвоката України та Правил адвокатської етики, ст. 2, 7, 12, 14, 19, 25 Правил адвокатської етики в частині дотримання адвокатом вимог законодавства, ствердження поваги до адвокатської професії, надання правової допомоги на підставі договору, заборона прийняття доручень, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби, його досягнення є протиправними, зобов'язання дотримання принципу законності під час виконання адвокатом доручень клієнта та заборони використання неетичних засобів (тиску на протилежну сторону чи свідків, тощо).
Суд вважає оскаржуване рішення таким, що винесено з порушенням вимог законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
В оскаржуваному рішенні описуються події виселення ОСОБА_2 , утримання його речей, вступу позивача в майнові відносини з клієнткою, однак суд звертає увагу, що ці події, крім триваючого порушення утримання майна ОСОБА_2 , відбувалися більше ніж за рік до притягнення адвоката оскаржуваним рішенням до дисциплінарної відповідальності, що є порушенням ч. 2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зазначені обставини є предметом розгляду в цивільних судах та предметом розгляду в межах кримінальних проваджень і оцінку цим діям буде надано в межах цих проваджень, однак саме строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності з моменту вчинення порушення сплинув.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на порушення позивачем ст. 7, 12 «Правил адвокатської етики», затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 року, в яких зазначено, що у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Крім того, всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Також, відповідач зазначає про порушення позивачем ст. 14, 19, 25 «Правил адвокатської етики», в яких зазначено, що адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.
Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.
У цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз'яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.
Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв'язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
В рішенні зазначено, що дисциплінарна палата прийшла до висновків про протиправність дій адвоката, спрямованих на організацію та практичну реалізацію виселення та позбавлення права користування майном колишнього власника, незаконного заволодіння та подальшого утримання майна колишнього власника, яке знаходилося в квартирі, а також зазначено про те, що утримання особистих речей позивачем є триваючим порушенням.
Таким чином, сам відповідач не заперечував, що всі інші порушення, викладені в скарзі відбувалися більше ніж рік тому та не можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Щодо утримання речей, суд звертає увагу, що позивач, який є адвокатом, вчиняв всі дії від імені батька за генеральною довіреністю, тобто, не здійснював, в даному випадку, адвокатської діяльності та навіть в разі допущення таких порушень відповідальність за ці дії має нести особа, яку від представляв. В даних правовідносинах позивач виступав виключно як фізична особа на користь свого батька та ці дії мають бути предметом дослідження, як зазначено вище, в межах цивільних справ в судах та в межах кримінальних проваджень.
В даному випадку, позивач не міг порушити вимоги «Правил адвокатської етики», які зазначені в оскаржуваному рішенні, оскільки не здійснював своєї професійної діяльності, не надавав правову допомогу клієнту, не приймав доручення, як адвокат, а виступав виключно як фізична особа за генеральною довіреністю від свого батька.
Судом досліджені крім письмових доказів електронні докази, зокрема, DVD-диски з записом засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, на якому прийняте оскаржуване рішення та засідання ВККС та громадської ради Міжнародних експертів, однак зазначені докази не спростовують висновків суду щодо вчинення дій адвокатом в спірних правовідносинах як фізичною особою по довіреності від батька, не спростовують порушення строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не можливості притягнення, в даному випадку, до відповідальності позивача, як адвоката.
Враховуючи зазначені обставини, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області №254/1/14-2/2020 від 10.03.2020 року щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України має бути стягнутий з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь позивача.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9900 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132, 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
До таких витрат належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем наданий до суду Витяг з договору про надання правничої допомоги №06/04/2020-1 від 06.04.2020 року, укладеного між Адвокатським бюро «Галайчук Ганни Сергівни» та ОСОБА_1 , додаткову угоду №2 від 06.04.2020 року до договору про надання правничої допомоги №06/04/2020-1 від 06.04.2020 року, розрахунок судових витрат із зазначенням опису виконаних робіт: усна консультація та аналіз документів - 2 години, складання позовної заяви - 3 години, складання заяви про забезпечення позову - 2 години, прибутковий касовий ордер №06/04/2020 року від 06.04.2020 року на суму 9900 грн. (Том ІІ, аркуші справи 9-11).
При цьому, суд звертає увагу, що з розрахунку судових витрат та договору не вбачається вартість кожного з видів робіт, а тому не підтверджується сума саме в 9900 грн. Крім того, позовну заяву та всі заяви по даній справі (про вжиття заходів забезпечення позову, про усунення недоліків, про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, про приєднання до матеріалів справи) подані ОСОБА_1 , який є адвокатом з 2011 року та має необхідний стаж та знання для складання позовної заяви та заяв під час розгляду справи, особисто, а тому не доведено доказами у справі участь представника під час підготовки позовної заяви та її подачі до суду.
Таким чином, суд вважає не підтвердженими витрати позивача на правову допомогу, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 134, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (вул. Жуковського, 23, кв. 1, 1-А м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 23861029), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №254/1/14-2/2020 від 10.03.2020 року щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області №254/1/14-2/2020 від 10.03.2020 року щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (вул. Жуковського, 23, кв. 1, 1-А м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 23861029) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.06.2020 року.
Суддя Л.І. Свида
.