Іменем України
"08" грудня 2009 р. справа № 5020-5/002-9/447
За позовом Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8)
до Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” (99006 м. Севастополь, вул. Готська, 34)
про стягнення заборгованості в розмірі 135385,00 грн.,
за зустрічним позовом Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” (99006 м. Севастополь, вул. Готська, 34)
до Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8)
про стягнення заборгованості в розмірі 197542,16 грн.,
суддя Рибіна С. А.
за участю представників:
Позивача -Лисакова Ольга Вікторівна, довіреність б/н від 26.11.2009;
Відповідача - Володін Євген Радіонович, довіреність б/н від 15.05.2009.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Головний універсальний магазин”, (ЗАТ „Головний універсальний магазин”) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” (ПП „Монтажбудсервіс”) про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.11.2007 в розмірі 135385,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2009 року апеляційну скаргу Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 вересня 2009 року касаційну скаргу Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2009 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2009 року у справі №5020-5/002 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 05.11.2009 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства „Монтажбудсервіс” до Закритого акціонерного товариства „Головний універсальний магазин” про стягнення заборгованості в розмірі 197542,16 грн. до розгляду спільно з первісним позовом у справі №5020-5/002-9/447.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо виконання робіт за договором (т.1 а.с.2-4), чим позивачеві спричинені збитки у заявленому розмірі. Проти зустрічних позовних вимог заперечує (т.2 а.с.76-78).
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що ним повно та своєчасно виконанні зобов'язання за договором підряду. На задоволенні зустрічних позовних вимог наполягає, доводи та обґрунтування викладені у зустрічному позові та додаткових поясненнях по справі (т.1 а.с.22, т.2 а.с.4-6, 28-30).
Відповідачем заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення обсягу виконаних робіт (т.1 а.с.100).
Позивач проти призначення експертизи заперечує на підставі відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлювання фактичних даних, які входять до предмету доказування.
Крім того, представником ПП „Монтажбудсервіс” заявлено клопотання в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за зустрічним позовом.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
08.11.2007 між ЗАТ „Головний універсальний магазин” (Замовник) та ПП „Монтажбудсервіс” (Підрядник) був укладений договір підряду (далі -Договір) (т.1 а.с.8-9)
За умовами пунктів 1.1, 2.1, 3.1 Договору відповідач зобов'язується виконати роботи по реконструкції приміщень якісно та в узгоджений сторонами строк, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи вартістю 284618грн.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 135385,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 230 від 09.11.2007 на суму 85385,00 грн., та платіжним дорученням № 4560 від 26.02.2008 на суму 50000,00 грн. (т. 1 а.с.14-15).
Однак, ПП „Монтажбудсервіс” свої зобов'язання за договором не виконало у встановлений термін, не здало їх за актом прийому-передачі, та не повернуло грошові кошти.
Зобов'язання по фінансуванню робіт позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але робота відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим збитки, які спричинені йому відповідачем, склали 135385,00 грн.
Ці обставини стали підставою для звернення ЗАТ „Головний універсальний магазин” з даним позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків.
Суд вважає позовні вимоги ЗАТ „Головний універсальний магазин” такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України по даній справі від 17.09.2009 зазначено, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення збитків, належним чином не дослідили наявності та/або відсутності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Суд, на виконання вказівок Вищого господарського суду України дослідив матеріалі справи та дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способи захисту встановлені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому, на позивача покладається обов'язок доведення не лише розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням та шкодою.
Під збитками розуміють майнову шкоду у грошовому виразі, зокрема, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки)
Позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача збитків, в той час як заявлена до стягнення сума 135385,00 грн. за своєю правовою природою є авансовим платежем на виконання умов договору.
Із заявою про зміну правової природи заявленої до стягнення суми позивач не звертався.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні ЗАТ „Головний універсальний магазин” задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом, встановивши іншу правову природу заявленої до стягнення суми.
Суд розглянув зустрічні позовні вимоги ПП „Монтажбудсервіс” та визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 197542,16 грн., з яких: заборгованість за договором - 149233,00 грн., витрати на інфляційне відшкодування -40937,46 грн., 3% річних -7371,70 грн.,
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розділі 1 “Предмет Договору” сторони визначили, що замовник (ЗАТ “ГУМ” доручає, а підрядник виконує роботи з Реконструкції приміщень, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Підрядник бере на себе зобов'язання виконати в установлені строки та належною якістю роботи згідно додаткам „Договірна ціна” та „Локальний кошторис”.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договірна ціна тверда та складає 284618,00 грн., у тому числі ПДВ 47436,33 грн.
Відповідно до пункту 6.3 Договору додатки „Договірна ціна” та „Локальний кошторис” є невід'ємною частиною договору та обов'язкові для виконання сторонами.
Дослідивши надані позивачем за зустрічним позовом докази, судом встановлено, що надана суду Договірна ціна не містить замовника, підрядника, реквізитів Договору, на підставі якого її укладено. Так само і Локальний кошторис не містить посилання на Договір. Крім того, в Договірній ціні та Локальному кошторисі в якості об'єкту вказаний житловий будинок за адресою: м. Севастополь, вул. Л. Українки, 5-б, який не є власністю ЗАТ “ГУМ” (т.1 а.с.49-61).
Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відповідністю Договірної ціни та Локального кошторису Договору підряду підтверджується ціною, яка в них визначена, не може бути прийнято судом з наступних підстави.
Підстави для складання та порядок складання Локального кошторису та Договірної ціни встановлені у Наказі Держбуду України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)" та повинні складатися на підставі проектно-кошторисної документації, у відповідності до неї та Договору підряду. Проектно-кошторисна документація, із зазначенням об'єкту, суду не надана, об'єкт реконструкції в Договорі не зазначений.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Договірна ціна та Локальний кошторис, надані позивачем за зустрічним позовом, не є належним доказом того, що ним були виконані роботи саме за Договором підряду від 08.11.2007.
Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В межах заявлених позовних вимог, позивач за зустрічним позовом повинен надати суду докази, які підтверджують, що роботи були виконані ним саме за договором підряду від 08.11.2007.
Оскільки серед доказів, наданих позивачем за зустрічним позовом суду, немає жодного належного доказу виконання робіт за договором підряду від 08.11.2007, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ПП „Монтажбудсервіс” заборгованості та санкцій за відповідним договором підряду.
Суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із іншим позовом.
Суд відмовив з задоволенні клопотання ПП „Монтажбудсервіс” про призначення експертизи на підставі того, що відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тобто у випадку коли висновок експерту не можуть замінити інші засоби доказування. Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову, призначення судової експертизи є недоцільним.
ПП „Монтажбудсервіс” також було заявлено клопотання в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за зустрічним позовом. Ухвалою суду від 24.11.2009 відмовлено ПП „Монтажбудсервіс” у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 14.12.2009
Розсилка:
1. ЗАТ „Головний універсальний магазин” (99011 м. Севастополь, вул. Маяковського, 8);
2. ПП „Монтажбудсервіс” (99006 м. Севастополь, вул. Готська, 34);
3. До справи