30 червня 2020 р. № 400/854/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001
про:визнання дій протиправними,
Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправними дії Миколаївської міської ради щодо складання акта обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 05.12.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача стосовно незаконного знаходження тимчасової пересувної споруди площею 10 кв. м (кіоск «Насолода»), що розташована по вул. Декабристів, біля будинку 36 на земельній ділянці за відсутністю правовстановлюючих документів є передчасними та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки споруда знаходилась на земельній ділянці на підставі договору сервітуту, який діяв з моменту її розміщення. Несвоєчасне поновлення відповідачем договору земельного сервітуту свідчить лише про протиправність його дій, а не про незаконність розміщення позивачем пересувної споруди, що розташована по вул. Декабристів, біля будинку 36.
Відповідач надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вчинення дій Миколаївською міською радою щодо складання акта обстеження земельних ділянок Законом України « Про місцеве самоврядування» не передбачено. Акт обстеження зайнятих ділянок не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків позивача.
Ухвалою від 23.03.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.
Ухвалою суду від 01.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач надав суду заяви про відкладення розгляду справи від 18.03.2020,14.03.2020,15.04.2020, 29.04.2020, 12.05.2020, 28.05.2020, в зв'язку з перебуванням у відрядженні, 19.06.2020, в зв'язку зі знаходженням на обсервації після відрядження.
Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки(п.3ч.3 ст.205 КАС України).
За таких обставин, суд клопотання позивача про відкладення розгляду справи не задовольняє та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивачем та Миколаївською міською радою був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 308 від 27.06.2013 на земельну ділянку площею 10 кв.м. по вул. Декабристів, біля будинку 36 для розміщення пересувної тимчасової споруди площею 10 кв.м. (кіоск «Насолода»). Особистий строковий сервітут був наданий позивачу до 25.05.2019.
Позивач у позові зазначає, що в січні 2020 року він отримав Акт обстеження земельних ділянок складений комісією з питань упорядкування розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 05.12.2019. В акті зазначено, що кіоск з назвою «Насолода», який розташований по вул. Декабристів, поблизу буд.№36 без діючих документів на право користування земельною ділянкою та визначення місця її розташування , у зв'язку з відсутністю паспорта прив'язки, що суперечить наказу Мінрегіону від 21.10.2011 № 244, рішенню Миколаївської міської ради від 14.02.2013 № 25/20, вимогам ДБН.
Комісією вирішено: надати доручення Центральному відділу поліції ГУНП в Миколаївській області вжити заходів направлених на ліквідацію та недопущення незаконного розміщення даного об'єкта за вказаною адресою. Надати доручення адміністрації Центрального району ММР та департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції ММР вжити відповідні заходи демонтажу зазначеної споруди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а також в подальшому здійснення контролю з метою недопущення безпідставного зайняття звільненої земельної ділянки.
Відповідач у відзиві зазначає, що акт обстеження не порушує прав позивача, оскільки на підставі цього акта Миколаївська міська рада приймає рішення про демонтаж незаконно розміщених об'єктів торгівлі, яке можна оскаржити до суду. Також зазначив, що рішення про продовження позивачу Договору про встановлення особистого строкового сервітуту відповідачем не приймалось. Рішення про демонтаж станом на 22.06.2020 також не приймалось відповідачем.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що дії по складанню акта обстеження начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів порушення його права, суд не захищає права особи на майбутнє, позивачем не доведено, яким чином дії відповідача порушують його права або інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко