30 червня 2020 року справа №П/320/1173/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, про скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця ОСОБА_2 про скасування постанови від 11.02.2019 ВП №58323794 про стягнення з боржника основної суми винагороди в розмірі 331334,17 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірною постанову передбачено стягнення основної винагороди в розмірі 331334,17 грн. в рамках виконавчого провадження №58323794 з виконання виконавчого листа №2-2948/2012, виданого 29.01.2015 Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" суми заборгованості за кредитним договором №ML-009/225/2006 від 04.04.2016 в розмірі 3310122,72 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 3219,00 грн. Однак, позивачка стверджує, що підстави для стягнення основної винагороди відсутні, оскільки приватним виконавцем фактично не було стягнуто жодних коштів в рамках виконавчого провадження№58323794, оскільки 01.07.2019 виконавчий документ був повернутий стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України", на підставі його заяви.
При цьому, позивачка вважає, що нею не були пропущені строки звернення до суду, оскільки до моменту звернення до примусового виконання спірна постанова не порушувала права боржника, оскільки була винесена на виконання положень Закону України «Про виконавче провадження», а підстави для звернення до суду виникли у позивачки лише після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної постанови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. Третя особа також не надала суду письмові пояснення по справі. Представники зазначених осіб до суду не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.
Присутній у судовому засіданні 26.05.2020 представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а також заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи клопотання представника позивачки та відсутність відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, усною ухвалою суду від 26.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58323794 з виконання виконавчого листа №2-2948/2012, виданого 29.01.2015 Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" суми заборгованості за кредитним договором №ML-009/225/2006 від 04.04.2016 в розмірі 3310122,72 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 3219,00 грн.
У вказаній постанові зазначено в якості стягувача ТОВ "ОТП "Факторинг Україна", а в якості боржника - ОСОБА_1 (а.с.4).
Також 11.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження №58323794 було прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з боржника, ОСОБА_1 , основну винагороду у сумі 331334,17 грн.
Стягувачем за вказаною постановою є приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (а.с.7).
01.07.2019приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження №58323794 було прийнято постанову про повернення стягувачу виконавчого документа - виконавчого листа №2-2948/2012, виданого 29.01.2015 Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" суми заборгованості за кредитним договором №ML-009/225/2006 від 04.04.2016 в розмірі 3310122,72 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 3219,00 грн.
У вказаній постанові зазначено, що підставою для повернення виконавчого документа є надходження 01.07.2019 до офісу відповідача заяви вих.2739, поданої ТОВ "ОТП "Факторинг Україна", про повернення виконавчого документа (а.с.5-6).
Судом встановлено, що 21.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61030057 з виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з божника основної винагороди від 11.02.2019, прийнятої у виконавчому провадженні №58323794, про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 331334,17 грн. основної винагороди приватного виконавця (а.с.8).
Вважаючи, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди від 01.02.2019 у виконавчому провадженні №58323794 порушує права ОСОБА_1 , оскільки була подана до примусового виконання за відсутності на те правових підстав, позивачка звернулась з даним позовом до суду про її скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент прийняття приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 11.02.2019 у виконавчому провадженні №58323794).
Згідно з положеннями частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону №1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Частиною другою статті 31 Закону №1403 винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Відповідно до часини третьою статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 31 Закону №1403).
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 45 Закону №1404 визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини першої-другої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до вимог пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі- Інструкція, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Таким чином, при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88601610) та Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №480/2853/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88815199) дійшли висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Отже, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд вважає, що правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції, у повній мірі підлягає застосуванню і до обставин та передумов стягнення основної винагороди приватного виконавця, оскільки, як було вказано вище, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87963287) зазначив, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Також у цій постанові суд касаційної інстанції зауважив, що за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Як зазначено вище, підставою для повернення відповідачем ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" виконавчого документу на підставі постанови від 01.07.2019, прийнятої у виконавчому провадженні №58323794, була заява вказаної юридичної особи.
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів фактичного виконання приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження №58323794 виконавчого листа №2-2948/2012, виданого 29.01.2015 Києво-Святошинським районним судом Київської області.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 було витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження №58323794.
Проте, відповідач, всупереч вимогам ухвали суду не надав витребувані судом докази та, відповідно, ніяким чином не підтвердив вчинення ним дій щодо фактичного виконання відповідного виконавчого документа та вжиття заходів примусового виконання рішень, що свідчить про відсутність підстав для стягнення на його користь основної винагороди.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не були вчинені дії щодо фактичного виконання відповідного виконавчого документу, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
При цьому, суд наголошує на відсутності підстав для визнання спірної постанови протиправною, оскільки вказаний документ був прийнятий відповідачем разом з постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2019, як це передбачено абзацом 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403. Отже, саме лише прийняття приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника суми основної винагороди є правомірним та не порушує права боржника до моменту пред'явлення цього документа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження за такою постановою. Суд зазначає, що за умови повернення виконавчого документа стягувачу при відсутності дій приватного виконавця, які врешті-решт призвели до фактичного виконання виконавчого документа, порушені права боржника підлягають захисту саме шляхом скасування постанови про стягнення основної винагороди.
При цьому, щодо строку звернення позивачки до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №85323794, а тому у даному випадку застосуванню підлягає десятиденний строк для звернення особи до суду з позовною заявою.
Присутній у судовому засіданні 26.05.2020 представник позивачки пояснив, що фактично спірна постанова зумовила порушення прав та інтересів ОСОБА_1 лише після відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем виконавчого провадження №61030057 з її виконання.
Представник позивачки наголосив на тому, що до моменту відкриття третьою особою виконавчого провадження з виконання спірної постанови права та інтереси позивачки порушені не були, оскільки звернення вказаного виконавчого документу до виконання могло і не відбутись, а постанова про стягнення основної винагороди була винесена на виконання положень абзацу 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403.
Як було вказано вище, після повернення виконавчого документа стячувачу відповідачем спірна постанова була пред'явлена до примусового виконання, а 21.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61030057 з виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з божника основної винагороди від 11.02.2019.
Як вбачається з копії лицьової частини конверту та інформації з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" постанова від 21.01.2020 була отримана позивачкою 30.01.2020 (а.с.9-10).
Суд зазначає, що оскільки негативні для позивачки наслідки у вигляді примусового стягнення з неї основної винагороди виникли лише після відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем виконавчого провадження №61030057, строк для звернення до суду з позовом у цій справі слід обчислювати саме з моменту обізнаності позивачки про відкриття відповідного виконавчого провадження, тобто з 30.01.2020.
У зв'язку з цим, суд вважає, що звернувшись до суду 06.02.2020 з даною позовною заявою, позивачкою не було пропущено десятиденний строк, передбачений КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачкою за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №06-3263924/С від 06.02.2020 (а.с.3), який підлягає стягненню на користь позивачки з приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №58323794 від 11.02.2019.
3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.