26 червня 2020 року № 320/3974/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та скасувати рішення №582 від 23.04.2020 яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про складові заробітної плати / грошове забезпечення від 09.04.2020 №18 ф-190 виданої Прокуратурою Київської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки про складові заробітної плати / грошове забезпечення від 09.04.2020 №18 ф-190 виданої Прокуратурою Київської області, з розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати ОСОБА_1 - 39461,43 грн., без обмежень максимального розміру пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, з моменту набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про складові заробітної плати / грошове забезпечення від 09.04.2020 №18 ф-190 виданої Прокуратурою Київської області, оскільки позивач отримав право на здійснення такого перерахунку відповідно до рішення Другого Сенату Конституційного Суду від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Проте, на час прийняття рішення у даній справі пенсійний орган правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 23.02.2005 по даний час безперервно працює в органах прокуратури Київської області на прокурорських та слідчих посадах; загальний трудовий стаж становить 17 років 2 місяці, у тому числі на прокурорських посадах 14 років 5 місяців. Вказане підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 наявної в матеріалах справи.
Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0528298 від 07.09.2017.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, та з 07.09.2017 отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
У зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, та збільшенням вислуги років позивача, Прокуратурою Київської області 09.04.2020 видано ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати / грошового забезпечення №18ф-190.
14.04.2020 позивач звернувся до Відділу з питань перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності на підставі довідки Прокуратури Київської області від 09.04.2020 №18ф-190.
Рішенням від 23.04.2020 №582 пенсійний орган відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії, в обґрунтування відмови зазначивши, що оскільки після ухвалення рішення Другого Сенату Конституційного Суду від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури прийнято не було і починаючи з 13.12.2019 в складових заробітної плати заявника не відбулось індивідуальних змін, що впливають на збільшення заробітної плати, та не відпрацьовано два роки від вищезазначеної дати підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Станом на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Згідно з ч.12 ст.50-1 Закону №1789-XII, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону №1789-XII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Проте, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". При цьому на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.
15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15.12.2015.
Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, в редакції Закону №76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно зі статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 24.12.1997 №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15.05.2019 у справі №640/20317/16а, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.
Отже, з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
А отже, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.
Дана постанова Уряду хоча й набрала чинності 06.09.2017, однак на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019.
18.02.2020 Офіс Генерального прокурора звернувся до Міністерства соціальної політики України з листом №21-698вих20 для погодження порядку проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. У додатку 1 до вказаного листа визначено форму довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.
Листом від 21.02.2020 за №2690/0/2-20/54 Міністерство соціальної політики України погодило порядок дій, запропонований у листі Офісу Генерального прокурора від 18.02.2020 №21-698вих20.
Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій Прокуратури Київської області №18ф-190 від 09.04.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017, що є підставою для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06.09.2017, за відповідною (прирівняною) посадою ОСОБА_1 прокурора місцевої прокуратури, з урахуванням усіх складових, становить 39461,43 грн. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 14.04.2020.
Надана позивачем довідка Прокуратури Київської області №18ф-190 від 09.04.2020 відповідає зазначеному додатку 1, складена на бланку органу прокуратури, містить обов'язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою, містить інформацію про назву та розмір складових заробітної плати (грошового забезпечення) за аналогічною посадою, зазначено прізвище, ім'я та по-батькові особи, якій видано таку довідку.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відділу з питань перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.04.2020 №582 щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності до довідки Прокуратури Київської області №18ф-190 від 09.04.2020, оскільки з 13.12.2019 підстави для відмови в такому перерахунку були відсутні.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України свого Рішення, тобто - 20.12.2016.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.
Втім, як уже зазначалось, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратила чинність 20.12.2016.
Внесення змін до положень Закону №2262-XII у спосіб заміни слів і цифр "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року" не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність, тобто такі зміни є нереалізованими (наприклад, постанова Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №295/2039/17).
Водночас, незважаючи на визнання неконституційними положень Закону №2262-XII в частині обмеження максимального розміру пенсії, в матеріалах справи відсутні докази обмеження пенсійним органом розміру призначеної позивачу пенсії, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, позивачів - інвалідів ІІ групи.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0528298 від 07.09.2017, а тому відповідно звільнений від сплати судового збору. Оскільки сторонами не надано доказів понесення ними інших судових витрат, будь-які судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та скасувати рішення №582 від 23.04.2020 яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про складові заробітної плати / грошове забезпечення від 09.04.2020 №18 ф-190 виданої Прокуратурою Київської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки про складові заробітної плати / грошове забезпечення від 09.04.2020 №18 ф-190 виданої Прокуратурою Київської області, з розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати ОСОБА_1 , з моменту набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.