30 червня 2020 року справа № П/320/692/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 04.03.2020 (а.с.26-30) просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15485,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 2002 року займався підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі, однак 26.09.2012 близько 24.00 год. відбувся навмисний підпал приміщення, в якому зберігався товар для реалізації, та як наслідок товар був знищений, за фактом чого відповідно до постанови Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області від 04.10.2012 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України. Після настання вказаної події позивач підприємницьку діяльність не здійснює, а тому не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок.
Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення бухгалтерської або іншої перевірки підприємницької діяльності позивача, що на думку позивача, не відповідає вимогам ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому позивач зазначає, що у відповідності до даних Реєстру застрахованих осіб відрахування по сплаті страхових внесків здійснювалися позивачем до 2011 року включно. Вважає вимогу від 06.11.2018 №Ф-129909-56про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15485,54 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.63-67) зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29.10.2012 та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Ірпінське відділення) як платник єдиного внеску з 30.10.2002 по 09.01.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення ФОП ОСОБА_1 ), на загальній системі оподаткування.
Відповідач вказує, що починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн. При цьому, відповідач вказує, що з 01.01.2018 впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідач також зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік - I, II, III квартали 2018 року, а всього нараховано за вказаний період мінімального єдиного внеску в сумі 15485,54 грн. У зв'язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від від 06.11.2018 №Ф-129909-56. Дане поштове відправлення повернуто за зворотньою адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання» 15.01.2019. Згідно з вимогами п.5 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 зі змінами та доповненнями листом від 12.06.2019 №1953/9/10-36-50-07, до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби надіслано для примусового виконання узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 «№Ф-129909-56/У на суму 15485,54 грн.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 11 березня 1998 року (а.с.7-8).
Позивач 29.10.2002 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.03.2020 №1006467452 (а.с.32-33).
Як вбачається із зазначеного витягу, основним видом економічної діяльності позивача є торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів (код - 45.40).
30.10.2002 позивача взято на облік як платника податків Ірпінською ДПІ за НОМЕР_3, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач перебував на загальній системі оподаткування, що не заперечується позивачем.
09.01.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням, про що свідчать дані про відповідний реєстраційний запис від 09.01.2020 №23570060005001554 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33).
Судом встановлено, що 26.09.2012 відбувся умисний підпал майна позивача, а саме приміщення, в якому зберігався товар для реалізації, та як наслідок товар позивача був знищений, за фактом чого відповідно до постанови ст.слідчого СВ Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області від 04.10.2012 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
У позовній заяві вказано, що після умисного знищення майна, а саме товару для реалізації, починаючи з 2012 року, позивач підприємницьку діяльність не здійснював, що не оспорюється відповідачем.
06.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-129909-56, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 03.06.2019 складає 15485,54 грн. (а.с.68).
За даними відповідача контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік, а саме: за 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата - 3200 грн. х 22% = 704,00 грн. х 12 місяців); за І квартал 2018 року (по строку 19.04.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці); за ІІ квартал 2018 року (по строку 19.07.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці); за ІІІ квартал 2018 року (по строку 19.10.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці), а всього нараховано мінімального єдиного внеску за 2017 рік, І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року в сумі 15485,54 грн.
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0820500977032, однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.69).
12.06.2019 державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою В.С. відкрито виконавче провадження №59334622 з примусового виконання вимоги від 06.11.2018 №Ф-129909-56 У (а.с.12).
В рамках виконавчого провадження №59334622 державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою В.С. 13.06.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.10).
Судом встановлено, що дізнавшись про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 та примусове виконання даної вимоги, позивач 15.01.2020 у приміщенні Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №59334622, що не спростовано відповідачем.
Не погоджуючись із вказаною вимогою Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 у розмірі 15485,54 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відсутності здійснення ним підприємницької діяльності.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449 (надалі по тексту - Інструкція)
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI);
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску в 2017-2018 роках.
Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).
Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:
до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15485,54 грн., про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-129909-56.
До вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-129909-56 у розмірі 15485,54 грн. увійшли суми єдиного соціального внеску за наступні періоди:
за 2017 рік (граничний термін сплати 09.02.2018) в сумі 8448 грн. (704 грн. х 12);
за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.04.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);
за IІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.07.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);
за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.10.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3).
Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 15485,54 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за період з 2017 року по ІІІ квартал 2018 року.
У позовній заяві позивач посилається на те, що після умисного знищення майна, а саме товару для реалізації, починаючи з 2012 року, позивач підприємницьку діяльність не здійснював, а тому сума нарахування заборгованості в розмірі 15485,54 грн. є необґрунтованою.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що не зважаючи на те, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, останній як ФОП зобов'язаний сплачувати ЄСВ.
Так, як було встановлено судом, контролюючим органом здійснені нарахування ФОП ОСОБА_1 ЄСВ за 2017 рік - І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року на загальну суму 15 485,54 грн.
Як було зазначено, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2646-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, сплата фізичними особами-підприємцями такого внеску передбачена чинним законодавством незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що він мав право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017 - 2018 роках.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Тобто, підставою для припинення нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем сум єдиного внеску може бути відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, зокрема, щодо припинення такою особою підприємницької діяльності. В даному випадку, державна реєстрація припинення позивача як фізичної особи - підприємця мала місце лише 09.01.2020, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску у 2017 році - І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок протягом спірного періоду.
Так, суд бере до уваги, що згідно з даними трудової книжки позивача серії БТ- ІІ №6134358 від 05.12.1991 (а.с.46) за період 2017 рік - І,ІІ,ІІІ квартали 2018 року будь-які докази працевлаштування позивача у роботодавців відсутні, а з витягу з Реєстру застрахованих ПФ2 від 16.01.2020 вбачається, що остання дата, за яку сплачено страхові внески до Пенсійного фонду - 01.12.2010, та жодних надходжень (заробітної плати, відрахувань, ЄСВ тощо) не зазначено (позначка "0"). Це означає, що у вказаний період позивач не був офіційно працевлаштований і не отримував заробітної плати, тому жодних внесків та інших платежів за нього роботодавцями не сплачувалося.
Даний факт також підтверджується письмовими поясненнями позивача від 31.03.2020 (а.с.47-48).
Отже, оскільки позивач, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, не перебував у трудових відносинах з роботодавцем і не мав підстав для звільнення від сплати ЄСВ, та не сплачував єдиний внесок протягом 2017 - І, ІІ, ІІІ кварталів 2018 років відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у ГУ ДФС були підстави для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного соціального внеску за вказаний період.
Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема інтегрованою карткою платника - фізичної особи-підприємця.
Також суд не бере до уваги твердження позивача про те, що оскаржувана вимога, винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення бухгалтерської або іншої перевірки підприємницької діяльності позивача, не відповідає вимогам ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з огляду на таке.
Так, згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.
Тобто, проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок за наявності за платником на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень, не є обов'язком контролюючого органу.
У такому разі, вимога формується та надсилається за даними інформаційних систем контролюючого органу без проведення перевірки.
В даному ж випадку, оскаржувана вимога від 06.11.2018 № Ф-129909-56 сформована на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня, у зв'язку з чим вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску врегульовані у Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону N 755, здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом N 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом (п. 1 розділу ІІ Порядку № 1162).
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Під час розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана вимога від 06.11.2018 №Ф-129909-56 про сплату боргу (недоїмки) була надіслана за місцем проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 0820500977032, за адресою: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.69). Доказів сплати протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги, або оскарження вимоги в адміністративному порядку матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги Інструкції №449 щодо надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 на адресу місця проживання фізичної особи - платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, в силу норм абзацу 14 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 спірна вимога вважається надісланою платнику єдиного внеску - позивачу належним чином.
При цьому рекомендоване поштове відправлення, в якому контролюючим органом за адресою проживання фізичної особи - платника єдиного внеску позивачу надсилалась оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) не була вручена позивачу з незалежних від податкового органу причин, що не звільняє платника податків бути обізнаним із наслідками невручення поштової кореспонденції податкового органу.
Отже спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 є узгодженою.
Вирішуючи питання щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, судом враховано, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129909-56 позивачем засобами поштового зв'язку не отримано. Копія оспорюваної вимоги, як стверджує позивач, була отримана ним 15.01.2020 під час ознайомлення в приміщенні Ірпінського МВ ДВС ГТУ юстиції у Київській області із матеріалами виконавчого провадження ВП №59334622. Наведені доводи не були спростовані відповідачем, відтак суд вважає, що звернувшись до суду із даним позовом 20.01.2020, позивач не пропустив строк звернення до суду.
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було винесено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, судом встановлено, що відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Решта тверджень та посилань позивача судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період є правомірним, та винесена за наслідком не сплати позивачем ЄСВ вимога про сплату боргу (недоїмки) надіслана ОСОБА_1 належним чином, відтак позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 06.11.2018 №Ф-129909-56 задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у повному обсязі спростував докази та аргументи, які було надано позивачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та у його задоволенні належить відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судом не проводиться розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання повного тексту рішення - 30.06.2020.
Суддя Кушнова А.О.