30 червня 2020 року справа № 320/3674/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50 на суму 18276,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана вимога винесена відповідачем абстрактно, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, не містить розрахунку суми недоїмки із зазначенням періодів нарахування, що на думку позивача, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач вказує, що відповідачем здійснено повторне нарахування йому недоїмки за 2017 - 2018 роки, оскільки є подвійним обкладенням отриманого позивачем доходу сумами ЄСВ у ситуації, коли з цього доходу єдиний внесок вже було нараховано і сплачено. Крім того, позивач звертає увагу, що оскаржувана вимога надіслана відповідачем з порушенням строків, визначених п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.
Позивач стверджує, що зазначена вище вимога оскаржувалася ним в адміністративному порядку, однак рішення Державної фіскальної служби України про розгляд його скарги позивачем так і не отримано. Відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12.08.2019 через канцелярію до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.28-31), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 з 29.08.2006 по 13.03.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Відповідач вказує, що починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн., у 2019 році - не менше 918,06 грн. за місяць.
Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік, I, II, III та IV квартали 2018 року, а всього нараховано за 2017-2018 роки мінімального єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.
Так, станом на 31.01.2019 в інтегрованій картці платника ОСОБА_2 обліковувалася загальна сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн., що на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 витребувано докази у справі від Державної податкової служби України, а саме копію рішення ДПС України про результати розгляду скарги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 08.02.2019 № Ф-296115-50, яка направлена позивачем до Державної фіскальної служби України 27.03.2019 рекомендованим поштовим відправленням з ідентифікатором №0911209264415, що підтверджено фіскальним чеком, доданим до позовної заяви, а також докази направлення позивачу рішення, прийнятого ДФС України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 08.02.2019 № Ф-296115-50.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 29.08.2006, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г. (код - 52.48.9). виробництво інших меблів (код - 36.14.0).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Білоцерківське управління) як платник податків з 29.08.2006 по 13.03.2019, на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.
13.03.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчить відповідний реєстраційний запис від 13.03.2019 №23530060005012736 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-296115-50 на загальну суму 18276,72 грн. (а.с.11). З тексту оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою для її винесення стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів.
На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 на адресу позивача та отримання вимоги 22.03.2019, відповідач надав копію корінця оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-296115-50, відповідно до якого вимогу отримано позивачем 22.03.2019 (а.с.36).
Судом встановлено, що станом на 31.01.2019 згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість у сумі 18276,72 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 37).
Зокрема, зазначена заборгованість нарахована за наступні періоди:
- 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. (704 грн. х 12 міс.);
- I квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);
- II квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);
- III квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);
- IV квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.), а всього нараховано мінімального єдиного внеску за 2017 - 2018 роки в сумі 18276,72 грн.
Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_2 27.03.2019 надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-296115-50 (а.с.16-17).
Проте, відповіді на зазначену скаргу позивач не отримував.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція)
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI);
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску в 2017-2018 роках.
Також нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).
Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:
до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).
Як було встановлено судом, згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність", позивачу за період 2017 - 2018 роки нараховано мінімальний єдиний внесок в сумі 18276,72 грн.
Відтак станом на 31.01.2019 за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 18276,72 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 37).
Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції №449).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн., оформлену вимогою від 08.02.2019 № Ф-296115-50.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень Закону, суд дійшов висновку, що вимога може формуватись контролюючим органом, зокрема: за наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень; за даними перевірки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що відповідачем порушено порядок винесення вимоги, в оскаржуваній вимозі не наведено розрахунку суму недоїмки із зазначенням періодів нарахування, вимогу сформовано абстрактно, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що є протиправним і незаконним, з приводу чого суд зазначає наступне.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
Так, згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відтак, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.
Тобто, проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок за наявності за платником на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень, не є обов'язком контролюючого органу.
У такому разі, вимога формується та надсилається за даними інформаційних систем без проведення перевірки.
Отже чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.
Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцять статті 9 Закону).
Отже платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Матеріали справи свідчать, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступне нарахування ЄСВ: за 2017 рік (граничний термін сплати 19.07.2019) - 3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн., сплачено 0 грн.; за І квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.04.2018) - 3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн., сплачено 0 грн.; за ІІ квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.07.2018) - 3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн., сплачено 0 грн.; за ІІІ квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.10.2018) -3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн., сплачено 0 грн.; за ІV квартал 2018 року (граничний термін сплати21.01.2019) - 3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн., сплачено 0 грн.
В даному ж випадку, оскаржувана вимога №Ф-296115-50 від 08.02.2019 сформована на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.
Такі дії контролюючого органу є правомірними та випливають із повноважень, наданих Законом №2464-VI та Інструкцією №449, оскільки відомостями інтегрованої картки позивача з ЄСВ підтверджено, що станом на 31.01.2019 заборгованість позивача становить 18276,72 грн.
Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, інтегрованою карткою платника фізичної особи-підприємця.
Відтак, у контролюючого органу наявні підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50 на вказану суму, а тому спірна вимога відповідає всім критеріям, визначеним Законом №2464-VI та Інструкцією №449, а відтак підстави для її скасування відсутні.
Щодо твердження позивача про несвоєчасність складення та направлення оскаржуваної вимоги суд зазначає, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до п. 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Відповідно до абз. 2 цього ж пункту розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Суд наголошує, що згідно з абз. 7 п. 3 розділу VI Інструкції №449, у випадках, передбачених абзацами третім (платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску) та/або четвертим (платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій) цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Тобто, пунктами 2 та 3 розділу VI Інструкції №449 розділено випадки надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки): 1) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску; 2) коли, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску чи платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Інструкція не містить більш точного визначення, коли саме орган доходів і зборів має виявити своєчасно не нараховані та/або не сплачені платником суми єдиного внеску і є відносним поняттям, а тому фактично строками не обмежується.
Умова, яка ставиться до податкового органу у пункті 3 розділу VI, нівелюється пунктом 2 цього розділу Інструкції № 449 та жодним чином не спростовується позивачем.
При цьому суд звертає увагу, що положеннями як зазначеної Інструкції №449, так і Закону № 2464-VI прямо не визначено наслідків пропуску зазначених вище строків, як, для прикладу, у випадку пропуску органом доходів і зборів строку надання відповіді за скаргою платника податків на вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, на думку суду, порушення строку направлення (вручення) платнику податків оскаржуваної вимоги саме по собі не є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, а повинно розглядатися в комплексі з іншими обставинами прийняття оскаржуваної вимоги.
Крім цього, направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням строку не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку сплатити борг з єдиного внеску.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 по справі № 817/1061/17, яку з урахуванням вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує суд до спірних правовідносин.
Крім того, твердження позивача щодо повторного нарахування йому контролюючим органом недоїмки за 2017 - 2018 роки, що є подвійним обкладенням отриманого позивачем доходу сумами ЄСВ, коли з цього доходу єдиний внесок вже було нараховано і сплачено, суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок протягом спірного періоду. Не надано позивачем й доказів самостійного нарахування єдиного соціального внеску за спірний період.
Оцінюючи твердження позивача щодо неправомірності оскаржуваної вимоги у зв'язку з тим, що позивачем не отримано від Державної фіскальної служби України рішення за результатами розгляду скарги, поданої позивачем на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50 в порядку адміністративному оскарженняч, суд зазначає таке.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 від Державної податкової служби України витребувано копію рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 08.02.2019 № Ф-296115-50, яка направлена позивачем до Державної фіскальної служби України 27.03.2019 рекомендованим поштовим відправленням з ідентифікатором №0911209264415, що підтверджено фіскальним чеком, доданим до позовної заяви, а також докази направлення позивачу рішення, прийнятого ДФС України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 08.02.2019 № Ф-296115-50.
25.06.2020 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2020 від Державної податкової служби України надійшли витребувані судом докази, зокрема, копія рішення Державної фіскальної служби України від 26.04.2019 №19956/6/99-99-11-05-02-25, прийнятого за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-296115-50 разом із доказами направлення даного рішення позивачу.
Так, з наданої копії рішення від 26.04.2019 №19956/6/99-99-11-05-02-25 вбачається, що ДФС України дійшла висновку, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50 сформовано контролюючим органом згідно з вимогами чинного законодавства, відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-296115- - залишена без змін, а скарга фізичної особи-підприємця - без задоволення (а.с.47-49).
Копію рішення ДФС України від 26.04.2019 №19956/6/99-99-11-05-02-25 направлено позивачу 26.04.2019 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням із штрихкодовим ідентифікатором 04052342129870, що підтверджується копією конверту (а.с.51), однак поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з поміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.50).
Виходячи з наведеного, доводи позивача про те, що Державною фіскальною службою України не було прийнято рішення за результатами розгляду скарги, поданої позивачем на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-296115-50, спростовуються матеріалами справи.
Отже, судом встановлено, що відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відтак суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу від 08.02.2019 №Ф-296115-50 винесена у відповідності до норм чинного законодавства та з дотриманням вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у повному обсязі спростував докази та аргументи, які було надано позивачем. За таких обставин позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і тому задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю, судом не проводиться розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання повного тексту рішення - 30.06.2020.
Суддя Кушнова А.О.