ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" червня 2020 р. справа № 300/978/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання незаконними відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати та зобовя'язання нарахувати та виплатити заробітну плату, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 13.05.2020 звернувся в суд з позовною заявою до управління Держпраці в Івано-Франківській області, (надалі також - відповідач (Управління) про визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків за період з 17.10.2019 по 06.11.2019 та визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 18.07.2016 по квітень 2020 працює на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку, відповідно до наказу до управління Держпраці в Івано-Франківській області. 17.10.2019 головним спеціалістом Управління з питань запобігання та виявлення корупції Павлюком Р.П. підписано та скеровано начальнику управління Держпраці в Івано-Франківській області службову записку про перевірку дотримання працівниками установи вимог Закону України "Про запобігання корупції". На підставі вказаної службової записки, 17.10.2019 начальником Управління підписано наказ №215-к "Про дисциплінарне провадження щодо головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ", згідно якого стосовно нього відкрито дисциплінарне провадження, відсторонено від виконання посадових обов'язків та доручено дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління у період з 17.10.2019 по 01.11.2019 сформувати та розглянути дисциплінарну справу надавши свої пропозиції. За результатами затвердженого висновку - 31.10.2019 головою комісії та її членами підписано і скеровано на ім'я начальника Управління подання з пропозицією застосувати щодо нього дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби. У подальшому, враховуючи подання комісії від 31.10.2019, начальником Управління прийнято рішення, та відповідно підписано наказ №233-к від 06.11.2019 "Про застосування дисциплінарного стягнення до головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ", згідно якого вирішено застосувати стосовно позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби.
На підставі наказу №233-к та подання комісії - начальником Управління підписано наказ №234-к від 06.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно якого 07.11.2019 його звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, на підставі пункту 4 частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу". Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 14.11.2019 позивач звернувся до суду із позовом до Управління про визнання дій відповідача щодо звільнення позивача з роботи незаконними, поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 (справа №300/2238/19) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем 30.01.2020 подано апеляційну скаргу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким всі вимоги позивача задоволено повністю: визнано протиправними дії Управління, скасовано накази №№233-к, 234-к, зобов'язано поновити на посаді та стягнути з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу. Копія суду другої інстанції з повним текстом рішення надійшла на адресу позивача поштовим відправленням 20.03.2020. Незважаючи на постанову суду другої інстанції щодо негайного поновлення позивача на посаді, фактичне поновлення відбулося тільки 01.04.2020 на підставі наказу начальника Управління №45-к від 30.03.2020 "Про допуск до роботи ОСОБА_1 " В перший день поновлення позивача на посаді, 01.04.2020 він звернувся в Управління з письмовою заявою про виплату йому заробітної плати за час відсторонення його від обов'язків на період дисциплінарного провадження, тобто з 17.10.2019 по 06.11.2019. Однак, 10.04.2020 за вихідним №14-32/15-10/2792 Управлінням підготовлено письмову відповідь, згідно якої відповідач не вбачає можливості задоволити його звернення у зв'язку з тим, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Окрім вищевказаної заяви про виплату заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, ним ще 24.03.2020 подавалася письмова заява про добровільне виконання рішення суду щодо поновлення на посаді та виплати йому заробітної плати за час затримки виконання судового рішення, тобто з 11.03.2020 по день фактичного поновлення на посаді. На його звернення Управлінням 10.04.2020 за вихідним №14-32/15-10/2793 надано письмову відмову, згідно якої затримка виконання судового рішення мала місце не з вини Управління.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.38-39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.06.2020, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.44-51). В обґрунтування своєї правової позиції зокрема зазначив, що дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 закрито із притягненням його до дисциплінарної відповідальності. За таких умов, Управління Держпраці вважає, що підстав для виплати йому середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов'язків немає, оскільки це є прямим порушенням вимоги частини 4 статті 72 Закону. Що стосується вимоги позивача про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення зокрема зазначив, що своєї вини у невиконанні постанови від 10.03.2020 у справі про поновлення на посаді позивача не вбачає, оскільки представники Управління не були присутніми під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у Восьмому апеляційному адміністративному суду, а тому про необхідність поновлення позивача на посаді Управління Держпраці дізналося виключно після надходження постанови в Управління Держпраці. Після отримання зазначеної постанови відповідачем вжито необхідних заходів щодо виконання постанови суду, також зазначив, що 30.03.2020 позивачем власноруч написано заяву, якою він висловив прохання допустити його до роботи з 01.04.2020. Тому Управлінням Держпраці видано наказ від 30.03.2020 №45-к "Про допуск до роботи ОСОБА_1 ", відповідно до якого позивача допущено до роботи з 01.04.2020. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, який надійшли на адресу суду 09.06.2020 (а.с.88-89). У даній відповіді на відзив позивач зокрема зазначив, що з метою підтвердження своєї правової позиції, в травні 2020 він звернувся в Державну службу України з питань праці, як фізична особа, а не працівник, з письмовим зверненням за роз'ясненням по спору, що виник між ним та Управлінням. Згідно відповіді Держпраці від 28.05.2020 вих. №2889/1/10-зв-20 йому роз'яснено, що має повне право на виплату заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, а щодо позиції Управління у відмові виплатити середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення про поновлення його на посаді зазначив, що твердження, що вказана затримка відбулася з його вини є також неправдою, оскільки після оголошення короткого рішення судом другої інстанції у нього не було жодного письмового підтвердження з яким він міг би звернутися в той же день в Управління про поновлення його на посаді. І як тільки повний текст рішення суду надійшов на його адресу, позивач одразу звернувся з письмовою заявою про поновлення на посаді - додавши до заяви копію вказаного рішення суду. Крім того зауважив, що у своїй відповіді від 28.05.2020 Держпраці підтвердило, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, такий працівник має право на виплату йому середнього заробітку або різниці за час затримки. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці в Івано-Франківській області 11.06.2015 відповідно до наказу №37-к за переведенням з посади головного державного інспектора з охорони праці інспекції нагляду за промисловою безпекою та охороною праці в будівництві, енергетиці, металургії, котлонагляді та ринковому нагляді територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області зі збереженням 11 рангу державного службовця в межах шостої категорії посад державної служби (а.с.52).
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII відповідно до наказу від 01.05.2016 №96-к позивачу присвоєно дев'ятий ранг державного службовця категорії "В" посад державної служби (а.с.53).
У зв'язку зі зміною назви структурного підрозділу Управління Держпраці, відповідно до наказу від 18.07.2016 №180-к позивача переведено на посаду головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку Управління Держпраці із залишенням його дев'ятого рангу державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (а.с.54).
Наказом від 12.07.2018 №124-к щодо позивача відкрито дисциплінарне провадження, яке проводилося Дисциплінарною комісією Управління Держпраці в період з 12.07.2018 по 06.08.2018.
За результатами проведеного розгляду дисциплінарної справи, за неналежне виконання посадових обов'язків при проведенні перевірок, що полягало у невжитті заходів реагування в межах повноважень за результатами проведених перевірок, невиконання основних обов'язків державного службовця, передбачених пунктами 1, 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, на підставі наказу від 06.08.2018 №161-к до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження
17.10.2019 начальником Управління підписано наказ "Про дисциплінарне провадження щодо головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 " №215-к, згідно якого стосовно нього відкрито дисциплінарне провадження, відсторонено від виконання посадових обов'язків та доручено дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління у період з 17.10.2019 по 01.11.2019 сформувати та розглянути дисциплінарну справу надавши свої пропозиції (а.с. 6).
За результатами затвердженого висновку - 31.10.2019 головою комісії та її членами підписано і скеровано на ім'я начальника Управління подання з пропозицією застосувати щодо нього дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби. У подальшому, враховуючи подання комісії від 31.10.2019, начальником Управління прийнято рішення, та відповідно підписано наказ №233-к від 06.11.2019 "Про застосування дисциплінарного стягнення до головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ", згідно якого вирішено застосувати стосовно позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби (а.с.7-8, 57-59, 60-61, 62).
На підставі наказу №233-к та подання комісії - начальником Управління підписано наказ №234-к від 06.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно якого 07.11.2019 його звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, на підставі пункту 4 частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу" (а.с.9, 63).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом до Управління про визнання дій відповідача щодо звільнення позивача з роботи незаконними, поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/2238/19 від 13.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.64-68).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №300/2238/19 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 . Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області, №233-к, від 06.11.2019 "Про застосування дисциплінарного стягнення до головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ". Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області №234-к від 06.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті з 07.11.2019. Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2019 по 10.03.2020 в сумі 40664,07 грн. (а.с. 10-21, 69-74).
30.03.2020 через сектор документального забезпечення та контролю Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просив поновити його на посаді і допустити до виконання посадових обов'язків з 01.04.2020 (а.с.81).
Цього ж дня Управлінням видано наказ від 30.03.2020 №45-к "Про допуск до роботи ОСОБА_1 ", відповідно до якого позивача допущено до роботи на посаді головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті з 01.04.2020 (а.с.82).
Крім того, разом із виплатою заробітної плати працівникам Управління, позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2019 по 10.03.2020 в сумі 40664,07 грн. (а.с. 80).
01.04.2020 позивач звернувся в Управління з письмовою заявою про виплату йому заробітної плати за час відсторонення його від обов'язків на період дисциплінарного провадження, тобто з 17.10.2019 по 06.11.2019 (а.с.83).
Листом від 10.04.2020 за вих. №14-32/15-10/2792 Управлінням підготовлено письмову відповідь, згідно якої відповідач не вбачає можливості задоволити його звернення у зв'язку з тим, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.84 та зворотна сторона).
Окрім вищевказаної заяви про виплату заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов'язків, позивачем 24.03.2020 подавалася письмова заява про добровільне виконання рішення суду щодо поновлення на посаді та виплати йому заробітної плати за час затримки виконання судового рішення, тобто з 11.03.2020 по день фактичного поновлення на посаді (а.с.76).
На звернення позивача листом Управління від 10.04.2020 за вих. №14-32/15-10/2793 надано письмову відмову, згідно якої затримка виконання судового рішення мала місце не з вини Управління (а.с.85 та зворотна сторона).
Враховуючи наведене, позивач просить визнати незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків за період з 17.10.2019 по 06.11.2019 та визнати незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020.
Що стосується вимоги позивача про визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків за період з 17.10.2019 по 06.11.2019, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ (далі - ЗУ №889-VІІІ) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч. 1 статті 65 ЗУ №889-VІІІ визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
У частині 2 статті 65 ЗУ №889-VІІІ наводиться перелік дисциплінарних проступків, якими, зокрема, є: прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що весь період відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків, ОСОБА_1 виходив на роботу і перебував на робочому місці в робочий час відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та активно сприяв здійсненню дисциплінарного провадження, надав письмові пояснення та очікував результатів розгляду дисциплінарної справи.
Відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків тривало з дня прийняття начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області наказу №215-к від 17.10.2019 по день прийняття начальником Управління наказу №233-к від 06.11.2019 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Так, згідно з ч.1 ст. 66 ЗУ №889-VІІІ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 66 ЗУ №889-VІІІ у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Частиною 5 ст. 66 ЗУ №889-VІІІ передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону №889-VІІІ).
Згідно з частинами 9 - 11 статті 69 Закону № 889-VIII дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку; результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення; суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно з частиною першою статті 73 Закону № 889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа, що повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (частина друга); результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина третя).
Згідно з частиною другою статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Відповідно до положень статті 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення; пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі; відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями.
Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Частиною першою статті 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.
Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Згідно з частиною другою статті 77 Закону у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Виходячи з вищенаведених положень Закону, слід дійти висновку про те, що процедура притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності має такі обов'язкові стадії:
1) ініціювання дисциплінарного провадження суб'єктом призначення (частина перша статті 68 Закону №889-VIII);
2) формування дисциплінарною комісією дисциплінарної справи, відповідно до вимог частини другої статті 73 цього Закону №889-VIII (частина перша статті 73);
3) розгляд належним чином сформованої дисциплінарної справи на засіданні дисциплінарної комісії та внесення за результатами цього розгляду подання суб'єкту призначення (частини 9, 10 статті 69 Закону №889-VIII);
4) розгляд дисциплінарної справи суб'єктом призначення з урахуванням подання дисциплінарної комісії протягом 10 календарних днів з дня отримання подання, що обов'язково має включати відібрання письмового пояснення у державного службовця або фіксування факту відмови від надання такого пояснення (частина 11 статті 69, статті 75 частина 5 статті 77 Закону №889-VIII);
5) прийняття вмотивованого рішення суб'єктом призначення (частина 1, 2 статті 77 Закону №889-VIII).
Як встановлено судом вище, 17.10.2019 начальником Управління підписано наказ "Про дисциплінарне провадження щодо головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 " №215-к, згідно якого стосовно нього відкрито дисциплінарне провадження, відсторонено від виконання посадових обов'язків та доручено дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління у період з 17.10.2019 по 01.11.2019 сформувати та розглянути дисциплінарну справу надавши свої пропозиції.
За результатами затвердженого висновку - 31.10.2019 головою комісії та її членами підписано і скеровано на ім'я начальника Управління подання з пропозицією застосувати щодо нього дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби. У подальшому, враховуючи подання комісії від 31.10.2019, начальником Управління прийнято рішення, та відповідно підписано наказ №233-к від 06.11.2019 "Про застосування дисциплінарного стягнення до головного державного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ", згідно якого вирішено застосувати стосовно позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби.
На підставі наказу №233-к та подання комісії - начальником Управління підписано наказ №234-к від 06.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно якого 07.11.2019 його звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, на підставі пункту 4 частини 1 статті 86 Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом до Управління про визнання дій відповідача щодо звільнення позивача з роботи незаконними, поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/2238/19 від 13.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №300/2238/19 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 . Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області, №233-к, від 06.11.2019 "Про застосування дисциплінарного стягнення до головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті та зв'язку ОСОБА_1 ". Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області №234-к від 06.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті з 07.11.2019. Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2019 по 10.03.2020 в сумі 40664,07 грн.
Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).
Суд також бере до уваги лист Державної служби України з питань праці за вих. №2889/1/10-зв-20 від 28.05.2020, яким роз'яснено позивачу про те, що він має повне право на виплату заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов'язків (а.с.90-91).
У відповідності до ч. 4 ст. 72 Закону України "Про державну службу" - у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Таким чином позовна вимога позивача про визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час відсторонення від виконання посадових обов'язків за період з 17.10.2019 по 06.11.2019 підлягає до задоволення.
Що стосується вимоги позивача про визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020, суд зазначає слідуюче.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За приписами ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується Конституцією України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Як встановлено судом вище, що 30.03.2020 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 №300/2238/19 пров. №А/857/2175/20 видано наказ №45-к "Про допуск до роботи ОСОБА_1 ", відповідно до якого позивача допущено до роботи на посаді головного інспектора відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді, на транспорті з 01.04.2020.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що оскільки представники Управління не були присутніми під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у Восьмому апеляційному адміністративному суду, тому про необхідність поновлення позивача на посаді Управління Держпраці дізналося виключно після надходження постанови в Управління Держпраці, а також те, що після отримання зазначеної постанови відповідачем вжито необхідних заходів щодо виконання постанови суду, а саме видано наказ від 30.03.2020 №45-к "Про допуск до роботи ОСОБА_1 ", відповідно до якого позивача допущено до роботи з 01.04.2020, крім того, позивачем 30.03.2020 власноруч написано заяву, якою він висловив прохання допустити його до роботи з 01.04.2020, враховуючи нижчевикладене.
Частиною 1, 2 статті 235 КЗпП України зазначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Про винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається не більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У відповідності до частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Суд зазначає, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Суд звертає увагу на те, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно.
Аналогійний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 815/6107/17.
Отже, позовна вимога про визнання незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020 підлягає до задоволення.
За приписами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Згідно пункту 2 частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною відмову управління Держпраці в Івано-Франківській області у нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді.
Зобов'язати управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020
Визнати незаконною відмову управління Держпраці в Івано-Франківській області у нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді.
Зобов'язати управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на посаді за період з 11.03.2020 по 30.03.2020.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39784625.
Суддя Микитюк Р.В.