ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" червня 2020 р. справа № 300/936/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №187478 від 24.03.2020, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач), 06.05.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.03.2020 про застосування адміністративного-господарського штрафу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 12-14).
21.05.2020 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.22-23).
Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час позивач здійснює підприємницьку діяльність, одним з видів яких здійснення транспортних перевезень на автомобілі. 16.02.2020 з метою дотримання правил безпеки при здійсненні перевезень ним на автомобіль марки MAN д.н. НОМЕР_1 було встановлено тахограф завод. Номер 1318.27 та проведено його перевірку справності згідно протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 16.02.2020. 24.03.2020 відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного штрафу №187478. Підставами притягнення його до відповідальності зазначено, що ОСОБА_1 18.02.2020 на 108 км. Здійснював транспортні послуги без документу який підтверджує проходження перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. При винесенні постанови, й нього не було відібрано пояснення та не запропоновано його надати, щодо наявності чи відсутності у позивача на транспортному засобі протоколу перевірки тахографа, а відповідач без належних та допустимих доказів неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Зазначена обставина підтверджується протоколом від 16.02.2020 №UA013-010026L. Позивач вважає постанову №187478 від 24.03.2020 про притягнення його до адміністративно-господарської санкції винесеної управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області незаконною та просить її скасувати.
Відповідач направив відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.06.2020. А даному відзиві представник відповідача позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно ТТН №804012002775543 (Вантажовідправник ТОВ Консервний завод "Консерваторія", вантажоодержувач ТОВ Консервний завод "Консерваторія"). Під час перевірки виявлено такі порушення: у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у зв'язку із чим відповідач, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою від 24.03.2020 за №№ 187478 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
На підставі направлення на рейдову перевірку №008797 від 18.02.2020 (а.с.40), посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було проведено перевірку транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та якою встановлено, що автомобіль належить, ФОП ОСОБА_1 здійснив порушення, а саме: не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
За результатами рейдової перевірки, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт та складено акт відносно автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 від 18.02.2020 №186830 (а.с.37). Від надання пояснень та підпису складеного акта водій відмовився, про що зазначено в акті від 18.02.2020 №186830.
Для розгляду справи про порушення законодавства "Про автомобільний транспорт", відповідачем було надіслано ФОП ОСОБА_1 повідомлення у якому запрошено позивача прибути до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області 24.03.2020 з 10:00 год. До 12.00 год. (а.с.38). Вказаний лист-повідомлення про розгляд адміністративної справи направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отриманий позивачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).
Незважаючи на належне повідомлення на розгляд справи 24.03.2020, позивач не з'явився та не надав відповідних пояснень.
24.03.2020 уповноваженою посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було розглянуто наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 та, у відповідності до вимог пункту 27 Порядку, за результатами їх розгляду винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 187478, якою за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано штраф у розмірі 1700 грн (а.с.20).
Постанова про накладення штрафу була направлена ФОП ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням із врученням поштового відправлення та отриманий позивачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначаються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до статей 5, 6 Закону № 2344-III, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Статтею 18 Закону № 2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
За змістом пункту 2 вказаного Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (п. 2 Порядку №1567).
Під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також додержання водієм режиму праці та відпочинку (п. 15 Порядку №1567).
На виконання статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При цьому, перелік документів, визначений ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпний, оскільки передбачає наявність інших документів, передбачених законодавством України.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення).
Так, згідно з пунктом 7.1 Положення перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п. 6.1. Положення).
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до абз. 3 п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до п. 2.5. вищезазначеної Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії, відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Окрім цього, згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7 Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що водії транспортних засобів, які використовуються для перевезень вантажу, зобов'язані мати, окрім інших документів, оформлений щоденний реєстраційний листок режимів праці та відпочинку водія, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. При цьому, під час проведення перевірок, ці документи повинні надаватись посадовим особам органу державного контролю.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:
- установлення або заміни тахографа;
- ремонту тахографа;
- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;
- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлена статтею 60 Закону № 2344-III. Так, за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою №187478 від 24.03.2020 до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення ст.48 Закону № 2344-III.
За наведених обставин, суд погоджується із доводами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області щодо вчинення порушення позивачем вимог Закону № 2344-III у зв'язку з непред'явленням особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху протоколу перевірки й адаптації тахографа до транспортного засобу, що зафіксовано в акті перевірки та свідчить про наявність правових підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".
З приводу участі позивача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт і неможливості надати письмові пояснення щодо виявлених під час перевірки порушень, то суд зазначає наступне.
Процедура винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу регламентується Порядком № 1567.
Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
На підставі п. 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів (п. 27 Порядку №1567).
З матеріалів справи вбачається, що з дотриманням вимог Порядку № 1567 на адресу ФОП ОСОБА_1 відповідачем було направлено лист від 10.03.2020 №22126/27/24-20, яким викликано позивача на розгляд справи 24.03.2020. Лист направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ поштового відправлення 7649201827690) та який отримано позивачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.38).
Тобто, відповідач виконав обов'язок щодо належного та своєчасного інформування ФОП ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду адміністративної страви.
Суд зазначає, що незважаючи на належне повідомлення на розгляд справи 24.03.2020 ФОП ОСОБА_1 не з'явився та не надав відповідних пояснень.
Відповідно до положень п. 27 Порядку № 1567, де зазначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області мало обґрунтоване право проводити розгляд справи без участі позивача чи його представника.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач у позовній заяві зазначає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі норм КУпАП, то з цього приводу суд зазначає, що стосовно ФОП ОСОБА_1 складено постанову про стягнення адміністративно-господарського штрафу, яка не відноситься до адміністративних стягнень визначених статтею 24 КУпАП. Позивач не притягувався до адміністративної відповідальності, до нього застосовувався адміністративно-господарський штраф відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт регламентовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2006 №1567, а не нормами КУпАП.
З приводу долученого до адміністративного позову протоколу перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу від 16.02.2020, суд зазначає слідуюче.
У відповідності до п.2.7 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24.06.2020 №358 передбачено, що: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв. м. або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Суд зазначає, що наданий позивачем протокол перевірки та адаптації тахографа не відповідає вимогам встановленим Додатком 1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24.06.2010 №385, в ньому не зазначено повне ім'я, по батькові автомобільного перевізника, в пп.7 п.6 не заповнено UA (порядковий номер пункту сервісу тахографа у Переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв), не повністю вказано п. 7 протоколу, невірна нумерація: в додатку 1 після п.8 йде п.9, п.10, п.11, а в даному позивачем примірнику після п.8 йде п.7, 8, U9 (а.с. 3, 43-46).
У позивача був обов'язок мати у водія в транспортному засобі протокол про перевірку та адаптацію тахографа, оформленого у відповідності до вимог законодавства, а також надати його на вимогу працівників Укртрансбезпеки.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваної постанови критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, село Угорники, місто Івано-Франківськ, 76492) про визнання протиправною та скасування постанови від 24.03.2020 №187478, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.