26 червня 2020 року Справа № 280/1983/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4211-50 від 11 лютого 2020 року.
Ухвалою суду від 30 березня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 22 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
Ухвалою судді від 27 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 01 червня 2020 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, а також на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, шо перевищує 10 гривень. Вказує, що передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів, а також результати проведення органом доходів і зборів документальної перевірки, в ході якої посадовими особами досліджуються та аналізуються звіти платника податків про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів. Податкова вимога, яка оскаржується не містять жодних документів щодо проведення контролюючим органом документальної перевірки позивача, оскільки перевірка діяльності позивача як фізичної особи-підприємця дійсно не проводились. Таким чином, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, неправомірно нарахувало позивачу суму недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, оскільки без проведення перевірки та з'ясування наявності заборгованості неможливе нарахування суми недоїмки.
В позові просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№21992 від 13 травня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 28 грудня 2015 року та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 47.1 І «Роздробна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами». З 28 грудня 2015 року позивач зареєстрований, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) - реєстраційний №10000000535792. Зазначає, що нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця (з дня його державної реєстрації) регулярно подавати звітність та сплачувати ЄСВ незалежно від отримання доходу (прибутку) у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Вказує, що з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року встановлено наступні щомісячні суми сплати ЄСВ в залежності від розміру мінімальної суми заробітної плати: у 2017 році - 704,00 грн. (3200,00 грн. х 22%); у 2018 році - 819,06 грн. (3723,00 грн. х 22%); у 2019 році - 918,06 грн. (4173,00 грн. х 22%). Враховуючи вищевикладене, у інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок», позивачу, як ФОП, станом на 31 грудня 2019 року нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 29293,44грн., у тому числі: 09 лютого 2018 року - 8448 грн. за 2017 рік (3200грн. х 22% х 12 місяців), 19 квітня 2018 року - 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 3723грн. х 22% х 3 місяці), 19 липня 2018 року - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; -19 жовтня 2018 року-2457,18грн. за 3 квартал 2018 року; 21 січня 2019 року - 2457,18грн. за 4 квартал 2018 року; 19 квітня 2019 року - 2754,18грн. за 1 квартал 2019 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 4173грн. х 22% х 3 місяці); 19 липня 2019 року - 2754,18грн. за 2 квартал 2019 року; 19 жовтня 2019 року-2754,18грн. за 3 квартал 2019 року; 20 січня 2020 року - 2754,18грн. за 4 квартал 2019 року. Таким чином у період з 01 січня 2017 року по 20 січня 2020 року у інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок» нараховано до сплати ЄСВ в сумі 29293,44грн., про що зазначено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року №Ф-4211-50, у тому числі за: 2017 рік - 8448,00грн. (704,00 грн. х 12 місяців); 2018 рік - 9828,72грн. (819,06 грн. х 12 місяців); 2019 рік - И 016,72грн. (918,06 грн. х 12 місяців). Станом на день надання відзиву до суду у позивача обліковується борг у сумі 29293,44грн.. який виник по нарахуванню ЄСВ по строку 09 лютого 2018 року.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 28 грудня 2015 року та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 47.1 І «Роздробна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами»
Податковим органом 11 лютого 2020 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4211-50 на суму 26 539,26 грн.
Не погоджуючись з вимогою №Ф-4211-50 від 11 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Законодавчим актом, що регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VІ) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Законом № 2464-УІ зазначено вичерпний перелік платників єдиного внеску.
Так в частині першій статті 4 Закону № 2464-УІ зазначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади.
В Законі № 2464-VІ не передбачено взаємовиключення одного платника іншим, а навпаки, чітко прописані умови нарахування, сплати та подачі звітності по єдиному внеску по кожному окремому з перелічених у частині першій статті 4 Закону № 2464-VІ платнику.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон №755).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).
Отже, з огляду зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Станом на день розгляду справи відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006818243 від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28 грудня 2015 року та не перебуває у стані припинення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закон № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок, відповідно до пункту 5 частини 14 статті 1, це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Позивач зазначає, що у період з моменту реєстрації як фізичною-особою підприємцем по теперішній час будь-якої господарської діяльності не здійснював та звітів не подавав.
Згідно з частиною 4 розділу III Інструкції №449, базою нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.
У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ).
Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №77- VІІІ, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 статті 25 Закону №2464-VІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно пункту 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Міністерство фінансів України на підставі статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2- 95розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI прийняло наказ №449 від 20 квітня 2015 року, яким затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449, текст наведено в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Тобто, вказана Інструкція №449 прийнята саме на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно з частиною 3 VI розділом Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з частиною 4 VI розділом Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі:
- актів документальних перевірок;
- звітів платника про нарахування єдиного внеску;
- облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів
за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Міністерство фінансів України прийняло наказ №422 від 07 грудня 2016 року, яким затвердило Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).
Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). За визначенням, наведеним в пункті 2 Порядку №422:
- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;
- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006818243 від 24 червня 2020 року позивач є фізичною особою-підприємцем, діяльність не припинена.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (частина 4 статті 6 Закону України №2464-VI).
З аналізу вищевикладеного свідчить, що саме на платників єдиного внеску спеціальним законодавством покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Контролюючий орган здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, а також має право застосовувати фінансові санкції, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Отже, з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що позивач за наявності державної реєстрації фізичної особи-підприємця є платником єдиного внеску та зобов'язаний протягом з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року сплатити єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом № 2464 та Інструкцією № 449.
Однак, як свідчать матеріали справи, свій обов'язок платника єдиного внеску виконував не належним чином та у визначені строки єдиний внесок не сплачував, що не спростовує позивач.
Посилання позивача на те, що вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4211-50 від 11 лютого 2020 року на суму 29 293,44 грн. підлягає скасування так як прийнята не у строки визначені законодавством, суд не приймає, оскільки навіть при такому порушенні з бору податкової служби, позивач не звільняється від сплати обов'язкових платежів, зокрема сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Суд звертає увагу позивача на те, що оскаржувана вимога, це по суті державний інструмент адміністративного впливу за невиконання Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а відтак наявність, або відсутність вимоги не впливає на обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати відповідний збір.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивачу у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року нараховано боргу зі сплати єдиного внеску суму 29 293,44 грн.
Крім того, відповідно до вимог Інструкції № 449, яка прийнята саме на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, та підпунктом 2 пункту другого розділу VII, чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Підставою у відповідності до якої сформована оскаржувана вимога №Ф-4211-50 від 11 лютого 2020 року зазначено - «на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів».
Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника ЄСВ фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність сформованої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4211-50 від 11 лютого 2020 року на суму 29 293,44 грн. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є недоведеними, необґрунтованими, та такими що не гуртуються на вимогах закону України.
За правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі виготовлено 26 червня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов