з питань зупинення провадження у справі
30 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1137/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: не з'явився ,
представник відповідача: Секерня О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням складу грошового забезпечення, що діяло на момент проведення перерахунку. 2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, розрахованому від складу грошового забезпечення, що діяло на момент звернення за пенсією, тобто з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат та премії).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
26 червня 2020 року до суду надійшло клопотання від позивача про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою громадянина ОСОБА_2 .
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи на термін до офіційного оголошення про відміну карантину через поширення коронавірусу у державі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти зупинення провадження у справі заперечувала, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість поданого клопотання.
Дослідивши клопотання про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на викладене.
Пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до своєї правової природи зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи у зв'язку з обставинами, які перешкоджають розглядові справи, до їх усунення або виконання необхідних дій.
Обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору іншим судом в іншій справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 подано конституційну скаргу 18/ 2588 (19) 15.04.2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII та абзаців п'ятого, сьомого пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13 лютого 2008 року № 45.
Як вбачається з офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України вищезазначена скарга розподілена судді-доповідачу.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Таким чином, судом не встановлено підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому відсутні підстави зупинити провадження у справі, відтак клопотання позивача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано протягом 30 червня 2020 року.
СуддяЯ. М. Калинич