23 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/12323/19
категорія 108080100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Скорик С.В.,
за участю: представника позивача Сачка А.В.,
представника відповідача - Домарацької В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ірвік" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ІРВІК" із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003850506 від 16.10.2019 та №0003860506 від 16.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємство добросовісно виконало вимоги законодавства, яке вимагало отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема 19.06.2019 подало заяву із необхідним пакетом документів для отримання такої ліцензії, сподіваючись, що ліцензія буде видана з 01.07.2019. Водночас, відповідач видав зазначену ліцензію лише 02.07.2019. Позивач вважає, що такі неправомірні дії відповідача щодо несвоєчасної видачі ліцензії на право реалізації пального і мали наслідком застосування до підприємства штрафних санкцій.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.
22.01.2020 до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління ДПС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що заява про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним розглянута контролюючим органом своєчасно та враховуючи, що 01.07.2019 позивач здійснював реалізацію пального без наявної на це ліцензії, його правомірно притягнуто до відповідальності, передбаченої ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (а.с.35-36).
21.02.2020 позивачем подано уточнений адміністративний позов (а.с.63-67).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві щодо податкового повідомлення рішення №0003850506 від 16.10.2019. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003860506 від 16.10.2019 зазначив, що позивач з ним погодився та сплатив, визначені у ньому штрафні санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу №120 від 24.09.2019 року ГУ ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку діяльності ПП "ІРВІК" з 26.09.2019 року тривалістю 10 діб, за останні три роки діяльності, за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності платника податків за адресою: м. Житомир, вул. Корольова,132 (а.с.14).
В ході перевірки, серед інших, встановлені порушення підприємством вимог:
- ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) а саме, 01.07.2019 здійснювалась роздрібна торгівля пальним без наявної ліцензії;
- п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95 - ВР (далі - Закон №265-ВР), а саме порушено ведення в порядку, встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, про що складено акт від 02.10.2019 (а.с.37).
На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0003850506 від 16.10.2019 про застосування штрафних санкцій за порушення ст.15 Закону № 481/95-ВР в розмірі 250 000грн (а.с.16);
- № 0003860506 від 16.10.2019 про застосування штрафних санкцій за порушення ст.3 Закону №265-ВР в розмірі 11 676,96 грн (а.с.17).
Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У сфері податкових відносин відповідні повноваження встановлені Податковим кодексом України, зокрема пунктом 1.1. статті 1, який визначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності, ліцензій, свідоцтв, у том числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст.80 ПК України, згідно якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У відповідності до вимог п.86.5. ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Згідно з ч.20 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Частиною 2 ст.17 Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 грн.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Аналіз наведених норм свідчить, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Здійснення ж таких дій без ліцензії вважається правопорушенням, за яке передбачено застосування фінансових санкцій до такого суб'єкта господарювання.
Відповідачем в ході фактичної перевірки на підставі аналізу фіскальних чеків з бази даних АІС "Податковий блок", "Аналітична система", "Чеки" встановлено, що 01.07.2019 ПП "ІРВІК" здійснювалась роздрібна торгівля пальним без наявної ліцензії (а.с.39-43). Даний факт не заперечується позивачем.
Посилання позивача на несвоєчасність видачі ліцензії не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки із заявою про видачу ліцензії ПП "ІРВІК" звернулось 19.06.2019 (а.с.10), тоді як ліцензію було видано 02.07.2019 (а.с.12-13), що узгоджується із вимогами ст.15 Закону №481/95-ВР, якою передбачено, що ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0003850506 від 16.10.2019 прийнято ГУ ДПС у Житомирській області обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0003860506 від 16.10.2019 суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону №265-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Кількісний облік нафтопродуктів на АЗГП здійснюється за формою змінного звіту №17-НП. Під час перевірки 26.09.2019, представником підприємства надано до перевірки змінний звіт оператора за формою №17-НП, згідно якого на початок зміни 26.09.2019 залишок пального становив 7752,07л, реалізовано 875,09л, залишок на кінець зміни 6876,98л. Згідно Х-звіту від 26.09.2019 підприємством реалізовано 764,90л.
Під час проведення перевірки здійснено зняття залишків в резервуарах газу скрапленого залишок якого становив 7500,00 л, який відображено в додатку до акту перевірки.
Різниця необлікованого товару становить 512,83 л (7752,07 л - 764,90 л = 6987,17 л; 7500л - 6987,17 л = 512,83 л) по ціні реалізації 11,30 грн. на загальну суму 5794,98 грн., тому контролюючим органом зроблено висновок, що підприємством порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Таким чином, перевіркою встановлено факт реалізації та наявності в реалізації ПММ не облікованих належним чином за місцем їх реалізації пального, чим порушено п. 12 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Позивачем у позовній заяві не наведено підстав, з яких він заперечує щодо виявленого порушення.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач погодився із податковим повідомленням-рішенням №0003860506 від 16.10.2019 та сплатив застосовані до нього штрафні санкції.
В ході судового розгляду не встановлено обставин щодо неправомірності вказаного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003860506 від 16.10.2019.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність своїх рішень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.А.Шуляк
Повне судове рішення складене 30 червня 2020 року