Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 червня 2020 р. Справа№200/1316/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Гуменній В.П, за участю:
представника відповідача - Ярової С.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним рішення № 51 від 21.12.2012 року, акту опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним рішення № 51 від 21.12.2012 року, акту опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідач повідомив позивачці листом від 28.10.2019 року про наявність у неї заборгованості з податків, зборів, платежів, а саме: земельний податок з фізичних осіб - 194, 40 грн., орендна плата з фізичних осіб - 3 431, 27 грн., єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців - 23 785, 08 грн. 05.11.2019 року позивачка довідалась, що відносно належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_1 зареєстрована податкова застава. А саме, за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 187468345 від 05.11.2019 року, 15.01.2013 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно під № 9674 було внесено обтяження - податкова застава з забороною відчуження; обтяжувач - Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, боржник - ОСОБА_1 ; підстава внесення запису - Акт опису майна від 24.12.2012 року; рішення про опис майна у податкову заставу від 21.12.2012 року; предмет обтяження - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що на її вимогу від 30.11.2019 року про вилучення обтяження - податкової застави у зв'язку з відсутністю станом на 21.12.2012 року підтвердження наявності у неї податкових боргів, відповідач листом за № 33859/10/05-99-10-01 від 16.12.2019 року залишив без задоволення.
Тому позивачка просить суд визнати недійсним рішення про опис майна у податкову заставу № 51 від 21.12.2012 року та акт опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року, які видані Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби податковим керуючим Крючковою Г.М. відносно платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача вилучити обтяження - податкову заставу з забороною відчуження, зареєстровану 15.01.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 9674 (спеціальний розділ) на підставі рішення про опис майна у податкову заставу № 51 від 21.12.2012 року та акт опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року, які видані Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби податковим керуючим Крючковою Г.М. на користь обтяжувача - Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, код ЄДРПОУ 21959439, адреса реєстрації: 84500, Україна, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Комсомольська, буд. 8, щодо житлового будинку за адресою: Донецька область, м. Бахмут (до перейменування м. Артемівськ), вул. Івана Паторжинського (до перейменування вул. Постишева), будинок № 17, що належить боржниці - ОСОБА_1 , у строк не пізніше п'яти робочих днів від дати набрання судовим рішенням законної сили.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що станом на 24.12.2012 року за позивачкою обліковувалась заборгованість у розмірі 2 645, 10 грн, у тому числі:
- єдиний податок з фізичних осіб, нарахований до 01.01.2011 року у розмірі 124, 49 грн (період виникнення боргу з 12.08.2011 року по 13.09.2011 року);
- орендна плата з фізичних осіб у розмірі 2 520, 61 грн (період виникнення боргу з 03.08.2009 року по 2011 рік).
У зв'язку з наявністю зазначеного боргу контролюючим органом було прийнято рішення про опис майна від 21.12.2012 року № 51 та складено акт опису майна від 24.12.2012 року № 66/19-011-02, яким описано нерухоме майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Опис здійснено на підставі інформації КП «Атремівське бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2012 року № 998. В Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження (податкова застава) 15.01.2013 року № 9674.
Відповідач вказує, що у зв'язку з перебігом великого проміжку часу (понад 7 років) докази направлення зазначених документів не збереглись. Тому відповідач не має можливості надати суду докази направлення позивачці рішення про опис майна та акту опису майна.
Також відповідач зазначає, що заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб була списана відповідачем у лютому 2020 року. Отже, податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб за позивачкою не обліковується. Проте станом на 31.03.2020 року за позивачкою обліковується податковий борг з земельного податку в сумі 194, 40 грн, який виник 26.08.2019 року на підставі нарахувань по податковому повідомленню-рішенню форми «Ф» № 591531-4210-0502 від 27.06.2019 року.
Таким чином, як вказує відповідач, у зв'язку з наявністю за позивачкою податкового боргу у розмірі 194, 40 грн, контролюючий орган не має підстав для звільнення майна з податкової застави. Тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 10.02.2020 року прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним рішення № 51 від 21.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/1316/20-а. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі суд призначив на 04.03.2020 року о 14 год 00 хв.
04.03.2020 року суд ухвалою задовольнив клопотання представниці відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для підготовки відзиву на позовну заяву та призначив наступне підготовче засідання на 01.04.2020 року об 11 год 00 хв.
У зв'язку з встановленим карантином на всій території України з 12.03.2020 року за клопотанням представника відповідача підготовче засідання суд відклав до 11 год 00 хв 06.05.2020 року та продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів з власної ініціативи.
Суд ухвалою від 06.05.2020 року закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним рішення № 51 від 21.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії та призначив судовий розгляд на 14 год 00 хв 09.06.2020 року.
Клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду було задоволено, у звязку з чим суд ухвалою від 09.06.2020 року визнав поважними причини пропуску строку звернення та поновив позивачці строк звернення до адміністративного суду з позовом до управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним рішення № 51 від 21.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії. Також суд ухвалою від 09.06.202 року витребував у відповідача докази на підтвердження наявної заборгованості у позивачки станом на 21.12.2012 року у загальному розмірі 2 645, 10 грн та пояснення з приводу наявності податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року № 591531-4210-0502, винесеного відносно ОСОБА_1 за інформацією листа Головного управління ДПС у Донецькій області № 33859/10/05-99-10-01 від 16.12.2019 року. У судовому засіданні суд оголосив перерву до 10 год 30 хв 17.06.2020 року.
У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у період з 25.09.2007 року по 03.09.2019 року була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця за місцем проваживання: АДРЕСА_1 та перебувала на загальній системі оподаткування (а.с.10-15, 35).
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59), є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно зі ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Позивачка є власницею будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується біржовим контрактом № 305-Н (договором купівлі-продажу) від 26.09.2001 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.11.2019 року (а.с.17-25).
Позивачкою в додатках до позовної заяви доданий договір від 09.01.2013 року про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2007 року, укладений між нею та Артемівською районною державною адміністрацією Донецької області на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.08.2012 року № 515 «Про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_1 » (а.с.40-45).
За інформацією Головного управління ДПС у Донецькій області, яка зазначена у листі № 26372/10/05-99-10-02-33 від 21.11.2019 року (а.с.26-27), згідно реєстраційних даних контролюючого органу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 станом на поточний час перебуває на обліку в Бахмутському управлінні ГУ ДПС в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (03.09.2019 року прийнято рішення про припинення господарської діяльності). У зв'язку з наявністю податкового боргу у ФОП ОСОБА_1 , прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 51 від 21.12.2012 року (а.с.29) та складено акт опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року (а.с.28).
Листом відповідача № 27222/10/05-99-10-03-07 від 25.11.2019 року позивачці повідомлено, що за даними інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 станом на 24.11.2019 року обліковувалась заборгованість у сумі 194, 40 грн по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700), яка виникла 26.08.2019 року. Вказана сума заборгованості виникла за земельну ділянку загальною площею 0, 1039 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження існування вказаної заборгованості відповідачем надано суду корінець податкового повідомлення-рішення № 591531-4210-0502 від 27.06.2019 року (а.с.124) та інтегровану картку платника з земельного податку за 2019 рік (а.а.125).
Також за даними інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 станом на 24.11.2019 року обліковувалась заборгованість у сумі 3431, 27 грн з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900), яка виникла за період з 15.11.2013 року по 26.11.2013 року. Вказана сума заборгованості виникла за рахунок нарахувань за 2012 рік згідно з договором оренди, укладеним між Артемівською районною державною адміністрацією та позивачкою строком на 15 років. Договір зареєстровано 20.09.2007 року № 040717800004. Земельна ділянка знаходилась в межах території Бахмутської сільської ради Бахмутського району (нині отг. Соледар), загальною площею 15, 0 га сіножатей (код № 1420980300:01:117:0001). Земельна ділянка передана в оренду для сінокосіння та випасання худоби. 09.02.2013 року зареєстровано договір про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.09.2007 року (а.с.31-32).
Позивачка 30.11.2019 року зверталась на адресу відповідача з вимогою про вилучення обтяження - податкова застава (а.с.37-39).
Проте на вказане звернення у відповіді відповідача № 33859/10/05-99-10-01 від 16.12.2019 року (а.с.33-34) позивачці роз'яснено, що заборгованість з земельного податку фізичних осіб в сумі 194, 40 грн виникла за рахунок несплати поточних нарахувань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.03.2019 року № 591531-4210-0502 за земельну ділянку загальною площею 0, 1039 га, яка розташована за адресою: м. Бахмут, вул. Постишева, 17 (згідно даних ІТС «Податковий блок»). Заборгованість з орендної плати з фізичних осіб в сумі 3 431, 27 грн виникла за рахунок несплати нарахувань за 2012 рік згідно з договором оренди, укладеним між Аретмівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 строком на 15 років. 09.02.2013 року зареєстровано договір про дострокове розірвання цього договору оренди земельної ділянки. Додатково у відповіді зазначено, що за позивачкою станом на 12.12.2019 року за даними інтегрованої картки платника рахується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 23 785, 08 грн.
На виконання ухвали суду відповідач надав додаткові пояснення, з яких вбачається, що станом на 21.12.2012 року за ОСОБА_1 згідно з ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків обліковувалась податкова заборгованість в загальній сумі 2 645, 10 грн з наступних податків:
- з єдиного податку з фізичних осіб, нарахованого до 01.01.2011 року, в сумі 124, 49 грн;
- з орендної плати з фізичних осіб в сумі 2 520, 61 грн (а.с.139-140).
Наявність вказаної заборгованості підтверджується інформацією з інтегрованих карток платника єдиного податку та з орендної плати (а.с. 142-143).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Спірним питанням у цій справі є правомірність винесення відповідачем рішення № 51 від 21.12.2012 року та акту опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
На підставі спірного рішення «Про опис майна у податкову заставу» № 51 від 21.12.2012 року відповідач провів опис будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована позивачка.
Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пунктом 88.1 ст. 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).
Правовідносини стосовно погашення боргу платників податків, а саме, щодо виникнення права податкової застави регулює ст. 89 ПК України.
Так, відповідно до п.п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 98 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Підстави для припинення податкової застави визначені ст.93 ПК України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи).
Так, пп. 93.1.1 - 93.1.6 п. 93.1 ст. 93 розділу II ПК України встановлені наступні підстави, а саме: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Отже, ст. 93 ПК України встановлює вичерпний перелік підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з наявністю у позивачки станом на 21.12.2012 року податкового боргу у загальній сумі 2 520, 61 грн, яка на той час перевищувала двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідачем правомірно винесено спірне рішення «Про опис майна у податкову заставу» № 51 від 21.12.2012 року.
Разом з тим, у зв'язку з існуванням заборгованості у позивачки на час розгляду цієї справи, підстави для звільнення її майна з-під податкової застави у відповідача відсутні, і, відповідно, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача вилучити обтяження - податкову заставу з забороною відчуження, зареєстроване 15.01.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про обтяження 9674 (спеціальний розділ).
Щодо доводу позивачки про здійснення відповідачем нарахування боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 194, 40 грн за земельну ділянку з порушенням податкового законодавства, суд зазначає наступне.
Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача № 591531-4210-0502 від 18.03.2019 року, яким нарахований земельний податок з фізичних осіб у розмірі 194, 40 грн за 2019 рік, ані в адміністративному, ані в судовому порядку. В межах цієї справи позивачка також у позовних вимогах не зазначила про необхідність визнання його протиправним та скасування.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки до предмету цього позову не входить правомірність нарахування відповідачем боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 194, 40 грн за земельну ділянку, який був нарахований у 2019 році, правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача № 591531-4210-0502 від 18.03.2019 року судом не досліджується.
Доводи позивачки в частині того, що заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у сумі 3 431, 27 грн не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом строку давності також є неспроможними, оскільки в межах цієї справи спірним є питання щодо правомірності винесення відповідачем рішення № 51 від 21.12.2012 року та акту опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року та існування заборгованості у відповідачки на час їх винесення, а не правомірність стягнення заборгованості на час розгляду цієї адміністративної справи.
Правомірність нарахування відповідачем боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 23 785, 08 грн за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року судом також не досліджується, оскільки вказана заборгованість не була підставою для винесення спірних рішень.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність спірних рішення та акту опису майна відповідачем доведена, а позивачкою наявність у неї податкової заборгованості станом на 21.12.2012 року у розмірі 2 645, 10 грн не спростована, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826; 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу № 51 від 21.12.2012 року, акту опису майна № 66/19-011-02 від 24.12.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 червня 2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.А. Голуб