18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 915/940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" (далі - ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8") - Салата І.І. (адвокат, свідоцтво від 11.10.2018 №000181),
відповідача: Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (далі - КП "Миколаївський міжнародний аеропорт", відповідач) - ОСОБА_1 (директор підприємства); Ходикіна М.М. (самопредставництво),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Миколаївської обласної ради - Бєлокурова С.О. (самопредставництво);
2) Миколаївської обласної державної адміністрації - Михайленко Г.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (головуючий - суддя Богатир К.В., судді: Бєляновський В.В., Лавриненко Л.В.),
у справі №915/940/18
за позовом ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8"
до КП "Миколаївський міжнародний аеропорт",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Миколаївська обласна рада; Миколаївська обласна державна адміністрація,
про стягнення 43 263 414,86 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" 43 263 414,86 грн вартості безпідставно отриманих невід'ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" на користь ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" 39 814 005,21 грн; стягнуто з КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" на користь ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" 567 549,01 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" на користь КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" судовий збір у сумі 895 815,12 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення у справі скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. Апеляційним господарським судом:
4.1.1. не враховано у спірних правовідносинах висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04.10.2017 у справі № 6-1216цс17, де зазначено, що вимоги пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України також застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4.1.2. не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.219 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц, де, зокрема, зазначено, що неправильна юридична кваліфікація позивачем та відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікую правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини; зазначення позивачем конкретної норми права на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" та Миколаївська обласна державна адміністрація заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просять скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
5.2. 15.06.2020 від КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу.
5.3. 16.06.2020 на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив Миколаївської обласної ради (підписаний ЕЦП) на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів скаржника та висловлено прохання скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
З урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, згідно з яким подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину, Верховний Суд приймає відзив Миколаївської обласної ради на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №915/940/18, призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 21.05.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2019 № 29.3-02/843 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №915/940/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.
14.05.2020 ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" подало до Верховного Суду заяву про поворот виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 з проханням стягнути з відповідача на його користь судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 895 815,12 грн.
20.05.2020 на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" (підписана ЕЦП) про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка становить 19 000 грн.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 10.05.2017 КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" як замовником та ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" як підрядником укладений договір (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язався виконати на свій ризик та за рахунок замовника роботи, визначені в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору).
6.2. Пунктом 1.2 договору його учасники погодили, що вартість робіт, яка визначена в додатках до договору, є орієнтовною і підлягає уточненню під час прийняття робіт за актами прийому-передачі виконаних робіт, згідно обсягу виконаних робіт і виходячи з узгоджених сторонами цін.
6.3. Доповненням №1 до договору сторони визначили та узгодили, що за даним договором мають бути виконані протиаварійні роботи, орієнтовною вартістю 980 000 грн, які мають бути проведені за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с.Баловне, вул. Київське Шосе, 9. При цьому загальна вартість робіт визначається сумою підписаних сторонами актів виконаних робіт, розрахунок проводиться поетапно, у міру виконання робіт, протягом п'яти робочих днів від дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт та строк виконання робіт визначається за домовленістю сторін.
6.4. На виконання умов договору, 10.05.2017 замовником та підрядником підписаний акт приймання-передачі будівельного майданчику, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв будівельний майданчик для виконання протиаварійних робіт на об'єкті: КП "Миколаївський міжнародний аеропорт".
6.5. У подальшому, в ході виконання умов вказаного договору, шляхом обміну електронними листами та усно на об'єкті, сторонами також було погоджено додаткове виконання підрядником й інших будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області".
6.6. Шляхом обміну електронними листами у період з червня 2017 року по березень 2018 року замовником надсилались підряднику матеріали проектно-кошторисної документації для подальшого виконання, яка також надавалась представникам підрядника на паперових носіях на місці проведення будівельних робіт, погоджувались закупівлі необхідних матеріалів, обладнання та устаткування.
6.7. У процесі виконання робіт підрядником було виявлено, що протиаварійні роботи, передбачені договором від 10.05.2017, були включені до проектно-кошторисної документації по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області (45213000-3 Будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об'єктів транспортної інфраструктури)", щодо яких було проведено процедуру закупівлі UA-2017-11-22-003072-а.
6.8. У зв'язку з цим акти виконаних робіт саме на підставі договору не складались, а були включені в Акти приймання виконаних будівельних робіт по всіх виконаних підрядних роботах (форми КБ-2В).
6.9. За результатами виконання будівельних робіт по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" позивачем було складено акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на суму 43 263 414,86 грн. Вказані Акти та Довідка містять підписи тільки представників позивача, оскільки представники відповідача відмовилися від підписання цих документів, що ними фактично не заперечується.
6.10. 10.04.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив розглянути та підписати Акти приймання виконаних будівельних робіт та витрат по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району, Миколаївської області". У даному листі-вимозі підрядник також просив оплатити виконані будівельні роботи на суму 43 263 414,86 грн.
6.11. Відповідач листом від 11.04.2018 повідомив позивача, що надані документи ним були розглянуті, однак у зв'язку з тим, що жодних договорів щодо проведення ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" робіт по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Києвське шосе, 9 у с.Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" не укладалось, КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" не має правових підстав для задоволення вимоги ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8".
6.12. 20.08.2018 позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення вартості безпідставно отриманих невід'ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг, які були набуті останнім під час виконання ремонтних робіт у будівлі аеровокзалу, що розташована за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області у загальній сумі 43 263 414,86 грн.
6.13. Вказану вимогу КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" отримав 20.08.2018, однак не виконав її та кошти не сплатив.
6.14. Згідно з експертним висновком загальна вартість фактично набутого КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" у приміщеннях будівлі аеровокзалу за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, 9 станом на січень 2019 року становить 42 457 421,07 грн, в т.ч.: 39 814 005,21 грн вартість фактично виконаних будівельних робіт без урахування індексу зміни вартості будівельних робіт; 2 643 415,86 грн індекс зміни вартості будівельних робіт до періоду на 01.01.2018 з урахуванням визначеного індексу інфляції станом на 16.01.2019. Фактична вартість будівельних матеріалів та устаткування, фактично набутого КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" у вказаних приміщеннях будівлі аеровокзалу, складає 22 156 183,51 грн. Фактично виконані поліпшення нерухомого майна (будівлі аеровокзалу) відповідають вимогам діючих в Україні будівельних норм та стандартів. Безпечна експлуатація за призначенням приміщень будівлі аеровокзалу можлива при умові підключення змонтованої пожежної системи будівлі аеровокзалу до існуючого пожежного водосховища. Використовувати нежитловий об'єкт будівлі аеровокзалу за його цільовим призначенням у комплексі на повну виробничу потужність з причин незавершеного капітального ремонту основної частини ІІІ пускового комплексу неможливо. Проте використовувати приміщення будівлі аеровокзалу, в яких були проведені поліпшення (І-ІІ пускові комплекси), можливо за умов, визначених у пункті 4 висновку. Відокремити (зняти/демонтувати/інше) та повернути в натурі фактично виконані позивачем будівельно-монтажні робота та використані матеріали та устаткування неможливо. Спроба розібрати та демонтувати будівельні вироби, устаткування (обладнання) призведе до їх знецінення та знищення. Крім цього, устаткування після його демонтування, переходить у розряд вживаних матеріалів, які неможливо повернути до магазину в первісному стані і, як наслідок, отримати кошти як за новий товар. Крім того, роботи по демонтажу будівельних конструкцій, будівельних матеріалів, устаткування та інше призведуть не тільки до зниження несучої здатності (можливо руйнування) конструкції будівлі, але і до неможливості використання об'єкта за своїм цільовим призначенням та неможливості отримання економічної вигоди.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7.1. ЦК України:
пункт 1 частини другої статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;
стаття 509:
- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
- зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
частина перша статті 526:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
частина друга статті 530:
- якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
стаття 610:
- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
частини перша та четверта статті 837:
- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу;
- до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів;
частина перша статті 853:
- замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі;
частина перша статті 854:
- якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково;
стаття 875:
- за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх;
- договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта;
- до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом;
частина четверта статті 882:
- передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною;
- акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими;
стаття 1212:
- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;
- положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;
- положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи;
стаття 1213:
- набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі;
- у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна;
7.2. Господарський кодекс України (далі - ГК України):
частини перша та друга статті 193:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
7.3. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;
частина перша статті 14:
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
стаття 86 (у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) :
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
стаття 86 (у редакції, яка діє на даний час та час розгляду справи судом апеляційної інстанції):
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
7.4. Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №922-VII):
пункт 9 частини першої статті 1:
- замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники - володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:
-органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання;
-наявність спеціальних або ексклюзивних прав;
частина перша статті 2:
- цей Закон застосовується:
- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;
- до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону;
частина 7 статті 2:
- забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
8. Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 43 263 414,86 грн, які, на думку позивача, є вартістю безпідставно отриманих невід'ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг.
9.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що:
- позивачем та відповідачем не укладався договір підряду на виконання будівельних робіт по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району. Миколаївської області";
- виконання робіт будівельного підряду здійснювалось позивачем на бездоговірних засадах;
- будівельні роботи виконувались позивачем за власні кошти, обладнання та устаткування, яке було встановлено на об'єкті відповідача, також придбавалось позивачем самостійно;
- вартість фактично виконаних будівельних робіт без урахування індексу зміни вартості будівельних робіт згідно з експертним висновком становить 39814005,21 грн.;
- відповідач набув, зберігає та використовує майно (результати проведеного ремонту, придбане обладнання та устаткування) позивача без достатніх правових підстав.
9.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
- факт виконання будівельних робіт (капітального ремонту) по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" підтверджується матеріалами справи;
- предметом спору у даній справі є стягнення за виконані будівельні роботи (капітальний ремонт) по об'єкту будівлі аеровокзалу;
- фактично ремонт аеровокзалу дійсно здійснений саме позивачем ПАТ "БК "Житлопромбуд-8";
- між сторонами у справі існувала усна домовленість, а кошти, які позивач просить стягнути, - це вартість фактично виконаних будівельно-підрядних робіт (капітальний ремонт) будівлі аеровокзалу за вказаним усним договором, який недійсним у судовому порядку не визнавався, тому ці кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
9.4. Визначаючи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у цій справі, Верховний Суд звертає увагу на те, що частини перша - друга статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
9.5. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
9.6. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
9.7. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
9.8. Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
9.9. Верховний Суд наголошує на такому.
Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
9.10. Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
9.11. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), які відповідно до ЦК України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів.
9.12. Законом №922-VII установлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 000,00 грн, а робіт - 1,5 млн грн (пункт 9 частини першої статті 1, частина перша статті 2 Закону №922-VII).
Зазначеним Законом визначені принципи здійснення закупівель, зокрема максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель тощо, а також загальні умови здійснення закупівлі із застосуванням однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі, шляхом використання електронної системи закупівель (статті 3, 12 Закону України "Про публічні закупівлі").
Предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Згідно з частиною сьомою статті 2 Закону №922-VII забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частині з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
9.13. Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно зі Статутом відповідач - КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Миколаївська обласна рада. Орган управління КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» - Миколаївська обласна державна адміністрація.
9.14. Верховний Суд відзначає, що з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, які зазначені у пункті 9.10 цієї Постанови, до спірних правовідносин норми матеріального права мають бути застосовані з урахуванням Закону №922-VII.
9.15. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, поданому на підставі статті 1212, 1213 ЦК України, суд апеляційної інстанції, порушивши вимоги статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів, одночасно дійшов двох протилежних висновків:
- що між сторонами у справі існувала усна домовленість, а кошти, які позивач просить стягнути, - це вартість фактично виконаних будівельно-підрядних робіт (капітальний ремонт) будівлі аеровокзалу за вказаним усним договором, який недійсним у судовому порядку не визнавався, тому ці кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, усний договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов'язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України;
- що дії позивача та відповідача щодо виконання будівельних робіт по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району. Миколаївської області" є прямим порушенням Закону №922-VII.
9.16. Суд апеляційної інстанції встановив, що факт виконання будівельних робіт (капітального ремонту) позивачем по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" підтверджується матеріалами справи.
Водночас, аналізуючи обставини справи щодо факту проведення будівельних робіт (капітального ремонту), суд апеляційної інстанції не дослідив і не встановив обставини як проведення позивачем підрядних робіт, погодження та обізнаність замовника про проведення як протиаварійних робіт (орієнтовною вартістю 980 000 грн) так і виконання підрядником й інших будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області".
Судом апеляційної інстанції лише зазначено, що шляхом обміну електронними листами у період з червня 2017 року по березень 2018 року замовником надсилались підряднику матеріали проєктно-кошторисної документації для подальшого виконання, яка також надавалась представникам підрядника на паперових носіях на місці проведення будівельних робіт, погоджувались закупівлі необхідних матеріалів, обладнання та устаткування.
Водночас, вирішуючи питання про застосування/незастосування статей 1212, 1213 ЦК України, суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна щодо як проведення протиаварійних робіт (орієнтовною вартістю 980 000 грн) так і виконання підрядником й інших будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області", за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі, та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна відповідачем.
Однак зі змісту судового рішення не вбачається надання судом належної оцінки всім наявним у справі доказам.
9.17. Крім того, апеляційний господарський суд, вказавши зазначені у пункті 9.3 цієї Постанови дані, оцінки спірним правовідносинам у контексті наведених вище норм не надав, залишивши їх поза увагою. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції належним чином не визначив фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, не дослідив дійсні обставини справи, не звернув уваги на те, що відповідач є бюджетною установою, і такі договори фінансуються за рахунок бюджетних коштів, тому узгодження виконання спірних робіт мало б відбутися з дотриманням передбаченої законом процедури закупівлі, а відтак договір (будівельних робіт) повинен укладатися в порядку, передбаченому Законом №922-VII.
З огляду на викладене Верховний Суд приходить висновку, що суд невірно витлумачив вищевказані норми, встановивши факт виконання позивачем будівельних робіт за усним договором.
9.18. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
9.19 Відповідно до частини другої статті 16 ЦК Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 ГК України.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
9.20. Позивач обрав способом захисту своїх прав стягнення з відповідача на користь позивача 43 263 414,86 грн, які, на думку позивача, є вартістю безпідставно отриманих невід'ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг.
9.21. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права [пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18)]. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
9.22. Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, суд може визначити у своєму рішення спосіб захисту який не суперечить закону у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Правова позиція щодо способу захисту викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 161/17945/18 (оприлюднено в ЄДРСР 10.02.2020).
Положення цієї ж глави (глави 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
Разом з цим, за змістом наведених норм та з урахуванням висновків, викладених у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, для застосування статей 1212-1215 ЦК України необхідним є факт набуття або збереження майна особою.
Позиція щодо необхідності встановлення такого елементу правовідносин, як набуття майна, щодо стягнення вартості якого як безпідставно набутого звернувся позивач, визначена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі 924/811/18.
Водночас судами попередніх інстанцій не досліджено і не встановлено, що відповідач набув майно, щодо стягнення вартості якого звернувся позивач з позовом у цій справі.
З огляду на викладене Суд зазначає, що у розгляді даної справи, насамперед, суду слід визначитись та встановити дійсний характер спірних правовідносин, а також чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; встановити наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за результатами дослідження належних та допустимих доказів у справі, та безпосередньо сам факт набуття або збереження майна, встановити обставини проведення позивачем підрядних робіт, погодження та обізнаність замовника як про проведення протиаварійних робіт (орієнтовною вартістю 980 000 грн), так і виконання підрядником й інших будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області". Встановивши зазначене, в контексті правовідносин, що склалися, суду слід врахувати, що відповідач є бюджетною установою, тому узгодження виконання спірних робіт на заявлену суму мало б відбутися з дотриманням Закону України "Про публічні закупівлі".
9.23.Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Аналогічна правова позицію викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги у частині необхідності судами застосовувати принцип jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи знайшли своє підтвердження.
Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та належної правової кваліфікації спірних відносин за результатами дослідження та оцінки умов дійсних обставин справи щодо проведення позивачем як протиаварійних робіт (орієнтовною вартістю 980 000 грн), так і інших будівельних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт будівлі аеровокзалу за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області" не здійснили, не встановили наявність/відсутність такого елементу правовідносин, як набуття майна, щодо стягнення вартості якого як безпідставно набутого звернувся Позивач.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Ураховуючи викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, з огляду на правову позицію висловленоу у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі 924/811/18, колегія суддів вважає, що як висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так і висновки суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні з мотивів, викладених у розділі 9 цієї Постанови, є передчасними, тому ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
9.24.Водночас доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №6-1216цс17, не приймаються Судом, оскільки по-перше, предмет та підстави позову у зазначеній справі і у справі № 915/940/18 та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; по-друге, у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
9.25. За змістом частини першої статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
9.26. У зв'язку з наведеним судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, а також не застосував до спірних правовідносин правової норми, яка підлягає застосуванню.
9.27. Порушення судами норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
9.28. Ураховуючи наведені вище обставини, згідно з пунктом 4 статті 300 ГПК України, частиною третьою статті 310 ГПК, є підстави для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.29. З мотивів, викладених у цьому розділі Постанови, та з огляду на межі перегляду справи, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховним Судом частково відхиляються аргументи, викладені у відзивах КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" та Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської обласної ради на касаційну скаргу.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у Розділі 9 цієї постанови.
10.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.4. Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, всім доводам учасників справи та поданим ними доказам із детальним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів. У залежності від встановленого судам необхідно вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
11. Судові витрати
11.1. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
11.2. Що ж до заяви ПрАТ "БК "Житлопромбуд-8" про поворот виконання рішення, то, враховуючи направлення справи на новий розгляд без прийняття остаточного рішення, Касаційний господарський суд залишає зазначену заяву без розгляду, оскільки статтею 333 ГПК України передбачено, що вирішення питання про поворот виконання рішення покладається на суд, який ухвалює рішення під час нового розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №915/940/18 скасувати.
3. Справу №915/940/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко