24 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/78/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4-В
до відповідача 1: Фермерського господарства "Баворовського", 47743, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Грабовець
до відповідача 2: ОСОБА_1 , 47743, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Грабовець
про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 445 354,11 грн
За участю представників від:
Позивача: Гудов Роман Леонідович, протокол загальних зборів №7 від 24.07.19, законний представник
Відповідача 1: Гарагуц Іван Федорович, довіреність б/н від 22.06.20
Відповідача 2: не з'явився
Суть справи:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до 1) Фермерського господарства "Баворовського", 2) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 1445354,11 грн, з яких: 949 026,64 грн основна сума заборгованості; 127 392,23 грн 48% річних; 78 875,99 грн пеня; 284 707,99 грн штраф та 5 351,26 інфляційні нарахування.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.02.2020 о 10:30 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 921/78/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2020 на 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2020 враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин, рекомендації Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", згідно з яким суддям рекомендовано розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, розгляд справи було перенесено та зазначено, що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, учасників справи буде повідомлено додатково.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 загальнонаціональний карантин який мав тривати до 22.05.2020 продовжено до 22 червня 2020 року.
П. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Беручи до уваги необхідність забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), встановлені строки карантину, визначені Урядом з 20.05.2020 послаблення останнього, зокрема в частині відновлення роботи адвокатів, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання на 10:30 год. 24.06.2020.
Відповідач 2 участі представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення містить в матеріалах справи), відзиву на позовну заяву не подав, однак подав клопотання б/н від 24.06.2020 (вх.№3978 від 24.06.20) про зупинення провадження у справі до вирішення справи №607/10122/20 про визнання недійсним договору поруки №15/4 від 15.04.2019 укладеного між ТОВ "Агрозахист Донбас" та ОСОБА_1 .
Представник відповідача 1 подане клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.
Представник позивача щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд справи.
Суд, розглянувши клопотання, відхилив його.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати відзив на позову заяву, оскільки через запроваджений урядом карантин його довіритель не мав змоги цього зробити раніше.
Представник позивача щодо заявленого клопотання заперечив, посилаючись на те, що справа була порушена 04.02.2020 і у відповідача 2 було достатньо часу для найму представника, так і для подання відзиву на позовну заяву.
Суд, розглянувши клопотання, відхилив його.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 949 026,64 грн заборгованості за поставлений товар, 127 392,23 грн 48% річних, 78 875,99 грн пені, 284 707,99 грн штрафу та 5 351,26 грн інфляційних нарахувань.
Представник відповідача 2 пояснив, що господарством товар отримувався, однак через фінансові труднощі він не оплачений. Просить суд врахувати, що прибуток господарства зможе отримати лише в серпні, розмір якого залежить від погодних умов, які нажаль є не сприятливими. Просить суд також зменшити суму на рахованої пені та штрафу до 1 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
15.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас " (далі - Постачальник) та Фермерським господарством "Баворовського" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №15/04-2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму вартість, ціну) визначену договором п.1.1. Договору).
Асортимент, кількість, ціна продукції визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. Договору).
Ціна продукції, що поставляється за Договором, вказується в Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби захисту рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (п.2.2. Договору).
Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладні перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п.2.3. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.
Згідно з п. 4.1 Договору, строк поставки Товару визначається у відповідних додатках до цього Договору.
Відповідно до п. 6.3. Договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства виробника.
Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного Товару (п.6.4. Договору).
Пунктом 7.1. та 7.1.1. Договору визначено про те, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.
Крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору Покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
У разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7. Договору).
Відповідно до п. 7.8. Договору в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.
Пунктом 7.10. Договору встановлено, що сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) з даним Договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.
Відповідно до п.11.2. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Між сторонами було укладено наступні додатки до договору №15/04-2 від 15.04.2019:
- додаток №1 від 22.04.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 433 229,62 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №2 від 22.04.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 146 430,68 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №3 від 13.05.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 184 561,09 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.12.2019;
- додаток №4 від 24.06.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 38 561,42 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №5 від 24.06.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 61 091,32 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №6 від 04.07.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 46 853,6 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №7 від 04.07.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 24 027,66 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019;
- додаток №8 від 04.07.2019, згідно з яким загальна ціна товару за додатком складає 14 181,22 грн., оплата товару здійснюється в строк до 01.10.2019.
В забезпечення вищевказаного договору 15.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - Кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено Договір поруки №15/4 відповідно до п.1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фермерським господарством "Баворовського" (далі - Боржник) обов'язку щодо погашення всіх зобов'язань по договору, передбаченим ст.2 цього договору (далі Основний договір) у терміни і строки та на умовах, визначених в Основному договорі та договорі поруки.
Під основним договором розуміють Договір поставки №15/04-2 від 15.04.2019 укладений між Кредитором та Боржником (п. 2.1. Договору поруки).
Пунктом 3.1. Договору поруки сторони погодили, що цим договом забезпечується виконання зобов'язання Боржника перед Кредитором у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, штрафу, пені, відшкодування збитків.
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 але у будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.7.1. Договору поруки).
На виконання умов договору поставки №15/04-2 від 15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" відвантажило, а Фермерське господарство "Баворовського" через представників Баворовського А.А. (довіреності №2204 від 22.04.2019, №1305 від 13.05.2019, №2406 від 24.06.2019) прийняло товар згідно видаткових накладних: №2578 від 22.04.2019 на суму 433 229,62 грн; №2589 від 22.04.2019 на суму 146 430,68 грн; №3655 від 13.05.2019 на суму 184 561,09 грн; №5433 від 24.06.2019 на суму 38 651,42 грн; №5434 від 24.06.2019 на суму 61 091,32 грн; №5742 від 04.07.2019 на суму 46 853,63 грн; №5747 від 04.07.2019 на суму 24 027,66 грн; №5749 від 04.07.2019 на суму 14 181,22 грн на загальну суму 949 026,64 грн.
Відповідачем поставлений товар у встановлені строки не оплатив і станом на час розгляду справи за ним рахується заборгованість в розмірі 949 026,64 грн.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день розгляду спору за ним рахувалася заборгованість в сумі 949 026,64 грн, що не заперечено відповідачем.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 48% річних в загальній сумі 127 392,23 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 02.10.2019 по 23.01.2020.
Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають відповідно до розрахунку 5 351,26 грн за період з 02.10.2019 по 01.12.2019.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №15/04-2 від 15.04.2019 товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 127 392,23 грн 48% річних та 5 351,26 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.п.7.1.1. договору Покупець, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача за період з 02.10.2019 по 23.01.2020 пеня становить 78 875,99 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.8. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.
Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 284 707,99 грн. штрафу.
Позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу №88 від 04.12.2019, в якій просив погасити прострочену заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та виконання.
Водночас, як вже зазначалось вище, відповідач у судовому засіданні, просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені та штрафу до 1 грн.
Ч.1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Поряд з цим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п.1 ст.233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналізуючи вказане вище, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Пунктом 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями ч.1 ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013).
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.ст. 73, 74 ГПК України).
Статтею 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час вирішення даного спору позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, спричинених простроченням оплати за отриману за Договором електроенергію саме відповідача.
Враховуючи усе наведене вище, беручи до уваги те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку, наявність виняткових обставин у правовідносинах між енергопостачальними компаніями - суб'єктами оптового ринку електричної енергії України, та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України, зменшити розмір штрафної санкції до 1 грн від правомірно нарахованих та відповідно стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн пені та 1 грн штрафу.
Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачами, тому позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 - 949 026,64 грн основної заборгованості; 127 392,23 грн 48% річних; 1 грн пені; 1 грн штрафу та 5 351,26 інфляційних нарахувань, є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Клопотання Фермерського господарства «Баворовського» про зменшення неустойки - задовольнити.
3.Стягнути з Фермерського господарства "Баворовського", Тернопільська область, Тернопільський район, с. Грабовець (код 25346403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В (код 30048570) - 949 026 (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч двадцять шість) грн. 64 коп. основного боргу, 127 392 (сто двадцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 23 коп. 48% річних, 1 (одну) грн. рівно пені, 1 (одну) грн. штрафу, 5 351 (п'ять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 26 коп. інфляційних і 21 680 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 31 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.
Суддя Ю.О. Чопко