Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"23" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/909/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретар судового засідання Фесюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до відповідача: Володимирецької селищної ради Рівненської області
про визнання незаконним та скасування рішення від 09 червня 2016 року №168
В засіданні приймали участь:
від позивача: Атаманчук А. О. (довіреність № 08-03-05/32-19 від 04.02.19);
від відповідача: не з'явився.
Описова частина:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до суду з позовом до Володимирецької селищної ради Рівненської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 09.06.2016 № 168 щодо "Припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданої для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель, що знаходиться в смт. Володимирець, вул. Соборна, 37 , передачі даної земельної ділянки в землі запасу селищної ради та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (ІІ-РВ № 001914) площею 0,09 га., який був виданий Володимирецькому відділенню "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/909/19. Підготовче засідання у справі призначено на 28 січня 2020 року.
13 січня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає про безпідставність позову, просить суд в його задоволенні відмовити.
22 січня 2020 року через відділ канцелярії позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає про безпідставність зазначених у відзиві на позовну заяву твердженнях.
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 11 лютого 2020 року.
10 лютого 2020 року через відділ канцелярії відповідачем подано клопотання в якому останній повідомив причини неявки у засідання, просив суд визнати такі як поважні, крім того подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголошує на пропуску позивачем строків позовної давності, а також на нікчемності державного акту на право постійного користування землею виданого для позивача.
Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року розгляд справи відкладено на 25 лютого 2020 року.
14 лютого 2020 року через відділ канцелярії позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, в підтвердження викладених позовних вимог.
Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 березня 2020 року.
Ухвалою суду від 24 березня 2020 року розгляд справи відкладено по суті на 07 квітня 2020 року.
Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року розгляд справи по суті відкладено на 05 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 05 травня 2020 року розгляд справи по суті відкладено на 02 червня 2020 року.
У судовому засіданні 23 червня 2020 року позивач підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 23 червня 2020 року не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Разом з тим, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 30 березня 2020 року вбачається, що місцезнаходження відповідача є - 34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н., смт. Володимирець, вул. Соборна, 39.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Miністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляі1йної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по cyтi, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зi скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". ( п.п.3 п.11 вказаного Закону).
Отже, законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.
Разом з тим, відповідно до статті 114 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
При цьому у статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З зазначеного вбачається, суду слід розрізняти строки, тривалість яких наперед визначена законом, і строки, тривалість яких визначається судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та особливостей кожної конкретної процесуальної дії.
З метою дотримання прав учасників справи, судом було неодноразово відкладено розгляд справи.
Разом з тим, суд доводить до відома учасників справи, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито 23 грудня 2019 року, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, у справі проведено 9 судових засідань, відповідачу забезпечене право на відзив, яким він скористався також надав суду додаткові заперечення на позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву, явка сторін не визнавалася обов'язковою.
Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.ч. 3-5, 8 ст. 80 ГПК України).
Як вбачається за матеріалів справи, ухвали направлені для відповідача були вручені останньому, отже суд здійснив усі необхідні заходи для належного повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.
Як свідчать матеріали справи, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, з відповідними доказами, а також додаткові заперечення щодо позовних вимог, отже скористався наданими процесуальними правами.
За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а тому розгляд справи може здійснюватися без участі представника відповідача за наявними матеріалами.
У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Також судом враховано, 24 березня 2020 року по справі було здійснено перехід до розгляду справи по суті, після переходу судом до розгляду справи по суті, будь-які додаткові або нові докази не приймаються, а отже, сторонам було надано достатньо часу для надання відповідних документів на підтвердження своїх позицій щодо суті позову.
Отже, судом було дотримано загальний принцип господарського судочинства - змагальності сторін.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розглядати її за наявними матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Мотивувальна частина:
Відповідно до рішення Володимирецької селищної Ради народних депутатів від 02.10.1997 № 140 ПАТ "HACK "ОРАНТА" в особі Володимирецького районного відділення "HACK "ОРАНТА" було надано у постійне користування 0,09 га землі для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель.
На підставі даного рішення ПАТ "HACK "ОРАНТА" було видано державний акт на право постійного користування землею від 18.11.1997 № ІІ-РВ № 001914, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89 (а.с. 47).
09.06.2016 Володимирецькою селищною радою Рівненської області було прийнято рішення № 168, на підставі якого припинено право постійного користування земельною ділянкою, наданої для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель, що знаходиться в смт. Володимирець, вул. Соборна, 37 та передано дану земельну ділянку в землі запасу селищної ради. Скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (ІІ-РВ № 001914) площею 0,09 га. (а.с. 53).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням селищної ради від 09.06.2016 № 140 ПАТ "HACK "ОРАНТА" було подано заяву про перегляд та скасування даного рішення з обґрунтуванням його незаконності (а.с. 55 - 56).
Рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області від 06.10.2016 № 251 відмовлено ПАТ "HACK "ОРАНТА" у скасуванні рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 09.06.2016 № 168 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Володимирецького районного відділення "HACK "ОРАНТА"; зобов'язано Рівненську обласну дирекцію "HACK "ОРАНТА" протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення привести у відповідність із чинним законодавством користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: смт. Володимирець, вул. Соборна 37 (а.с. 54).
Позивач, вважаючи рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 09.06.2016 № 168 незаконним, звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір, щодо припинення права постійного користування на земельну ділянку для відповідача, суд керувався наступними нормами права.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Володимирецької селищної Ради народних депутатів від 02.10.1997 № 140 ПАТ "HACK "ОРАНТА" в особі Володимирецького районного відділення HACK "ОРАНТА" було надано у постійне користування 0,09 га землі для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель. На підставі даного рішення ПАТ "HACK "ОРАНТА" в особі Володимирецького відділення, було видано державний акт на право постійного користування землею від 18.11.1997 № II- РВ № 001914, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89 (а.с. 47 - 48).
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою, набуте ПАТ "HACK "ОРАНТА" в установленому законодавством порядку станом на 01 січня 2002 року.
Відповідно до змісту рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 переоформлення права постійного користування землею на право оренди землею є правом землекористувача, а не його обов'язком. Крім того, абзацом одинадцятим пункту 5.3 названого Рішення Конституційного Суду України зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права, власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки або уповноваженого ним органу.
Згідно з ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб.
Судом встановлено, що ПАТ "HACK "ОРАНТА" не відмовлялась від свого законного права щодо користування земельною ділянкою для обслуговування адміністративного будинку (Володимирецького районного відділення HACK "ОРАНТА"), а тому жодна із перелічених ст. 141 Земельного кодексу України підстав не може застосовуватись до ПАТ "HACK "ОРАНТА" як добросовісного землекористувача.
Крім того, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2) зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення органу та виданих державних актів недійсними.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів, містить вичерпний перелік способів захисту прав на земельні ділянки.
Відповідно до вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, у зв'язку із законним набуттям ПАТ "HACK "ОРАНТА" в особі Володимирецької філії права постійного користування земельною ділянкою, відсутністю правових підстав для припинення права користування земельною ділянкою визначених ст. 141 Земельного кодексу України та відсутністю добровільної згоди землекористувача на припинення такого права, рішення Володимирецької селищної ради від 09 червня 2016 року № 168 є незаконним, таким, що порушує права землекористувача та підлягає скасуванню.
Крім того, приймаючи рішення, судом були враховані твердження відповідача, який зазначав, що акт на право постійного користування землею, був виданий для Володимирецького відділення НАСК "ОРАНТА", а не для ПАТ "НАСК "ОРАНТА" і у зв'язку із ліквідацією Володимирецького відділення, право постійного землекористування було припинено.
Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача з огляду на наступне.
ПАТ "HACK "ОРАНТА" є власником адміністративного приміщення, що знаходиться за адресою Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 37, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності нерухоме майно серії ССС № 553428 від 12.03.2007 року (а.с. 51).
Страхова компанія згідно Статуту має право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи, які діють від її імені, відкривати їм рахунки.
Структурним підрозділом головного офісу Компанії є дирекції, що також взаємодіють із структурними підрозділами на рівні районів. Згідно Положення про Володимирецьке районне відділення Рівненської обласної дирекції головного офісу ПАТ "HACK "ОРАНТА", затвердженого рішенням Правління ПАТ "HACK "ОРАНТА" від 15.06.2015 р. - воно є структурним підрозділом Рівненської обласної дирекції HACK "ОРАНТА" і діє від імені Компанії. Відділення не є юридичною особою та платником податків.
В п. 3.9. Статуту HACK "ОРАНТА" від 18.07.1997 року, що діяв на момент отримання земельної ділянки в постійне користування зазначено, що Компанія може створювати на території України та за її межами філії (дирекції, відділення, представництва) та інші структурні підрозділи, відкривати їм рахунки як на території України, так і за її межами, а також дочірні підприємства. Структурні підрозділи компанії не є юридичними особами й діють від її імені.
Отже, суд вбачає, що Володимирецьке районне відділення Рівненської обласної дирекції HACK «ОРАНТА» було створено виключно як структурний підрозділ Компанії, не є юридичною особою, але діє від її імені.
Враховуючи вищевикладене, Державний акт на право постійного користування землею від 18 листопада 1997 року № ІІ-РВ № 001914 було видано страховій компанії ПАТ "HACK "ОРАНТА", що діє у смт. Володимирець через свій структурний підрозділ - Володимирецьке районне відділення Рівненської обласної дирекції ПАТ "HACK "ОРАНТА", а тому земельна ділянка була надана в постійне користування саме страховій компанії ПАТ "HACK "ОРАНТА".
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Щодо припущень відповідача, про нікчемність акта на постійне користування земельною ділянкою, суд вбачає такі абсолютно безпідставні та недоведені, оскільки державний акт не міг бути виданий не юридичній особі, тим паче, як зазначалося вище, матеріали справи містять витяг про те, що адміністративна будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці, належить для ПАТ "НАСК "ОРАНТА", а тому, в сукупності вбачається, що акт на право постійного користування землею був виданий для ПАТ "НАСК "ОРАНТА" в особі Володимирецького відділення, відтак підстав вважати його нікчемним немає.
Крім того, відповідач у справі наголошував на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності на захист своїх порушених прав та інтересів.
Зазначені твердження є не підтвердженими та надуманими з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, ПАТ "HACK "ОРАНТА" звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення Володимирецької селищної ради Рівненськ області від 09 червня 2016 року № 168.
Постановою Дарницького районного суду м Києва від 30 березня 2017 року позов по справі № 753/22965/16-а було задоволено та залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року.
27 листопада 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було ухвалено постанову про задоволення касаційної скарги, скасовано постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, а провадження у справі № 753/22965/16-а - закрито та роз'яснено, що дана справа повинна розглядатися у суді іншої юрисдикції.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності становить три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно частини 1 статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Отже, від 21 червня 2016 року, страхова компанія отримала листа про скасування Державного акта на право постійного користування землею від 18 листопада 1997 року № ІІ-РВ № 001914 розпочався перебіг строку позовної давності для ПАТ "HACK "ОРАНТА".
В подальшому судами першої інстанції та апеляційної інстанції (загальних судів), спір було розглянуто по суті, і Верховним судом 27 листопада 2019 року було закрито провадження у справі та роз'яснено, що спір має бути розглянутий в межах Господарської юрисдикції, суд наголошує, спір не було залишено без розгляду.
З урахуванням зазначених вище норм права, суд вбачає, що 27 листопада 2019 року почався трирічний строк позовної давності в межах якого позивач вправі звернутися за захистом своїх прав, оскільки позов пред'явлено 19 грудня 2019 року, відтак строк позовної давності не пропущено.
За таких обставин, суд вбачає, що перебіг позовної давності переривався прийнятими рішеннями у межах адміністративно судочинства. А тому Позивачем не пропущено строк позовної давності.
Враховуючи усе зазначене вище в сукупності, суд вбачає, що позов позивача є обґрунтованим та доведеним, а тому підляже до задоволення, тому суд визнає незаконним та скасовує рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 09 червня 2016 року № 168 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданої для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель, що знаходиться в смт. Володимирець, вул. Соборна, 37, передачі даної земельної ділянки в землі запасу селищної ради та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (ІІ-РВ № 001914) площею 0,09 га., який був виданий Володимирецькому відділенню HACK "ОРАНТА".
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що позов задоволено повністю, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 09 червня 2016 року № 168 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданої для обслуговування адміністративного будинку і господарських будівель, що знаходиться в смт. Володимирець, вул. Соборна, 37, передачі даної земельної ділянки в землі запасу селищної ради та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (ІІ-РВ № 001914) площею 0,09 га., який був виданий Володимирецькому відділенню HACK "ОРАНТА".
3. Стягнути з Володимирецької селищної ради Рівненської області (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н., смт. Володимирець, вул. Соборна, 39, ідентифікаційний код: 04388113) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код: 00034186) 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2020 року.
Суддя В. Г. Торчинюк
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д);
3 - відповідачу рекомендованим (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н., смт. Володимирець, вул. Соборна, 39).