91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
14.12.09 Справа № 17/256
За позовом Закритого акціонерного товариства компанія «Райз», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонАгро», с. Кримське Слов'яносербського району Луганської області
про стягнення 61010 грн. 43 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Сніжко Р.В., представник, довіреність № 838/1-07UR, від 18.12.2007;
від відповідача - не прибув.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 29533,14 грн., відсотків за користування товарним кредитом у сумі 9203,23 грн., пені у сумі 2524,48 грн., збитків у сумі 14766,57 грн., відсотків за неправомірне користування коштами у сумі 2945,22 грн., інфляційні нарахування у сумі 2037,79 грн., згідно договору №Х8 8352010 від 26.03.2008.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 02.11.2009, 16.11.2009, 30.11.2009, 14.12.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДонАгро» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір № Х88352010 від 26.03.2008 (далі -Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі -товар), а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору
Згідно пункту 1.2 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін постави Покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови погоджені сторонами -визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а).
Як встановлено пунктом 2.1 Договору, вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.
В пункті 2.2 Договору сторони встановили, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору, однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Договору.
Пунктами 2.3-2.5 Договору встановлено, що Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2., на банківський рахунок постачальника вказані в кінці тексту договору.
Термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку № 1 до договору.
Вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем в наступні терміни: перший платіж не пізніше 01.08.2008; другий платіж не пізніше 01.09.2008; третій платіж не пізніше 01.10.2008; четвертий платіж не пізніше 01.11.2008.
Терміни сплати, визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.
З додатку № 1а від 26.03.2008 до Договору вбачається, що сторони Договору встановили терміни оплати відстрочених платежів, зокрема, кінцевий термін -01.11.2008.
Як встановлено пунктами 2.6-2.8 Договору, товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені у п.п. 2.7-2.12 договору та в додатку №1а.
Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.
Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, проценти нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.
Пунктами 2.9-2.10 Договору передбачено, що розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 % річних від вартості товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку №1 а до Договору).
Сторони встановлюють, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, встановлених п.2.2, п.2.3. Договору.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92212,73 грн., який останній оплатив частково у сумі 72640,24 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору позивач здійснив розрахунок заборгованості з урахуванням курсової різниці долару США (валюта встановлена додатками до Договору) до гривні, у зв'язку з чим заборгованість склала 29533,14 грн.
Оскільки, вказана сума відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача окрім основного боргу в сумі 29533,14 грн., ще й проценти за користування товарним кредитом у сумі 9203,23 грн., пеню у сумі 2524,48 грн., збитки у сумі 14766,57 грн., проценти за неправомірне користування коштами у сумі 2945,22 грн. та інфляційні нарахування у сумі 2037,79 грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін, що прибули у судові засідання, та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар, зазначений в додатках № 1 та № 1а від 26.03.2008 до Договору, що підтверджено видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей за Договором (а.с.36-37) Товар було передано на загальну суму 92212,73 грн.
Відповідач умови Договору щодо вчасної та повної оплати отриманого товару виконав частково на суму 72640,24 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.38-48). У зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість у сумі 19572,49 грн.
Пунктом 2.2. Договору сторони встановили, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (долар США), на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору.
Як свідчать матеріали справи, на момент поставки товару грошовий еквівалент вартості простроченого до сплати товару в доларах США згідно офіційного курсу НБУ станом на день поставки (5,05 грн.), складав 3875,74 доларів США.
На момент звернення позивачем до суду, вартість неоплаченого товару складає 19572,49 грн., офіційний курс долара США за даними НБУ станом на 29.05.2009 складав 7,62 грн., у зв'язку з чим позивачем вартість неоплаченого відповідачем товару вірно визначена як 29533,14 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з викладеним, позивачем зазначена сума нарахована правомірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Також позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом у сумі 9203,23 грн.
Умовами Договору (п. 2.9-2.10) передбачено, що розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 % річних від вартості товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку №1 а до Договору). Сторони встановлюють, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, встановлених п.2.2, п.2.3. Договору.
Також, в Договорі сторони передбачили певний порядок розрахунку процентів за користування товарним кредитом (п. 2.7 Договору).
Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень і скріплених їх печатками (а.с.49-66) позивачем були нараховані відсотки за користування товарним кредитом на загальну суму 9203,23 грн., однак вказана сума відповідачем не була оплачена.
Таким чином, дана вимога також підлягає до задоволення з огляду на її обґрунтованість та вірний розрахунок.
Позивач також просить стягнути пеню у сумі 2524,48 грн. за період з 20.01.2009 по 29.05.2009.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 7.3 Договору у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання, що діяла в період прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.6 Договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по цьому Договору припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.
У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за неправомірне користування коштами у сумі 2945,22 грн. за період з 20.01.2009 по 29.05.2009.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.5 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, останній сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.
Сторони у пункті 6.3 Договору встановили інший розмір відсотків річних -28%, що не суперечить чинному законодавству. Отже, вимоги позивача про стягнення 28% річних у сумі 2945,22 грн. є обґрунтованими та вірно нарахованими.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 2037,79 грн. за період з січня по травень 2009 року. Дана вимога судом також задовольняється з огляду на її обґрунтованість та вірний розрахунок.
Стосовно стягнення збитків у сум 14766,57 грн. суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги з огляду на таке.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що Покупець відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).
Відповідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічне положення міститься і у статті 22 ЦК України.
Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Отже, відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Оскільки позивачем не було доведено в чому саме полягають збитки, заявлені до стягнення, а також не зазначено складу правопорушення, який є необхідним в силу закону для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, суд дійшов висновку про те, що стягнення з відповідача 14766,57 грн. збитків є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 29533,14 грн., відсотків за користування товарним кредитом у сумі 9203,23 грн., пені у сумі 2524,48 грн., відсотків за неправомірне користування коштами у сумі 2945,22 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2037,79 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення збитків у сумі 14766,57 грн. слід відмовити.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Позивачем за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено 312,50 грн., однак, відповідно до Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005 № 1258», плата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236 грн. Таким чином, зайве сплачені 76,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонАгро», с. Кримське Слов'яносербського району Луганської області, вул. Леніна, буд. 83, ідентифікаційний код 31996422, на користь Закритого акціонерного товариства компанії «Райз», м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, ідентифікаційний код 13980201, борг у сумі 29533,14 грн., відсотки за користування товарним кредитом у сумі 9203,23 грн., пеню у сумі 2524,48 грн., відсотки за неправомірне користування коштами у сумі 2945,22 грн., інфляційні нарахування у сумі 2037,79 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 462,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 178,88 грн., видати наказ.
3. В решті вимог відмовити.
4. Повернути Закритому акціонерному товариству компанії «Райз», м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, ідентифікаційний код 13980201, зайве сплачені 76,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 21.12.2009.
Суддя О.С. Фонова