91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
14.12.09 Справа № 17/286
За позовом Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області
до Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ
про стягнення 14028 грн. 13 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача - Грекова Г.В., довіреність № 5 від 08.01.09;
від відповідача - Даниленко Ю.В., довіреність № 03/5-607 від 31.12.08.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 11525,33 грн., інфляційні нарахування у сумі 1555,52 грн. та 3% річних у сумі 947,28 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, та зазначає, що до даних правовідносин повинно застосовуватись обмеження строку стягнення пені -не більше шести місяців та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з належність відповідача до державної форми власності.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прибули у судове засідання, суд
встановив:
Господарським судом Луганської області 26.06.2008 було прийнято рішення у справі № 9/117 за позовом Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” до Державного підприємства „Луганськвугілля” про стягнення за договором від 10.03.2006 №11П про надання послуг (далі -договір), на користь позивача основного боргу у сумі 51452,38 грн., втрати від інфляції -16289,52 грн., 3% річних -2166,53 грн. 53 та пені у сумі 26431,75 грн., держмита -963,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. У задоволенні зустрічного позову ДП “Луганськвугілля” відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2008, касаційну скаргу ДП “Луганськвугілля” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2008 у справі № 9/117 без змін.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2008 у справі № 9/117 та не сплатив заборгованість на загальну суму 51452,38 грн., позивач 01.04.2009 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача пені за період з 01.06.2008 по 31.03.2009 включно в сумі 15692,97 грн., 3% річних за період з 01.06.2008 по 31.03.2009 включно в сумі 1287,374 грн., інфляційних нарахувань за період з 01.05.2008 по лютий 2009 року в сумі 6665,44 грн., відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України та умов договору.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.2009 у справі № 4/115, яке набрало законної сили, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті боргу за договором №11П від 10.03.2006, з відповідача стягнуто пеню за період з 01.06.2008 по 31.03.2009 включно в сумі 15692,97 грн., 3% річних за період з 01.06.2008 по 31.03.2009 включно в сумі 1287,374 грн., та інфляційні нарахування за період з 01.05.2008 по лютий 2009 року в сумі 6665,44 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем попередніх рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 11525,33 грн. за період з 01.04.2009 по 10.11.2009 включно, 3% річних у сумі 947,28 грн. за аналогічний період та інфляційних нарахувань у сумі 1555,52 грн. за період квітня по вересень 2009 року.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Вищезазначені рішення суду є такими, що набрали законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.
Тому у частині з'ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішень у справі № 9/106 та № 4/114, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.
Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідач, згідно статуту, є підприємством державної форми власності.
Відповідно до п.6.7 договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач має сплатити відповідачу пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості.
Тобто до даних правовідносин не застосовуються приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені до шести місяців, як того вимагає відповідач, оскільки в ній зазначено, що такий строк нарахування застосовується у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Позивач, відповідно до умов п. 6.7 договору, нарахував відповідачу пеню у сумі 11525,33 грн. за період з 01.04.2009 по 10.11.2009 включно.
Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.
Відповідачем не надані докази погашення боргу у сумі 51452,38 грн.
Пеня, інфляційні нарахування та 3 % річних були нараховані позивачем на суму боргу та є обґрунтовано заявленими і вірно розрахованими.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11525,33 грн. за період з 01.04.2009 по 10.11.2009 включно, 3% річних у сумі 947,28 грн. за аналогічний період та інфляційних нарахувань у сумі 1555,52 грн. за період квітня по вересень 2009 року., є обґрунтованими, вірно нарахованими та такими, що підтверджені матеріалами справи і відповідають фактичним обставинам, тому позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.
Прохання щодо зменшення розміру пені суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано суду жодного документу, який би доводив обґрунтованість зменшення штрафних санкцій та дав змогу проаналізувати фінансовий стан відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323 на користь Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області, вул. А.Барбюса, 1, ідентифікаційний код 32163608, пеню у сумі у сумі 11525,33 грн., інфляційні нарахування у сумі 1555,52 грн. та 3% річних у сумі 947,28 грн., державне мито в сумі 140,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання: 21.12.2009.
Суддя О.С.Фонова