91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.12.09 Справа № 8/258
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін», м. Київ,
до Приватного підприємства «Нікафарм», м. Луганськ, -
про стягнення 2721 грн. 86 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Буймирській О.В.,
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:
заборгованості за поставлений товар у сумі 1967,50 грн., пені у сумі 164,11 грн. та штрафу у сумі 590,25 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору №863/м-с купівлі-продажу, укладеного між сторонами 01.01.08 року;
судових витрат.
У вступній частині позовної заяви позивачем загальну суму позову вказано у розмірі 3360,94 грн., однак є очевидним, що позивач припустився арифметичної помилки, оскільки сума складових позовних вимог (основний борг -196750 грн. + штраф 590,25 грн. + пеня 164,11 грн.) становить 2721,86 грн.
Розрахунок позову на суму 3360,94 грн. позивач до справи не надав, а тому суд предметом спору вважає суму у розмірі 2721,86 грн.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04 грудня до 18 грудня 2009 року -у зв'язку з неявкою сторін.
Позивач витребувані судом документи не надав, але надіслав на адресу суду заяву з проханням розглянути спір по суті без участі його повноважного представника, мотивуючи своє клопотання повноважними причинами (вих. №б/н від 27.11.09 року).
Заява про врегулювання спору, зміну розміру позовних чи відмову від них від позивача до суду не надходила.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Так, судом на адресу відповідача 17.11.09 року за вих. №1075 та 08.12.09 року за вих. №1159 спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.
Оператором поштового зв'язку вручено уповноваженій особі відповідача перше поштове відправлення, однак він з невідомих причин не з'явився до судового засідання, призначеного на 04.12.09 року. Друге поштове відправлення на день вирішення спору по суті до суду не повернуто.
За таких обставин у суду маються підстави вважати, що ним вжито заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.01.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №863/м-с купівлі-продажу, згідно якому продавець передає, а покупець приймає окремими партіями та оплачує лікарські препарати, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, вироби медичного призначення і витратні матеріали, що іменуються надалі «Товар», номенклатура. кількість і ціна якого визначаються на підставі письмової заявки (по телефону) покупця на кожну конкретну партію товару та відображаються в накладній на дану партію (п.1.1).
Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується на вказується у накладній на поставку партію товару (п.3.1). Ціна, вказана у накладній на конкретну партію товару, є твердою для даної партії товару і не розповсюджується на подальші партії товару, що постачаються (п.32).
У разі порушення покупцем термінів розрахунку за поставлений продавцем товар відповідно до п.5.1 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в періоді, за який нараховується пеня) від суми виниклої заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань (п.4.5). У випадку прострочення оплати партії товару більше, ніж на 30 календарних днів, покупець, крім пені згідно п.4.4, зобов'язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п.4.5). Сторони домовилися встановити термін позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) -три роки (п.4.8).
Покупець здійснює оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця у відповідності до строків, вказаних у накладній, згідно п.2.1, на кожну партію товару (п.5.1).
При виникненні у покупця заборгованості за кількома накладними одержані від покупця грошові кошти зараховуватимуться як погашення заборгованості за раніше одержаний товар (п.5.5).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.08 року, за винятком випадку, коли з моменту закінчення договору не проведено остаточний взаєморозрахунок. У такому випадку договір продовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін (п.11.1).
У випадку, якщо жодна зі сторін не заперечує умови договору, він вважається продовженим ще на один рік (п.11.2).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору він відпустив покупцю товар в асортименті, що підтверджується наступними видатковими накладними:
№42613 від 05.06.09 року на суму 1221,71 грн.;
№43042 від 09.06.09 року на суму 514,41 грн.;
№43043 від 09.06.09 року на суму 80,55 грн.;
№43672 від 10.06.09 року на суму 553,38 грн.;
№43907 від 11.06.09 року на суму 216,60 грн.;
№47496 від 24.06.09 року на суму 956,70 грн., - а всього на суму 3543,35 грн.
Вартість отриманого товару відповідач сплатив частково - у розмірі 1575,85 грн., у зв'язку з чим станом на 30.10.09 року мається борг у сумі 1967,50 грн.
Позивач на суму боргу нарахував штрафні санкції, а саме:
договірний штраф у розмірі 30% боргу -590,25 грн.;
пеня у сумі 164,11 грн.
Відповідач позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Згідно частинам 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ст. 204 ЦКУ сказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обо'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов'язання.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).
Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Нікафарм», ідентифікаційний код 30409282, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова,79, кв. 144 , - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін», ідентифікаційний код 35431349, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Гайдара, 27, І поверх, оф.3; фактична: місто Харків, вул. Юріївська, 17, - основний борг у сумі 1967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп., пеню у сумі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 11 коп., штраф у сумі 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 25 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 грудня 2009 року.
Суддя А.П.Середа