м. Київ К-4923/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Харченка В.В.
Бим М.Є.
Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком,
У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.05.2008 року по 30.03.2009 року включно виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2007 року, то судом апеляційної інстанції правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов'язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Стосовно позовних вимог щодо нарахування підвищення до пенсії за 2009 рік колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. Так як відповідно до статті 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області відхилити, постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Харченко