91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
14.12.09 Справа № 11/230пд
За позовом Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій", м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства "Стахановське автотранспортне підприємство 10916", м. Стаханов Луганської області
про врегулювання розбіжностей спірних умов договору
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Бочаров Д.М., дов. №1/1-53 від 13.08.2009;
від відповідача - Синевод В.І., дов. б/н від 21.09.2009; Биков М.В., дов. б/н від 21.09.2009;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про вирішення розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні договору № 22/1 від 01.07.2009 “Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області” шляхом викладення п. 3.1 договору в такій редакції:
“3.1.Плата Товариству за надання послуг Перевізнику складає 15% (з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків через каси Товариства (тобто -для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, з урахуванням ПДВ, без урахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ у розмірі 20%).
Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з належних останньому сум коштів, отриманих у результаті продажу квитків”.
Доводи позивача:
- відповідно до ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997, правовідносини, які виникають між перевізником та автостанцією, регулюються договором, яким визначаються перелік, обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків;
- згідно з п. 7.1.1 Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001, за договором перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс; частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків у разі укладення цього договору складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором;
- плата у розмірі 15% від продажу квитків та 50% від продажу квитків на перевезення багажу позивач отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори на обслуговування автобусних маршрутів;
- плата за надання послуг перевізнику за відсутності виторгу у розмірі 1 грн. 50 коп. обґрунтована та підтверджується розрахунком послуг з диспетчеризації при відправленні автобусів з автостанцій Луганської області на 2009 рік;
- укладені з ТОВ «Транспортна компанія «Флагман»договори № 1/1 від 28.03.2007 та № 19/6-1 від 08.02.2008 передбачали плату товариству за надання послуг перевізнику у розмірі 15% від суми виторгу за продаж квитків за перевезення пасажирів (при відсутності виторгу у розмірі 1 грн. 50 коп.) та 50% від продажу квитків на перевезення багажу;
- обґрунтованість відсотку відрахування за послуги, що надаються перевізнику, підтверджується висновком Державної інспекції з контролю за цінами у Луганській області.
Письмовими поясненнями на позов (а.с. 112) та додатковими поясненнями відповідач проти позову заперечив, наполягаючи на викладенні спірного пункту договору у редакції відповідача, а саме:
«3.1. Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ складає 7,5% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА за перевезення пасажирів та багажу згідно Положення про взаємовідносини автотранспортних підприємств та обласних об»єднань автостанцій…»(протокол розбіжностей -а.с. 12).
доводи відповідача:
- згідно зі ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання обов'язкових послуг автостанціями стягують автостанційний збір з осіб, які придбавають квитки; автостанційний збір входить до вартості квитка;
- якщо відповідач за первісним позовом сплачуватиме за послуги суму у розмірі ще й 15% та 50% від виторгу, то це буде занадто велика для нього сума, яка навіть в найменшій мірі не задовольнятиме підприємницький інтерес відповідача.
У запереченнях проти первісного позову відповідач за первісним позовом також послався на наявність Положення про взаємовідносини та відповідальність автотранспортних підприємств та обласних об'єднань автостанцій за виконання встановлених планів перевезень пасажирів та багажу та дотримання графіків руху автобусів на міжміських та приміських маршрутах, затвердженого 11.01.1977 Міністром автомобільного транспорту СРСР. За доводами відповідача за первісним позовом вказаним Положенням чітко визначено порядок розподілу отриманих автостанціями та перевізниками грошових коштів і такий розподіл порушений запропонованою позивачем за первісним позовом редакцією пункту 3.1 договору.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
Публічне акціонерне товариство “Луганське регіональне управління автобусних станцій” (далі за текстом -ПАТ “ЛРУАС”) - позивач у справі, є суб'єктом підприємництва, який володіє автостанціями, розташованими на території Луганської області, та здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам; воно є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне управління автобусних станцій”.
Згідно п.3.2 статуту товариство предметом своєї діяльності обрало (у тому числі) діяльність автомобільного регулярного транспорту; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та ін.
Між ТОВ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»та ВАТ «Стахановське автотранспортне підприємство 10916»укладено договір № 22/1 від 02.01.2007 «Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області».
У зв'язку з перетворенням ТОВ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»у ПАТ «ЛРУАС»позивач звернувся до відповідача за первісним позовом з пропозицією укласти новий договір та надав відповідачеві два примірники договору № 22/1 від 01.07.2009 (а.с. 10-11). Відповідач за первісним позовом виклав свої заперечення у Протоколі розбіжностей до договору № 22/1 від 01.07.2009 (а.с. 12-13) (лист № 105 від 30.07.2009).
Згідно із ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відносини автомобільного перевізника із власниками автостанцій визначаються договором, який є обов'язковим, а предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності -із зупинок, передбачених розкладом руху.
Власником автостанцій в Луганській області на даний час є позивач, який відповідно до чинного законодавства здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.
20.08.2009 позивачем на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист № 1/1-67 (а.с. 15) разом з протоколом узгодження розбіжностей до договорів № 22/1 від 01.07.2009 (узгоджені усі спірні пункти, крім пункту 3.1).
26.08.2009 позивач звернувся до господарського суду з даним позовом з вимогою щодо вирішення розбіжностей спірних умов договору.
Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власником автостанцій визначаються договором, який є обов'язковим.
З урахуванням викладеного укладення спірного договору № 22/1 від 01.07.2009 між сторонами за позовом є обов'язковим.
Спір підлягає вирішенню таким чином.
Пункт 3.1 договору № 22/1 від 01.07.2009 підлягає викладенню у редакції позивача є, а саме:
«3.1. Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА, (тобто - для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу з врахуванням ПДВ, без врахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з ПЕРЕВІЗНИКОМ. За кошти отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ 20%).
Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ з належних останньому сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків», з таких підстав.
Рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2006 № 01-29/13 встановлено, що позивач займає монопольне становище на ринку обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Між позивачем а первісним позовом та суб'єктами господарювання -перевізниками Луганської області на 2009 рік укладені договори, аналогічні договорам, щодо яких заявлено первісні позовні вимоги.
Згідно вказаних договорів (їх копії залучені до матеріалів справи) плата перевізника позивачу за послуги складає 15 % виторгу від продажу квитків на перевезення пасажирів та 50 % виторгу від продажу квитків на перевезення багажу.
Таким чином, з метою недопущення зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку позивач повинен застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод.
Крім того, до матеріалів справи позивачем надано висновок по розрахунку витрат по обслуговуванню перевізників на автостанціях Луганської області, наданого ПАТ «ЛРУАС», наданий Державної інспекцією з контролю за цінами в Луганській області, а також сам розрахунок витрат з обслуговування перевізників в цілому по ТОВ «ЛРУАС»за 12 місяців 2008 року.
Розрахунок витрат в обґрунтування редакції відповідача останнім під час судового розгляду справи наданий не був.
Посилання відповідача за первісним позовом на приписи Положення про взаємовідносини та відповідальність автотранспортних підприємств і обласних автостанцій за виконання встановлених планів перевезень пасажирів та багажу і дотримання графіків руху автобусів на міжміських та приміських маршрутах, затвердженого Міністром автомобільного транспорту УРСР 11.01.1977 (Діла -Положення) судом до уваги не приймається виходячи з такого.
Положення втратило чинність у зв'язку з прийняттям Тимчасового положення про взаємовідносини автотранспортних підприємств з обласними об'єднаннями автостанцій при перевезеннях пасажирів і багажу, затвердженого рішенням колегії Мінавтотрансу УРСР від 29.04.1988 № 72.
Згідно з пунктом 3 Наказу Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001 «Про затвердження Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів»Тимчасове положення втратило чинність.
За таких обставин суд вважає за доцільне прийняти редакцію позивача за первісним позовом стосовно пункту 3.1. договору № 22/1 від 01.07.2009.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4-3, 32-34, 43,44,47-1,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні договору № 22/1 від 01.07.2009 “Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області” між ПАТ “Луганське регіональне управління автобусних станцій” та ВАТ “Стахановське автотранспортне підприємство 10916” шляхом викладення пункту 3.1 вказаного договору у редакції позивача, а саме у такій редакції:
«3.1. Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості, реалізованих проїзних квитків через каси ТОВАРИСТВА, (тобто - для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу з врахуванням ПДВ, без врахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з ПЕРЕВІЗНИКОМ. За кошти отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ 20%).
Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ з належних останньому сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків.»,
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановське автотранспортне підприємство 10916», Луганська область, м. Стаханов, вул. Нестерова, буд. 51, на користь Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій», м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 101, код 33009052, витрати зі сплати державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп., а також витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., видати наказ ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.12.2009 за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21.12.2009.
Суддя М.О. Москаленко