"01" квітня 2010 р. К-14642/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,
при секретарі Євтушевському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
на постанову господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року
у справі № 9/325-4455
за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області
до 1. Приватного підприємства «Джей Порт»,
2. Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»
про визнання господарського зобов'язання недійсним, -
Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Джей Порт»(далі -відповідач-1), Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»(далі -відповідач-2) про визнання недійсним господарського зобов'язання по реалізації майна -тютюну двох сортів: «Дойна»та «Ювілейний»Приватним підприємством «Джей Порт»для Відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія»на загальну суму 432000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -72000,00 грн.), що виникло і виконане за договором № 14/02-2005 від 14 лютого 2005 року, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; застосування до сторін угоди наслідків, які передбачені приписами частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, за наявності умислу у однієї із сторін договірних відносин - Приватного підприємства «Джей Порт».
Постановою господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року постанову господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Бучацька МДПІ Тернопільської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Бучацька МДПІ Тернопільської області в ході проведення позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток ВАТ «Українська тютюнова компанія»було встановлено, що між ПП «Джей Порт»та ВАТ «Українська тютюнова компанія»було укладено договір № 14/02-2005 від 14 лютого 2005 року, відповідно до умов якого відповідач-2 придбав у відповідача-1 тютюн двох сортів - «Дойна» та «Ювілейний»на загальну суму 432000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -72000,00 грн.).
Факт отримання товару на виконання умов договору підтверджується податковими накладними: № 1002 від 23 лютого 2005 року, № 1005 від 24 лютого 2005 року, № 1006 від 25 лютого 2005 року, видатковими накладними: № 53 від 23 лютого 2005 року, № 56 від 24 лютого 2005 року, № 27 від 25 лютого 2005 року, актом прийому-передачі від 28 лютого 2005 року, а також картками складського обліку.
В оплату за товар ВАТ «Українська тютюнова компанія»передало ПП «Джей Порт»два простих векселя: № 793384263716 від 25 лютого 2005 року на суму 216000,00 грн. та №793384263717 від 28 лютого 2005 року на суму 216000,00 грн., що також підтверджується актами приймання передачі векселів від 25 лютого 2005 року та від 28 лютого 2005 року. Згідно акту погашення векселя, вексель № 793384263716 від 25 лютого 2005 року був погашений 28 лютого 2005 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 207 та 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що згідно з протоколом допиту свідка від 16 березня 2006 року засновник ПП «Джей Порт»- ОСОБА_1 пояснив, що вказане підприємство він зареєстрував у 1998 році на прохання малознайомого чоловіка, якому після реєстрації підприємства передав усі документи. Проте, первинні документи (податкові та видаткові накладні), виписані ПП «Джей Порт», підписані громадянином ОСОБА_2, тоді як в органах державної реєстрації керівником підприємства зареєстрований ОСОБА_3, а ОСОБА_2, як керівник підприємства, не значився і не значиться, а отже спірний договір укладено відповідачами не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податку, які підлягають до сплати.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивачем не було доведено обставин, які б свідчили про те, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу, суб'єкти господарських правовідносин не мали на меті отримання права власності, а сам факт підписання договору громадянином ОСОБА_2 не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки матеріали справи не дають підстав вважати, що вказаний договір не отримав схвалення особи, яку він представляв - ПП «Джей Порт». Також суди відзначили, що позивачем було пропущено строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 14/02-2005 від 14 лютого 2005 року, а також первинні документи на виконання договору -податкові накладні № 1002 від 23 лютого 2005 року, № 1005 від 24 лютого 2005 року, № 1006 від 25 лютого 2005 року, видаткові накладні № 53 від 23 лютого 2005 року, № 56 від 24 лютого 2005 року, № 27 від 25 лютого 2005 року підписані громадянином ОСОБА_2
Зокрема, у спірному договорі вказано, що від імені ПП «Джей Порт»та на підставі статуту діє директор -ОСОБА_2
При цьому, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України № 15-4911 від 19 вересня 2006 року та № 15-6783 від 27 грудня 2006 року, надані Головним управлінням статистики у Кіровоградській області на запит Державної податкової адміністрації Тернопільської області, згідно якого керівником ПП «Джей Порт»значиться ОСОБА_3.
Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості, зокрема, про органи управління і контролю, їх компетенцію.
Крім цього, відповідно до частин 4, 6 статті 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт). На сьогоднішній час законодавчим актом України, який регулює трудові відносини всіх працівників, є Кодекс законів про працю України.
Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Отже, документом, що підтверджує зміну керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності (із врахуванням положень статуту суб'єкта господарювання), наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Отже, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, у яких правовідносинах громадянин ОСОБА_2 перебував з ПП «Джей Порт» та чи мала вказана особа достатній обсяг правосуб'єктності щодо підписання договорів та первинних документів від імені вказаного підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід виходити з того, що за приписами статті 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження, воно підлягає закриттю.
Посилання Бучацької МДПІ Тернопільської області на обґрунтування вимоги про визнання угод між відповідачами фіктивними, тобто укладання угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, а лише з метою отримання права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість, підлягає з'ясуванню судом.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 15 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: ____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ М.І. Костенко
_____________________ Н.Є. Маринчак
_____________________ Є.А. Усенко
_____________________ Т.М. Шипуліна