91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
14.12.09 Справа № 11/277
За позовом Закритого акціонерного товариства “Лисичанський пивоварний завод”, м. Лисичанськ Луганської області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 716 грн. 65 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача -Макренцов М.М., дов. № 493 від 01.10.09.;
від відповідача -не прибув,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 716 грн. 65 коп.
Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою процесуальних документів господарського суду.
Письмовою заявою від 14.12.2009 позивач уточнив позовні вимоги та заявив до стягнення з відповідача 600 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, інфляційні нарахування на суму заборгованості та 3%: річних у загальному розмірі 41 грн. 92 коп., а також пеню у розмірі 74 грн. 73 коп.
Заява про уточнення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається господарським судом до розгляду.
Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв'язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив такі обставини.
11.06.2008 сторонами у справі був укладений договір поставки (далі за текстом -договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник (позивач у справі) зобов'язався передавати у власність Покупцю (відповідачу у справі) продукцію -пиво, воду та напої, а Покупець зобов'язався приймати цю продукцію, своєчасно здійснювати її оплату та своєчасно повернути зворотну тару.
Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, ціна, вартість та асортимент продукції і тари вказується у накладній, яка виписується згідно переданого замовлення.
Умовами пункту 5.2 договору його сторони встановили, що покупець зобов'язаний оплатити товар у строк, вказаний в товарно -транспортній накладній.
Відповідальність за порушення строків оплати поставленої продукції встановлена сторонами у пункті 6.2 договору у вигляді пені.
За наявними у матеріалах справи товарно -транспортними накладними № Л-Э5-0001515 від 12.06.2008 на суму 2296 грн. 58 коп., № Л-Э5-0001915 від 10.07.2008 на суму 1044 грн. 00 коп., № Л-Э5-0001555 від 16.06.2008 на суму 1566 грн. 00 коп., № Л-Э5-0001669 від 23.06.2008 на суму 1566 грн. 00 коп. (а.с. 26-29) позивачем відповідачеві був поставлений обумовлений договором товар. Строки оплати поставленого позивачем товару зазначені сторонами договору у вказаних товарно -транспортних накладних. Відповідно до вказаних товарно -транспортних накладних поставлений товар повинен бути оплачений відповідачем у день його поставки за кожною накладною.
Факт поставки товару відповідачем під час судового розгляду справи не спростований та підтверджений матеріалами справи та її фактичними обставинами.
Отриманий товар відповідачем був частково оплачений, частково повернуто поворотну тару, що підтверджено наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами та накладними на повернення тари.
Сума заборгованості відповідача за поставлений товар склала 600 грн. 00 коп.
Вказана сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення з відповідача а позовом.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 грн. 52 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 32 грн. 40 коп., що підтверджено наданим суду розрахунком (а.с. 57 -58).
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі пункту 6.2 договору у розмірі 74 грн. 73 коп.
Наданий позивачем розрахунок суми пені не відповідає приписам ст. 231 та ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем не виконано вимоги ухвал господарського суду Луганської області від 02.11.2009, 16.11.2009, 30.11.2009 стосовно надання чіткого, нормативно та документально обґрунтованого розрахунку суми пені. Під час здійснення розрахунку суми пені позивачем не враховано необхідність нарахування пені за кожною товарно -транспортною накладною окремо та необхідність дотримання приписів ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного суд також позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок суми пені, виходячи з наданих позивачем даних, оскільки позивачем взагалі не зазначено, за якими саме товарно -транспортними накладними нараховано пеню та не визначено період її нарахування.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 600 грн. 00 коп.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі 32 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 9 грн. 52 коп.
Розрахунок сум інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних є обґрунтованими, відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, тому вимога про стягнення вказаних нарахувань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позов у частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 74 грн. 73 коп. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з підстав неправильного визначення позивачем підстав нарахування пені та періоду її нарахування. .
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у частково з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем платіжним дорученням № 2513 від 23.09.2009 були сплачені витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. 00 коп., в той час як сплаті підлягали 236 грн. 00 коп. Зайве сплачені 79 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачеві з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Луганська область, АДРЕСА_1, на користь закритого акціонерного товариства «Лисичанський пивоварний завод», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, 500, код 00382987, заборгованість за поставлений товар у розмірі 600 грн. 00 коп., інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі 32 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 9 грн. 52 коп., витрати
зі сплати державного мита у розмірі 91 грн. 36 коп. та 211 грн. 39 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -21.12.2009.
Суддя М.О. Москаленко