ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/203 (4/080-09)01.12.09
За позовомМіжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі
1) Київської обласної ради,
2) Дніпровського басейнового управління водних ресурсів
до 1) Київської обласної державної адміністрації,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД",
3) Обухівської районної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Обухівський районний відділ земельних ресурсів
проскасування розпорядження та визнання недійсним договору
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від прокуратуриІвашин О.Є. -старший помічник прокурора
від позивача-1 не з'явились
від позивача-2Харченко Г.Г. -представник
від відповідача-1 Мельніченко І.В. -представник
від відповідача-2не з'явились
від відповідача-3не з'явились
від третьої особине з'явились
В судовому засіданні 01.12.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 02.12.2003 № 666 "Про укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Роставиця ЛТД", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.12.2003 між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД", і зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" повернути державі земельну ділянку, яка знаходиться на території Української міської ради Обухівського району, площею 15 га, нормативною грошовою оцінкою 304 230,90 грн., надану в оренду на підставі договору від 02.12.2003.
Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" з порушенням земельного та водного законодавства. Спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому передача в оренду для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу зазначеної земельної ділянки суперечить вимогам Водного та Земельного кодексів України.
Позивачі позовні вимоги прокуратури підтримують в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" (далі - відповідач-2) проти позову заперечує та зазначає, що орган, який приймав рішення про передачу в оренду земельної ділянки, власним розпорядженням змінив цільове призначення земельної ділянки, а саме шляхом надання земель для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу. Відповідач-2 вважає, що будівництво водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу відноситься до культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей використання землі, а тому надання спірної земельної ділянки в оренду не суперечить положенням ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України. Також відповідач-2 вважає, що Київська обласна рада та Дніпровське басейнове управління водних ресурсів не є належними позивачами по даній справі.
Київська обласна державна адміністрація (далі - відповідач-1) та Обухівська районна державна адміністрація (далі -відповідач-3) відзивів на позов не подали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів-1,3 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачам-1,3 за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідачі-1, 3 суду не надали. Заявлені позовні вимоги не заперечили.
01.12.2009 до Господарського суду міста Києва надійшла телеграма відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача-2 захворіла та не може з'явитись в судове засідання.
Клопотання судом визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Будь-яких доказів на підтвердження викладених у телеграмі обставин не надано. Відповідачем-2 у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД", а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. Також суд відзначає, що позиція відповідача-2 висловлена у поданих суду документах та в поясненнях, наданих в ході судових засідань. Тому неявка представників відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про погодження місць розташування об'єктів" № 411 від 16.07.2003 Товариству з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" було погоджено місце розташування земельної ділянки площею 15,0 га заболочених чагарників за рахунок земель державної власності на території Української міської ради Обухівського району під будівництво водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 666 від 02.12.2003 вирішено укласти договір оренди земельної ділянки, площею 15,0 га заболочених чагарників, за рахунок земель державної власності в межах адміністративної території Української міської ради Обухівського району, із Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД", терміном на 49 років для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.
02.12.2003 між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 15,0 га, яка знаходиться в адмінмежах Української міської ради Обухівського району.
Суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка надана в оренду з порушенням вимог земельного та водного законодавства.
Так, земельна ділянка, яка надана в оренду, зайнята заболоченими чагарниками і відноситься до земель водного фонду.
Зазначене підтверджується розробленою Обухівським бюро державного земельного кадастру технічною документацією по складанню проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД".
Відповідно до пояснювальної записки та вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься в зазначеній технічній документації земельна ділянка, що надана в оренду віднесена за цільовим призначенням до земель водного фонду.
Окрім зазначеного, факт, що земельна ділянка, яка надана в оренду відноситься до земель водного фонду також підтверджується іншими документами, які містяться в зазначеній технічній документації, а саме:
- розпорядженням Київської обласної ради № 225 від 15.10.2003;
- висновком Обухівського районного відділу земельних ресурсів № 396 від 29.08.2003 року про наявні обмеження на використання земельної ділянки;
- висновком Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації № 501 від 28.08.2003 року про наявні обмеження на використання земельної ділянки; планом-схемою земельної ділянки, який погоджено начальником районного відділу земельних ресурсів;
- Актом вибору земельної ділянки наміченої для відведення в довгострокове користування на умовах оренди від 26.06.2003;
- висновком Обухівської районної державної адміністрації про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки № 589 від 27.06.2003;
- висновком Обухівської районної ради про погодження місця розташування земельної ділянки № 209 від 27.06.2003;
- висновком Української міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки № 740 від 27.07.2003;
- висновком Обухівського районного відділу земельних ресурсів про погодження місця розташування земельної ділянки № 285 від 27.07.2003;
- висновком Відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації про погодження місця розташування земельної ділянки № 397 від 27.06.2003;
- висновком Обухівської районної санітарно-епідеміологічної станції про погодження місця розташування земельної ділянки № 780 від 27.07.2003;
- листом Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області № 06-13/3188 від 11.07.2003 про погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу в межах Української міської ради Обухівського району.
Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України (в редакціях, які діяли на момент винесення оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору) до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Судом встановлено, що у всіх вище перерахованих документах зазначається, що земельна ділянка, яка відводиться, місцями затоплена та заболочена, заросла чагарниками, очеретом і травами.
Частиною 1 статті 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, передана в оренду відповідачу-2, за основним цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду Канівського водосховища.
Однак, як вбачається з оскаржуваного розпорядження та договору оренди № 666 від 02.12.2003 спірна земельна ділянка надана відповідачу-2 саме для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу. В той же час, статтею 89 Водного кодексу України на землях водного фонду встановлено обмежений режим їх використання, зокрема, заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Згідно із ст. 86 Водного кодексу України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.
Отже, земельна ділянка, передана в орендну на підставі оспорюваних розпорядження та договору, не може бути надана для будівництва водно-спортивної бази та будинків котеджного типу.
У спірних розпорядженні та договору оренди (п. 2.1) зазначено, що земельна ділянка водного фонду передається в оренду для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося відповідачів, які мали довести факт зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження проведення зміни цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 111 Земельного кодексу України право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення, зокрема, заборони на провадження окремих видів діяльності; заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки.
У вихідній земельно-кадастровій інформації зазначено про постійно діюче обмеження (обтяження) щодо зміни цільового використання переданої в оренду земельної ділянки водного фонду (п. 1.3).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до абз. 3 п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Враховуючи викладене, оскільки нормами Водного кодексу України та Земельного кодексу України встановлено обмежених режим використання земель водного фонду, позовні вимоги прокуратури в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 666 від 02.12.2003 і визнання недійсним Договору оренди № 666 від 02.12.2009 підлягають задоволенню.
02.12.2003 Обухівською районною державною адміністрацією була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" земельна ділянка згідно Договору оренди від 02.12.2003.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
З визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 відповідач-2 втрачає статус орендаря, а тому вимоги про повернення земельної ділянки, переданої в оренду за вказаним договором також підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” від 22.05.2002 № 04-5/570 господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Суд погоджується з визначенням прокурором у спірних правовідносинах позивачами Київської обласної ради та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, оскільки, земельна ділянка, передана в оренду спірним розпорядженням та договором, перебуває у державній власності.
Київська обласна рада є органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до п. 1.1 Положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів останнє є бюджетною неприбутковою організацією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та меліорації земель -Державного комітету України по водному господарству.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Отже, прокурором правильно визначено позивачів у справі та подано позов в інтересах держави.
Судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах і підлягають стягненню з відповідачів на користь державного бюджету відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 02.12.2003 № 666 "Про укладення договору оренди земельної ділянки із Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД".
3. Визнати недійсним Договір № 666 оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Української міської ради Обухівського району площею 15 га, укладений 02.12.2003 між Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 00022533) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 30365114).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 30365114) повернути державі земельну ділянку, яка знаходиться на території Української міської ради Обухівського району, площею 15 га, нормативною грошовою оцінкою 304 230,90 грн., надану в оренду на підставі договору від 02.12.2003.
5. Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації (08700, м. Обухів, вул. Малишка, 10, ідентифікаційний код 04054725, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 грн. та 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 00022533, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 грн. та 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роставиця ЛТД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 30365114, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 50 грн. та 39 (тридцять дев'ять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:18.12.2009