м. Київ К-46896/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Харченка В. В.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни ,-
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити ОСОБА_6 на погашення заборгованості по виплаті зазначеного підвищення за 2006 і 2007 роки 2744 грн.31 коп., а також з 01 жовтня 2008 року підвищити їй пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та сплачувати у передбачених законом розмірах.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплати у повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та у здійсненні доплати до підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 123 грн 02 коп. на місяць, за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 124 грн. 53 коп. на місяць та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року -144 грн. 30 коп. на місяць, за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року -144 грн. 60 коп. на місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судом апеляційної інстанції правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов'язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2008 року, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.
Суддя С.Я. Чалий