ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/32202.11.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія „Лізинговий дім», м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод гумових та латексних виробів», м. Київ
про стягнення 22 153,59 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія „Лізинговий дім»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод гумових та латексних виробів»про стягнення 22 153,59 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору №276/0107 від 11.01.2007 року щодо сплати лізингових платежів. Також за порушення виконання зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 240,03 грн., 3% річних в розмірі 156,17 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 357,02 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 16.10.2009 року розгляд справи продовжено на один місяць.
02.11.2009 року від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за участю представника позивача.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (копія поштового повідомлення в матеріалах справи), в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 28/322 від 17.08.2009 року та 29.09.2009 року, а також повідомленням від 19.10.2009 року направлені сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та повідомлення , а також реєстрами вихідної кореспонденції сектору 28 від 28.08.2009 року, 14.10.2009 року, 22.10.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представників відповідача в судові засідання, зокрема 02.11.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 02.11.2009 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
11.01.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія „Лізинговий дім»(лізингодавець) (далі за текстом - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод гумових та латексних виробів»(лізингоодержувач) (далі за текстом - відповідач) укладено Договір лізингу №276/0107 (надалі по тексту Договір). Відповідно до п.1.1 якого позивач передає відповідачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майно: автомобіль ЗіЛ, автобус ПАЗ.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються в Графіку платежів, викладеному в додатку до договору. Відповідно до Графіку платежів, кожен лізинговий платіж необхідно сплачувати до 15 числа кожного місяця.
Сторонами було складено та підписано Акти приймання -передачі транспортних засобів від 02.02.2007 року та від 15.02.2007 року, відповідно до яких позивачем відповідачу передано Автобус ПАЗ-32053-07 з АВS, № кузова 60008734 в комплекті з тезнічною та експлуатаційною документацією та Автомобіль ЗІЛ 433362 СС (самоскид, карбюраторний, 3-х стороннє завантаження, 2005 р. в.) № кузова 4333625348551, № рами 43336050045436 в комплекті з технічною та експлуатаційною документацією.
Свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 20 400,37 грн. Вказаний борг виник за період з 15.01.2009 року по 26.06.2009 року.
На день розгляду справи заборгованість відповідача становить 28 384,87 грн., що підтверджується довідкою про стан взаєморозрахунків станом на 29.09.2009 року, підписаної в.о. генерального директора та головним бухгалтером ТОВ “Компанія „Лізинговий дім” та скріпленої печаткою. Зважаючи на те, що позивач фактично не збільшував позовні вимоги та не сплачував державне мито, справа розглядається в межах заявлених вимог в позові.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами фактично було укладено договір лізингу (оренди).
Згідно ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Факт передачі позивачем транспортних засобів у лізинг відповідачеві підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на актах приймання -передачі транспортних засобів, що є додатками до Договору.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі транспортних засобів у лізинг позивачем та прийняття їх відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити сплачувати лізингові платежі відповідно до затверджених Графіків платежів.
В порушення умов договору, відповідач сплачував лізингові платежі з порушенням встановлених строків, що призвело до виникнення заборгованості.
Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком сплати лізингових платежів у додатку № 3 до договору), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 20 400 грн. за користування транспортними засобами, які є предметом договору 276/0107 від 11.01.2007 року у відношенні заборгованості що виникла станом на 26.06.2009 року, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до п.9.2 Договору, при порушення лізингоодержувачем (відповідачем) зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Графіком лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,15% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 240,03 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 156,17 грн. та втрат від інфляції у розмірі 357,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, р/р 26003005945701 в АКБ ТАС Комерцбанк, МФО 300164, код ЄДРПОУ 00149593 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія „Лізинговий дім»(79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605 р/р 260060134500 у Першій ЛФ АТ „Кредо банк”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 31730064) 20 400,37 грн. (двадцять тисяч чотириста гривень тридцять сім копійок) основного боргу, 357,02 грн. (триста п'ятдесят сім гривень дві копійки) втрати від інфляції, 1 240,03 грн. (одну тисячу двісті сорок гривень три копійки) пені, 156,17 грн.(сто п'ятдесят шість гривень сімнадцять копійок) три відсотки річних, а також 221,53 грн. ( двісті двадцять одну гривню п'ятдесят три копійки) -державне мито та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова