ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/45628.10.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/456
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-2005»
провизнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача- Майсурадзе Г.Н.
від відповідача- Коростий А.С.
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(надалі -ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-2005»(надалі -ТОВ «ЩИТ-2005») про визнання договору недійсним.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по охороні об'єктів № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р., укладеного між ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»та ТОВ «ЩИТ-2005». Крім того, позивач зазначає, що укладений договір суперечить вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14 грудня 2004 р. № 145/1501, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 р. за № 1678/102, оскільки в договорі не зазначено розмір майнової відповідальності відповідача; охорону об'єктів проводили фізичні особи які не мали необхідного обсязу кваліфікації та проживали не за місцем своєї реєстрації.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 02.10.2009 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтовано тим, що ТОВ «ЩИТ-2005»звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 119966,44 грн. за договором про надання послуг по охороні об'єктів № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р. Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2009 р. у справі № 5/056-09, залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду, вирішено стягнути з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»1053239,39 грн. основного боргу, 13797,33 грн. інфляційних втрат, 2581,28 грн. 3% річних, 10221,55 грн. пені, 1319,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як стверджує відповідач, до моменту його звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»не висловлювало претензій з приводу недійсності договору, що, на його думку, свідчить про ухилення позивача від сплати існуючого боргу. Крім того, ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»зверталось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 217695,24 грн. збитків, заподіяних внаслідок невиконання умов договору № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р. В задоволенні позову ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»було відмовлено рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2009 р. у справі № 6/2.
Представник позивача в даному судовому засіданні позов підтримав повністю, просить суд задовольнити його.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2007 р. між ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» та ТОВ «Щит-2005»було укладено договір № 12/1/5-2007 про надання послуг по охороні об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо централізованої охорони об'єктів позивача за адресою, яка визначена Договором (п. 1.2 Договору).
В обґрунтування вимоги про визнання Договору недійсним позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору. Крім того, позивач вважає, що Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в порушення Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14 грудня 2004 р. № 145/1501, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2004 р. за № 1678/102, в Договорі не зазначено розмір майнової відповідальності відповідача, крім того, охорону об'єктів проводили фізичні особи які не мали необхідного обсязу кваліфікації та проживали не за місцем своєї реєстрації.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 3 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Виходячи з положень ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно плачувати охоронцю встановлену плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені, рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2009 р. у справі № 5/056-09, залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду, судом встановлено належне виконання ТОВ «Щит-2005»умов договору про надання послуг по охороні об'єктів № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р., вирішено стягнути з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»на користь ТОВ «Щит-2005»1053239,39 грн. основного боргу, 13797,33 грн. інфляційних втрат, 2581,28 грн. 3% річних, 10221,55 грн. пені, 1319,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 110,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Також, слід зазначити, що до моменту звернення ТОВ «Щит-2005»до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»за неналежне виконання умов Договору, позивачем не заявлялось претензій щодо недійсності договору.
Крім того, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 6/2 від 02.04.2009 р. відмовлено в позові ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»про стягнення з ТОВ «Щит»217695,24 грн. збитків, заподіяних внаслідок невиконання умов договору про надання послуг по охороні об'єктів № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р.
Таким чином, суд вважає посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов договору необґрунтованими та недоведеними, оскільки вищезазначеними рішеннями суду встановлено належне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по охороні об'єктів № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р.
Поряд з цим, посилання позивача на відсутність в Договорі положень щодо визначення розміру майнової відповідальності відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідальність сторін визначена у ст. 5 Договору, відповідно до якої виконавець несе матеріальну відповідальність за майно та матеріальні цінності Замовника та його Орендарів, за збитки, що заподіяні шляхом крадіжки, пограбування, розбійного нападу, та іншим шляхом, спричинені внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань охороною. Факти неналежного виконання «Охороною»своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню ними, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку. Про факт нанесення збитків Об'єкту, що охороняється, Виконавець повідомляє в чергову частину органів внутрішніх справ і Замовнику. До прибуття представників органу внутрішніх справ, або слідства, охорона забезпечує недоторканність місця події. При наявності заяви Замовника (письмово) про заподіяні збитки, відповідальні представники Виконавця беруть участь у визначенні їх розміру та у знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. В розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість вкраденого або знищеного майна, розмір зниження у ціні пошкоджених товарно - матеріальних цінностей, або витрати на підновлення пошкодженого майна, с також сума викрадених грошових коштів. При поверненні Замовнику викрадених товарно - матеріальних цінностей, присутність працівників Виконавця є обов'язковою. Вартість повернутих товарно -матеріальних цінностей вилучається із загальної суми позову Замовника до Виконавця, а сума за дані цінності, що була сплачена раніше, повертається Виконавцю. Якщо частина повернених товарно - матеріальних цінностей виявиться неповноцінною, складається акт за участю обох сторін, для визначення відсотку придатності вказаних цінностей, з можливістю залучення незалежного експерта з Торгово-промислової палати або Бюро технічної експертизи. У цьому випадку Виконавець відшкодовує Замовнику вартість відновлення Об'єкту, що охороняється, до його первісного стану.
Крім того, посилання позивача на відсутність необхідного обсягу кваліфікації працівників відповідача які здійснювали заходи по охороні та проживали не за місцем своєї реєстрації, як на підставу визнання договору недійсним, позивачем не доведені та не підтверджуються матеріалами справи. Будь-які письмові звернення, листи позивача до відповідача з претензіями щодо невідповідності працівників, які надають охоронні послуги, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, відповідач подав суду документи, які підтверджують достатній рівень кваліфікації працівників, які здійснювали охоронні послуги.
Слід також зазначити, що посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов Договору, недостатній рівень кваліфікації працівників відповідача, стосуються виконання договору та не можуть бути підставами для визнання правочину недійсним, оскільки наслідками неналежного виконання зобов'язань відповідно до ст. 611 ЦК України є: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Договору, а Договір про надання послуг по охороні об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей № 12/1/5-2007 від 12.05.2007 р. відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.11.2009 р.