ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/7625.11.09
За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву
до Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"
про стягнення 13 656 243,35 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Дятловська І.В., Дроган О.В.
від відповідача - Вдовенко М.О.
У судовому засіданні 25.11.2009 за згодою присутніх представників сторін судом
оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85
Господарського процесуального кодексу України.
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 13 656 243,35 грн. штрафних санкцій (у тому числі 12 909 310,00 грн. штрафу та 746 933,35 грн. пені) за невиконання умов мирової угоди у справі № 42/548Т, яка була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2007.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2009 № 09-13/185 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 15/76.
Через канцелярію Господарського суду міста Києва 03.03.2009 надійшло клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Строк розгляду спору у справі продовжувався, розгляд справи відкладався та неодноразово оголошувалася перерва у судових засіданнях.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 задоволено клопотання відповідача, справу № 15/76 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Господарський суд Запорізької області повернув матеріали справи № 15/76 Господарському суду міста Києва для розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 суддею Хоменком М.Г. справу № 15/76 прийнято до свого провадження.
Розглянувши клопотання відповідача від 08.10.2009 № 297 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідно до вимог ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Також не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 16.11.2009 № 318, оскільки статтею 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави зупинення провадження у справі, як перебування сторони в процесі припинення шляхом перетворення.
Відповідач подав до суду заперечення та пояснення на позовну заяву, згідно з якими позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні прозову відмовити повністю.
Позивач у своїх поясненнях підтвердив заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2007 № 42/548Т затверджено укладену між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" мирову угоду від 14 червня 2007 року та додаток до неї -графік погашення залишку заборгованості станом на 14.06.2007 за товарно-матеріальні цінності та відсотків за користування.
Цією мировою угодою сторони встановили порядок повернення відповідачем боргу перед позивачем за отримані із державного резерву товарно-матеріальні цінності на умовах товарного кредиту за контрактом № 229 від 16.10.1996, укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 695-17.
Зазначений порядок визначений відповідно до графіку погашення заборгованості, яким передбачено погашення протягом серпня - листопада 2007 року відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 9 239 958,55 грн. та протягом грудня 2007 року - грудня 2009 року -вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 53 997 125,00 грн.
Протягом серпня 2007 року - червня 2008 року відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконував належним чином, перераховуючи щомісячно на рахунок відповідача грошову суму, передбачену графіком погашення заборгованості.
У липні 2008 року відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши 10.07.2008 на рахунок позивача із необхідних 2 159 885,00 грн. лише 50 000,00 грн., а з серпня 2008 року зобов'язання відповідача по виконанню умов мирової угоди не виконувалися зовсім.
Позивачем заявлено, що станом на 12.01.2009 відповідач не виконав умови мирової угоди в частині здійснення наступних платежів: 2 109 885,00 грн. (2 159 885,00 - 50 000,00) за липень 2008 року та по 2 159 885,00 грн. за серпень - грудень 2008 року. Всього -12 909 310,00 грн.
Пунктом 4.1 мирової угоди передбачено, що у разі порушення графіку здійснення платежу відповідачем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від несплаченого платежу за кожний день до повного виконання зобов'язання.
Факт невиконання умов мирової угоди відповідачем не заперечується. На думку відповідача, п. 4.1 мирової угоди є незаконним та не може застосовуватися, оскільки за своєю правовою природою мирова угода не відноситься до цивільно-правового (господарського) договору та у ній не допускається встановлення санкцій за невиконання її умов.
Проте з таким висновком суд погодитися не може з наступних підстав.
Затверджуючи ухвалою від 25.07.2007 № 42/548Т укладену сторонами мирову угоду з додатком, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, здійснена в інтересах обох сторін та не зачіпає інтереси інших осіб.
Оскільки зазначена ухвала суду набрала законної сили, умови укладеної сторонами мирової угоди з додатком є законними і підлягають виконанню.
Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами.
Нормами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки мирову угоду з додатком укладено в письмовій формі, погоджені сторонами умови цієї угоди є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням належним чином.
Наявність ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди не припиняє грошового зобов'язання боржника, яке підлягає виконанню з урахуванням погоджених сторонами умов.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки відповідач належним чином умови мирової угоди не виконав, він несе відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення графіку здійснення платежу, сплата якої передбачено п. 4.1 мирової угоди, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від несплаченого платежу за кожний день до повного виконання зобов'язання.
За розрахунком позивача пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 746 933,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 4.2 мирової угоди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цією угодою сторони несуть відповідальність згідно з Законом України "Про державний матеріальний резерв" та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін на день перерахування коштів, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.
Посилаючись на вказану норму, позивач заявив вимоги про стягнення з позивача 12 909 310,00 грн. штрафу, виходячи з вартості матеріальних цінностей, оплату за які відповідач не здійснив в порушення графіку погашення заборгованості та вимог умов мирової угоди.
Проте зазначені вимоги не можуть бути задоволені судом з таких підстав.
Відповідно до п. 1.1 мирової угоди сторони встановили порядок повернення відповідачем боргу перед позивачем за отримані із державного резерву товарно-матеріальні цінності на умовах товарного кредиту за контрактом № 229 від 16.10.1996, укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 695-17.
Пунктами 1.1, 1.2 цього контракту передбачено, що позивач відпускає, а відповідач одержує на умовах товарного кредиту германій полікристалічний, в кількості та по ціні, згідно з додатком № 1 до даного контракту. Відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманого товару та кошти в розмірі 25% річної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару згідно з графіком погашення заборгованості) додаток № 2 до даного контракту).
Отже, як і мирова угода так і контракт передбачають не повернення товару позивача, а оплату його вартості відповідачем на умовах товарного кредиту.
Згідно з п. 1.11.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Сплата штрафу відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено за несвоєчасне повернення позичених матеріальних цінностей.
Проте матеріальні цінності отримувалися відповідачем не на умовах позики, а на умовах товарного кредиту, які не передбачають повернення цих матеріальних цінностей позивачу.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України "Про Державний матеріальний резерв" відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:
- у зв'язку із освіженням ( поновленням) і заміною;
- у порядку тимчасового позичання;
- у порядку розбронювання;
- для надання гуманітарної допомоги;
- для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- у разі настання особливого періоду.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів від 01.07.1996 № 695-17 передбачено, що позивачу було дозволено розбронювати та відпусти на договірних засадах відповідачу матеріальні цінності державного резерву.
Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що розбронювання матеріальних цінностей державного резерву -відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.
Оскільки відпуск відповідачу матеріальних цінностей з державного резерву здійснювався позивачем не у порядку тимчасового позичання, а у порядку розбронювання, застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених п. 8 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", не відповідає чинному законодавству.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 746 933,35 грн. пені.
Крім того, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню 7 469,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 17,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, п/р 26008301301537 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016, одержувач коштів: ГУ ДКУ, код ЄДРПОУ 26077968, рахунок 31117106700011, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД 21081100) 746 933 (сімсот сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 35 коп. пені.
3. Стягнути з Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, п/р 26008301301537 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313333), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України (УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077968, р/р 31110095700011 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, символ звітності банку 095) 7 469 (сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита (код платежу 22090200) та 17 (сімнадцять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (код платежу 22050000).
4. В іншій частині позову Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.Г. Хоменко
Дата підписання рішення: 18.12.2009