ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
24 червня 2020 року м. Київ№ 640/25588/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, в особі Борецької Ганни Андріївни , начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, виконати рішення суд та вчинити наступні дії: зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду в місті Києві від 28 квітня 2011 року (справа №2-93/2011р) про визнання осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_1 , що набрало законної сили, залишене без змін ухвалою ВССУ від 24 квітня 2013 року (справа № 6-14114св12) та письмово їх повідомити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства було протиправно не знято з реєстраційного обліку ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду в місті Києві від 28 квітня 2011 року (справа №2-93/2011р).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вищевказаною ухвалою зобов'язано відповідача у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Деснянська РДА у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відмова у знятті з реєстраційного обліку є правомірною, а відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положеннями частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
У той же час, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звернулась ОСОБА_1 з заявою від 07 серпня 2019 року про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, позивачу було відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 (копія відповіді міститься в матеріалах справи).
Відмовляючи позивачу у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , відповідач виходив з наступного.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 березня 2015 року (додано до матеріалів справи), спадкоємцями майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 (на 1/4 частку майна) та його дочка ОСОБА_3 (на 1/2 частку майна). Спадщина складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
З наведеного вбачається, що позивачу та ОСОБА_3 у порядку спадкування належить по 1/4 частині квартири за вищевказаною адресою відповідно.
За врахуванням наведеного слід зазначити, що право власності як позивач так і ОСОБА_3 захищене низкою нормативно-правових актів чинного законодавства України.
Зокрема, у відповідності до частини 4 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», отже положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 01 березня 2016 року № 825/1335/13-а та від 30 червня 2015 року № 21-1438а15.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Вищевказані підстави також наведені у Правилах реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (далі - Правила).
Зокрема, пунктом 26 Правил визначений виключний перелік підстав для зняття з реєстрації місця проживання особи, зокрема:
- заяви особи або її представника;
- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів.
Відповідачем у листі від 09 серпня 2019 року № 102/30/2102 зазначено, що зважаючи на те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем майна у вигляді ј частини квартири за вищевказаною адресою та беручи до уваги відсутність судового рішення про позбавлення ОСОБА_3 права на частку власності, її зняття з реєстраційного обліку не відповідатиме вимогам чинного законодавства України.
Відповідачем у відзиві зазначено, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація не володіє повною та достовірною інформацією відносно того, який правовий статус має квартира АДРЕСА_1 на даний час.
Зокрема, як було зазначено вище, зі свідоцтва про право на спадщину вбачається, що позивачу та ОСОБА_3 у порядку спадкування належить по ј частині квартири за вищевказаною адресою відповідно
Разом з тим, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2016 року, що набрала законної сили, прийнятою у адміністративній справі № 2а-3/11 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_9 про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування, позовні вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 задоволені у повному обсязі, розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 лютого 2005 року за № 401 про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_9 шляхом її приватизації, визнано протиправним та скасовано.
Водночас, свідоцтво про право власності на житло, видане на підставі скасованого у судовому порядку розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 лютого 2005 року за № 401, у судовому порядку недійсним не визнавалось та не скасовувалось.
Позивач, вважаючи, що діями відповідача як суб'єкта владних повноважень були порушені її права, а тому звернулась до адміністративного суду із даним позовом.
В ході розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
В своїй позовній заяві позивач оскаржує дії спрямовані на зняття з реєстраційного обліку, тобто скасування реєстрації місця проживання , оскільки вважає їх незаконними у зв'язку з тим, що спір про право на володіння цією квартирою ще не є вирішеним, з огляду на те, що у рішенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2016 року розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 лютого 2005 року за № 401 про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_9 шляхом її приватизації, визнано протиправним та скасовано, проте питання щодо зняття з реєстраційного обліку не вирішено.
Відтак, вказане судове рішення, за відсутності достатньої доказової бази, не може бути підставою для зняття її з реєстрації місця проживання.
Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
- свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
- підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
- підстав на право користування житловим приміщенням.
Спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Між тим, у разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру, а той час як вимоги до Деснянської РДА - похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не було знайдено однозначних підстав для відмови у її відкритті. Між тим, законодавець надав суду можливість закрити провадження по справі, у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Якщо на стадії відкриття провадження суд має сумнів щодо того, в якому порядку повинна розглядатися справа, доцільно провадження у справі відкрити і дослідити її фактичні обставини, після чого прийняти всебічне і мотивоване рішення з приводу її підсудності.
Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчий адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що, як наслідок, є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч. 2 статті 238 КАС України).
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження по справі № 640/25588/19 за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, в особі Борецької Ганни Андріївни, начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, виконати рішення суд та вчинити наступні дії: зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду в місті Києві від 28 квітня 2011 року (справа №2-93/2011р) про визнання осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_1 , що набрало законної сили, залишене без змін ухвалою ВССУ від 24 квітня 2013 року (справа № 6-14114св12) та письмово їх повідомити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова