ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 червня 2020 року м. Київ № 640/11224/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ"
про скасування постанови
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61822426 від 14 квітня 2020 року; стягнути з відповідача понесені витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 61822426 від 14 квітня 2020 року відповідачем порушено статті 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки місцем реєстрації та місцем проживання позивача є Черкаська область, село Летичівка.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов відповідач вказує, що у виконавчому написі приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 зазначено, що місцем проживання останньої є місто Київ, а відтак при відкритті виконавчого провадження №61822426 відповідач діяла відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 14 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61822426 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року №6592 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" заборгованості в розмірі 21 500,00 грн.
Незгода позивача із постановою про відкриття виконавчого провадження зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень.
Поряд з цим, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Так, судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.
У виконавчому написі приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 зазначено, що місцем проживання останньої є АДРЕСА_1 .
Натомість, відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 місцем реєстрації останньої є Черкаська область, село Летичівка.
Також, згідно наявної в матеріалах справи довідки Виконавчого комітету Аврамівської сільської ради від 15 травня 2020 року №209, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована в селі Летичівка, Монастирищенського району, Черкаської області.
Відповідно до статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Так, відповідно до матеріалів справи, виконавчий напис приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року містить всю, визначену згадуваною статтею Закону України «Про нотаріат», інформацію щодо стягувача та боржника, суми стягнення та скріплений підписом та печаткою нотаріусу.
Частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
З системного аналізу викладеного вбачається, що інформація, зазначена у виконавчому написі нотаріусу, є достовірною, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця проводити перевірку даних, зазначених, зокрема, у виконавчому написі нотаріусу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 14 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61822426 відповідачем не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження».
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть бути оскаржені, зокрема, у судовому порядку.
Правомірність виконавчого напису приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області від 04 квітня 2020 року не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко