ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
23 червня 2020 року м. Київ№ 640/18939/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання незаконною відмову, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), в якому просить: визнати незаконною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити відсотки за вкладом позивача в Публічному акціонерному товаристві «Фінбанк»; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти за вкладом позивача в Публічному акціонерному товаристві «Фінбанк» в розмірі 88949,83 грн - відсотки за вкладом (рішення Апеляційного суду Одеської області № 22-ц/785/2357/17 від 26 квітня 2017 року, виконавчий лист № 522/15340/16-ц від 29 червня 2017 року), 1318,59 грн - судовий збір в Приморський районний суд міста Одеси (рішення № 522/3788/15-ц від 23 липня 2015 року, виконавчий лист № 522/3788/15-ц від 04 грудня 2015 року), 2374,40 грн - судовий збір в Апеляційний суд Одеської області (рішення № 22-ц/785/2357/17 від 10 травня 2017 року, виконавчий лист № 522/15340/16-ц від 29 червня 2017 року).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що на момент звернення позивача до суду Публічне акціонерне товариство «Фінбанк» є припиненим, виплати гарантованих сум завершені, а вимоги кредиторів банку незадоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Так, 22 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фінбанк» укладено договір № 011527/101 про строковий банківський вклад з виплатою процентів в кінці строку.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 23 липня 2015 року у справі № 522/3788/15-ц задоволено частково позов ОСОБА_1 до ПАТ «Фінбанк» та стягнуто з ПАТ «Фінбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 011527/101 про строковий банківський вклад з виплатою процентів в кінці строку від 22 липня 2014 року у загальному розмірі 131859,00 грн та судові витрати в сумі 1318,59 грн.
Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49722194 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом міста Одеса у справі № 522/3788/15-ц, про стягнення з ПАТ «Фінбанк» грошової суми у розмірі 131859,00 грн.
Згідно постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 06 червня 2016 року ВП № 49722194 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом міста Одеса у справі № 522/3788/15-ц, про стягнення грошової суми у розмірі 131859,00 грн на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з виконанням боржником вимог виконавчого документа у повному обсязі.
Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 54389616 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом міста Одеса у справі № 522/3788/15-ц, про стягнення з ПАТ «Фінбанк» судового збору в сумі 1318,59 грн.
На підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації в ПАТ «Фінбанк», постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 13 квітня 2017 року виконавчий лист, виданий Приморським районним судом міста Одеса у справі № 522/3788/15-ц, про стягнення з ПАТ «Фінбанк» судового збору в сумі 1318,59 грн направлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Фінбанк» Степанець В.С.
Так, з інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вбачається, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 07 квітня 2017 року № 217-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фінбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09 квітня 2017 року № 1452 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Фінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фінбанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 10 квітня 2017 року до 09 травня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фінбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», завідувачу сектору аналізу фінансового стану банків управління економічного аналізу, прогнозування та моніторингу діяльності департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Степанець Вікторії Сергіївні строком на один місяць з 10 квітня 2017 року до 09 травня 2017 року включно.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року у справі № 522/15340/16-ц скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеса від 19 грудня 2016 року та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Фінбанк» задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Фінбанк» на користь ОСОБА_1 проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня повернення коштів в сумі 19229,43 грн, три відсотка річних 5768,8 грн, індекс інфляції - 63951,6 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 27 квітня 2017 року № 275-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фінбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 квітня 2017 року № 1810 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фінбанк» з 28 квітня 2017 року до 27 квітня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фінбанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами* Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 28 квітня 2017 року до 27 квітня 2019 року включно.
Додатковим судовим рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі № 522/15340/16-ц від 10 травня 2017 року стягнуто з ПАТ «Фінбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати сплаті судового збору у розмірі 2374,40 грн.
На виконання рішень Апеляційного суду Одеської області у справі № 522/15340/16-ц Приморським районним судом міста Одеси було видано виконавчі листи від 26 квітня 2017 року та від 10 травня 2017 року.
Листом від 20 вересня 2017 року № К-20/09-3 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» підтверджено надходження кредиторської вимоги від ОСОБА_1 та включення її до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Фінбанк».
24 січня 2018 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» видано ОСОБА_1 довідку № К-24/01-1 про розмір та черговість задоволення вимог кредиторів, якою повідомлено, що вимоги останнього у відповідності до статей 49, 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» та затверджені Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 92 642,82 грн віднесено до четвертої черги задоволення вимог.
Листом від 25 липня 2019 року № 45-036-12904/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про державну реєстрацію припинення ПАТ «Фінбанк» як юридичної особи 03 січня 2019 року та про те, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати незаконною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стягнути з останнього кошти за вкладом, якими, на думку позивача, є суми судового збору, відсотки по банківському вкладу, три відсотка річних, індекс інфляції, розмір яких визначений судовими рішеннями у справах № 522/15340/16-ц та № 522/3788/15-ц.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16 звернула увагу на те, що юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи. Першочергово суд повинен визначити, чи має цей спір ознаки публічно-правового характеру або є приватноправовим, що обумовлений порушенням прав позивача неналежним виконанням банком узятих на себе договірних зобов'язань.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За визначенням пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною другою статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.
З аналізу наведених норм вбачається, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень після запровадження тимчасової адміністрації в банку фактично набуває всіх повноважень органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.
Разом з тим, за визначенням частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що заявлена позивачем сума до стягнення була внесена Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що звернення до виконання позивачем виконавчих листів у справах № 522/15340/16-ц та № 522/3788/15-ц відбулось під час запровадженої в банку процедури ліквідації. Боржником у вказаних виконавчих листах визначено ПАТ «Фінбанк».
Суд звертає увагу, що положення частин третьої та четвертої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03 січня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 15561110041002033 про припинення юридичної особи ПАТ «Фінбанк».
Зважаючи на те, що ПАТ «Фінбанк» ліквідовано як юридичну особу, суд, з огляду на положення частин третьої та четвертої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дійшов висновку, що повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припинені з 03 січня 2019 року.
Відповідно, в межах спірних правовідносин, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не здійснює публічно-владні управлінські функції, визначені спеціальним законом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач переконаний, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є правонаступником ліквідованого ПАТ «Фінбанк», відповідно, несе зобов'язання за виплату вкладникам неплатоспроможного банку гарантованої суми вкладу.
Суд звертає увагу, що акцептовані вимоги у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є гарантованою сумою відшкодування за вкладом, та вважає необхідним зазначити наступне.
Так, частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Таким чином, кожному вкладнику банку гарантовано за рахунок Фонду відшкодування граничної суми коштів в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Суд акцентує увагу, що суми судового збору, відсотки по банківському вкладу, три відсотка річних, індекс інфляції, стягнуті з банку судовими рішеннями у справах № 522/15340/16-ц та № 522/3788/15-ц, не є вкладом у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позаяк не обліковувались на рахунку позивача станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Згідно довідки Уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» № К-24/01-1 про розмір та черговість задоволення вимог кредиторів, вимоги ОСОБА_1 у відповідності до статей 49, 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінбанк» та затверджені Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 92 642,82 грн віднесено до четвертої черги задоволення вимог.
Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
З аналізу наведеної норми вбачається, що акцептовані вимоги погашаються у черговості та за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
У свою чергу, частиною першою статті 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.
Таким чином, кредиторські вимоги позивача в розмірі 92 642,82 грн відповідно до статті 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» вважаються погашеними.
Враховуючи викладене у сукупності, та зважаючи на те, що ПАТ «Фінбанк» ліквідовано як юридичну особу, суд, з огляду на положення частин третьої та четвертої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дійшов висновку, що повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припинені з 03 січня 2019 року, відтак спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись частиною 3 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Провадження в адміністративній справі № 640/18939/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконною відмову, зобов'язання вчинити дії - закрити.
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
3. Роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко