ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
19 червня 2020 року м. Київ № 640/13264/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони повертати Міністерству внутрішніх справ України без розгляду заяву ОСОБА_1 від 01 квітня 2019 року (разом з додатками до неї) щодо можливої виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю відповідно.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 01.04.2020 звернувся із заявою до начальника Управління поліції охорони в місті Києві як до органу, в якому проходив службу, щодо виплати одноразової грошової допомоги. Управлінням складено висновок щодо можливості проведення виплати одноразової грошової допомоги та направлено на адресу Міністерству внутрішніх справ України для прийняття рішення про проведення зазначеної виплати.
Проте, листом від 05.03.2020 за №7750/15-2020 «Про повернення матеріалів» Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України протиправно, на думку заявника, повернуто органу поліції зазначені матеріали без прийняття відповідного рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки обов'язок прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України після надходження стосовно нього необхідних документів від органу, в якому він проходив службу.
Необхідність забезпечення позову до подання позову обумовлена тим, що з 19.05.2020 на розгляді у Міністерстві внутрішніх справ України знаходяться матеріали направлені Управлінням поліції охорони в місті Києві 08.05.2020 повторно, а саме заява ОСОБА_1 , висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
Заявник посилається на очевидні ознаки протиправності дій Міністерства внутрішніх справ України, що виражені у бездіяльності стосовно прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 № 850, обґрунтовуючи це великою кількістю рішень судів у подібних правовідносинах, а також вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною першою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Виходячи зі змісту зазначених норм, у випадку подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник обов'язково повинен вказати предмет такого позову.
В той же час, як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, останнім не було дотримано вказаних вимог та не зазначено зміст позовних вимог, з якими позивач має звернутися до суду.
Окрім того, з системного тлумачення зазначених вище положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності сукупності обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Однак заявником не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд вважає, що наявність судових рішень у подібних правовідносинах, на які посилається позивач, жодним чином не свідчить про очевидну протиправність дій суб'єкта владних повноважень при розгляді його заяви, а фактичні обставини підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.
Водночас, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову до подання позову, заявник посилається на обставини, якими фактично можуть бути обґрунтовані в майбутньому позовні вимоги.
Слід зауважити на тому, що у випадку забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Оцінку спірним діям чи рішенню суб'єкта владних повноважень може бути надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку статті 256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя В.П. Шулежко