23 червня 2020 року справа № 580/1717/20
12 годин 30 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1717/20
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» (вул. Центральна, 696, Христинівського району Черкаської області, 20013, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03794555) [представник позивача Благодир О.С. - за довіреністю]
до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача - не прибув]
про скасування рішення про опис майна у податкову заставу, прийняв рішення.
18.05.2020 СТОВ «Ліщинівське», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить: скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 26.03.2020 № 1173/23-00-52-10-012.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 16.06.2020. Ухвалою від 16.06.2020 оголошено перерву до 23.06.2020.
У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у листі Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.03.2020 № 955/23-00-52-10-012 зазначалось, що станом на 01.03.2020 згідно даних інтегрованих карток за позивачем обліковано податковий борг у сумі 219583,79 грн у зв'язку з чим відповідно до статті 89 Податкового кодексу України виникає право податкової застави. У листі не зазначено за яким податком існує податковий борг у сумі 219583,79 грн, порушено процедуру стягнення податкового боргу з підстав відсутності вимоги на таку суму боргу, сплата єдиного податку 4 групи є щорічною і рішення у сумі 219583,79 грн є необґрунтованим. Надісланий лист не відповідає формі вимоги, визначеної порядком направлення контролюючими органами податкових вимог та не встановлює суму податкового боргу у розрізі податків. Представник позивача просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, 01.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.26-27), де зазначив, що відповідно до норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) та Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом МФУ від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586) у разі наявності у платника податків непогашеного податкового боргу контролюючий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу. Оскільки станом на 01.03.2000 за позивачем обліковано податковий борг у сумі 219583,79 грн, вимога у сумі 94975,51 грн направлено у встановлений спосіб, на збільшення суми податкового боргу окрема вимога не складається, сплата податку є щоквартальною, відповідачем правомірно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
У відповіді на відзив від 15.06.2020 (а.с.46-50) позивачем зазначено, що відповідач не зазначив законодавчих підстав правомірності формування податкової вимоги від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» у сумі 94975,51 грн, позаяк не досліджено питання граничного строку сплати суми грошового зобов'язання платником 4 групи єдиного податку за 2019 рік, протиправно прийнято рішення про податкову заставу. Позивачем зазначено, що відповідачем не дотримано вимог чинного податкового законодавcтва під час проведення процедури визначення сум податкового боргу, оформлення податкової вимоги та оформлення рішення про податкову заставу. Позивачем зазначено, що станом на 01.03.2020 податкова вимога у сумі 219583,79 грн не оформлювалась та до СТОВ «Ліщинівське» не направлялась. На думку позивача, граничним строком сплати суми грошового зобов'язання для СТОВ «Ліщинівське», як платника 4 групи за 2019 рік є 30.01.2020, а податкову вимогу форми «Ю» № 188111-52 у сумі 94975,51 грн сформовано 25.11.2019, до завершення граничного строку сплати єдиного податку за календарний 2019 рік.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що СТОВ «Ліщинівське» зареєстровано як юридичну особу 17.03.2000 (а.с.15). Основний вид економічної діяльності - КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу № 2755 платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом № 2755.
Згідно пункту 89.3 статті 89 Кодексу № 2755 майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно пункту 87.2 статті 87 Кодексу № 2755 джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Кодексу № 2755 з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Кодексу № 2755). Пунктом 89.1 статті 89 Кодексу № 2755 передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2); у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (підпункт 89.1.3). Згідно пункту 89.2 статті 89 Кодексу № 2755 визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податку СТОВ «Ліщинівське» станом на 01.03.2020 має податковий борг: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 61887,37 грн (а.с.36); з єдиного податку з с/г товаровиробництв, у яких частка с/г товаровиробництв перевищує 75 % (платник 4 групи) у сумі 152200,82 грн (а.с.34); з податку на додану вартість у сумі 5495,60 грн (а.с.35).
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу № 2755 у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно пункту 59.3 статті 59 Кодексу № 2755 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.4 статті 59 Кодексу № 2755 податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Кодексу № 2755 встановлено, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що 25.11.2019 відповідачем прийнято податкову вимогу № 188111-52 форми «Ю» у сумі 94975,51 грн, що вручено позивачу 03.12.2019 (а.с.31). З копії податкової вимоги від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю», наданої позивачем до матеріалів справи (а.с.52), встановлено, що позивачу визначено суму податкового боргу 94975,51 грн - єдиний податок з с/г товаровиробництва, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %. У вимозі зазначено, що на будь-яке майно платника податків, що перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави. Зазначена податкова вимога відповідає формі, визначеній у пункті 59.3 статті 59 Кодексу № 2755.
Вимога від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» у сумі 94975,51 грн направлена рекомендованим за податковою адресою позивача (вул. Леніна, 69, с. Ліщинівка, Христинівський район, Черкаська область, 20013) та вручена позивачу 03.12.2019, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 2030109235605 (а.с.31).
Суд зазначає, що учасниками справи не повідомлено відомостей з наданням підтвердних доказів про оскарження/скасування податкової вимоги від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» у сумі 94975,51 грн, отриманій позивачем 03.12.2019.
Відповідно до пункту 2 Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586) дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування відповідно до Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов'язок із сплати податків, зборів, платежів згідно з Кодексом.
Пунктом 7 Порядку № 586 право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 глави 9 розділу II цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Згідно пункту 8 Порядку № 586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Кодексу № 2755). Відповідно до пункту 89.5 статті 89 Кодексу № 2755 у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 10 та пункт 11 Порядку № 586).
Враховуючи, що податкову вимогу від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» не скасовано, відповідач мав право примати рішення про опис майна у податкову заставу від 26.03.2020 № 1173/23-00-52-10-012.
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оцінюючи твердження позивача щодо неправомірності вимоги від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» у зв'язку з тим, що закінчення встановленого Кодексом № 2755 граничного строку сплати суми грошового зобов'язання для СТОВ «Ліщинівське» як платника четвертої групи за 2019 рік є 30.01.2020 суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Кодексу № 2755 суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Згідно пункту 294.1 статті 294 Кодексу № 2755 податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Відповідно до пункту 294.2 статті 294 Кодексу № 2755 податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 Кодексу № 2755 платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків;
Враховуючи зазначене, позивач зобов'язаний сплачувати податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, а не року, позаяк календарний рік є звітним для декларування єдиного податку платниками 4 групи.
Судом з облікової картки платника податку ТОВ «Ліщинівське» встановлено, що: станом на 30.01.2019 за позивачем обліковано податковий борг у сумі 60066,48 грн; 30.04.2020 збільшено недоїмку на суму 19075,10 грн (10%) на підставі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2019 № 9026545280, заборгованість всього - 79141,58 грн (а.с.32); 30.07.2019 збільшено недоїмку на суму 19075,10 грн (10%) на підставі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2019 № 9026545280; 30.10.2019 збільшено недоїмку на суму 95375,51 грн (50%) на підставі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2019 № 9026545280, заборгованість всього - 94975,51 грн. Всього сплачено с початку 2019 року 99874,69 грн.
Враховуючи наявність у позивача податкового боргу у сумі 94975,51 грн відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» у сумі 94975,51 грн.
Правомірність прийняття вимоги від 25.11.2019 № 188111-52 форми «Ю» не є предметом розгляду у даній справі (позовної вимоги щодо протиправності вимоги у справі № 580/1717/20 позивачем згідно обраного способу захисту не заявлено).
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Оскільки позивач самостійно узгодив зобов'язання зі сплати єдиного податку з наданням звітності (податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20.02.2019 № 9026545280), то у нього, відповідно, наявний конституційний обов'язок зі сплати нарахованої суми, несплачене податкове зобов'язання набуло ознак податкового боргу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу № 2755 у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 89.3 статті 89 ПК України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Рішення про опис майна у податкову заставу від 26.03.2020 № 1173/23-00-52-10-012 підписано начальником Уманського управління ГУ ДПС у Черкаській області В.В.Сліпченко.
ВАСУ у справі № 2а-4687/12/2670 зазначив: рішення про опис податкової застави може бути підписане, як керівником, так і заступником керівника контролюючого органу (ЄДРСР 41739713).
Рішення про опис майна у податкову заставу направлено позивачу рекомендованим листом (штрихкодовий ідентифікатор 2030109584804) і отримано позивачем 14.04.2020, що стверджується позивачем у позові і підтверджується відомостями з сайту Укрпошти - відстеження поштових відправлень.
Акт опису майна ДПС не належить оскарженню у порядку адміністративного судочинства та не підпадає під судову юрисдикцію взагалі, так як не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (КАС у ВС №560/495/19). Акт опису майна, який за змістом пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України визначає перелік майна, на яке поширюється право податкової застави, не є актом індивідуальної дії, що породжує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків, зокрема у формі встановлення обтяження. Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Адміністративний арешт майна платника податків повний або умовний як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом відповідачем згідно матеріалів справи до СТОВ «Ліщинівське» не застосовано. Відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу (пункт 92.1 статті 92 Кодексу № 2755).
У листі ДФС від 11.11.2016 №11967/К/99-99-17-01-14 зазначено, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Кодексу № 2755 (пункт 93.2 статті 93 Кодексу № 2755).
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 26.03.2020 № 1173/23-00-52-10-012 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» [вул. Центральна, 696, Христинівський район, Черкаська область, 20013, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03794555];
відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].
Повне судове рішення складено 26.06.2020.
Суддя Л.В. Трофімова