Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 червня 2020 р. № 520/6043/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікули В.Ю., щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. в межах виконавчого провадження № 52194124 від 13.09.2016 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору ВП № 59696375 від 06.08.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. в межах виконавчого провадження № 52194124 від 13.09.2016 р. винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю. 3. Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору ВП № 59696375 від 06.08.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р.. винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю.
4. Судові витрати присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: 61002. м. Харків, вул. Ярослава Мудрого. 26. ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43315445.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані постанови є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу до 09.06.2020 року надати відзив на позов та витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №25194124.
Ухвалою суду від 10.06.2020 року було витребувано повторно від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №25194124 та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати витребувані судом докази у строк до 18.06.2020 року.
Зазначене відправлення відповідачем було отримано 17.06.2020 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Станом на 26.06.2020 року витребувані судом документи, а саме завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №25194124 суду надані не були.
Також суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Від відповідача, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 13.09.2016 p. державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Лисаковим Є. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52194124, на виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Харкова № 642/8577/13 від 07.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості у розмірі 846544,84 грн.
04.10.2018 р. Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24.09.2018р. прийнято рішення про передачу ВП, за яким боржником є ОСОБА_1 , з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції для подальшого виконання.
24.07.2019 р. до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області стягувачем по ВП подано заяву від 24.07.2019 р. з проханням повернути виконавчий лист по справі №642/8577/13, виданий 07.07.2014 р. Ленінським районним судом м. Харкова, без подальшого виконання.
Також під час розгляду справи судом встановлено, що 05.05.2020 р. позивачем було отримано Інформацію про наявні відкриті виконавчі провадження про стягнення виконавчого збору № 59696375, № 59696495, № 61329560 з офіційного сайту Міністерства Юстиції Єдиного реєстру боржників, за посиланням https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.
Також 05.05.2020 р. позивач - ОСОБА_1 , з автоматизованої системи виконавчого провадження, отримав інформацію про винесення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю. постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 52194124 від 13.09.2016 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору № 59696375 від 06.08.2019 р.
Також судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно інформації з АСВН в рамках ВП № 52194124 від 13.09.2016 р. були винесені наступні постанови: 13.09.2016 - Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором); 13.07.2017 - Постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження; 13.07.2017 - Постанова про передачу виконавчого документа/провадження; 16.08.2017 - Постанова про прийняття до виконання ВП; 01.10.2018 - Постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження; 01.10.2018 - Постанова про передачу виконавчого документа/провадження; 05.11.2018 - Постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження; 30.07.2019 - Постанова про стягнення виконавчого збору; 30.07.2019 - Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; 30.07.2019 - Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
06.08.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пікулою В.Ю, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59696375 зі стягнення виконавчого збору в розмірі 84654,48 з ОСОБА_1 на підставі Постанови № 52194124 від 30.07.2019 року.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином суд зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.02.2019 року по справі 3 819/1116/17.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що державним виконавцем не було вчинено дій спрямованих на примусове виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Харкова № 642/8577/13 від 07.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованості у розмірі 846544,84 грн., доказів зворотного суду надано не було.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом Ленінського районного суду м. Харкова № 642/8577/13 від 07.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованості у розмірі 846544,84 грн.
37. Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Так, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікули В.Ю., щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. в межах виконавчого провадження № 52194124 від 13.09.2016 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору ВП № 59696375 від 06.08.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р.
Скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. в межах виконавчого провадження № 52194124 від 13.09.2016 р. винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю. Скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору ВП № 59696375 від 06.08.2019 р. в розмірі 84654,48 грн. на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору № 52194124 від 30.07.2019 р.. винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою В.Ю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок)грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.