Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 червня 2020 р. № 520/5220/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, оформлене п.п. 4 п. І протоколу № 4 від 26.03.2020 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він проходив строкову військову службу у складі Збройних Сил СРСР в період з 10.11.1984 по 16.12.1986 р.р. у військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Позивачем вказано, що внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії йому з 01.05.2015 року встановлено ІІ групу інвалідності. Так, позивачем вказано, що ним до відповідача надано у повному обсязі документацію щодо призначення йому статусу Ветеран військової служби та видачі посвідчення, проте Харківським обласним військовим комісаріатом рішенням, оформленим протоколом №4 від 26.03.2020 року відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, з огляду на обставини того, що ОСОБА_1 звільнився з військової частини НОМЕР_1 , яка входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та не відноситься до військових частин (установ) Міністерства оборони України. Прийняття відповідачем зазначеного рішення свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому останнім вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на обставини того, що позивач проходив військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР та звільнився з військової частини НОМЕР_1 . Отже, як вказано представником відповідача, оскаржуваним у даній справі рішенням відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу "Ветеран військової служби" та запропоновано звернутися до Адміністрації Державної прикордонної служби України, оскільки позивач має право на отримання зазначеного у Державній прикордонній службі.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у складі Збройних Сил СРСР в період з 10.11.1984 по 16.12.1986 р.р. у військовій частині НОМЕР_1 .
Також позивачем вказано, що він приймав участь у бойових діях на території Республіку Афганістан.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що з 01.05.2019 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА №104204 від 20.04.2015.
При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що він звільнився з лав Збройних Сил СРСР за наказом Міністра оборони СРСР №206 від 27.09.1986.
Судом з позову встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно встановлення йому статусу ветерана військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу №4 від 26.03.2020 року засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу ветеранів військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами MO України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що гр. ОСОБА_1 звільнився з військової частини НОМЕР_1 , яка входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та не відносилась до військової частини (установи) Міністерства оборони СРСР. Крім того, запропоновано звернутися щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Східного регіонального управління Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Позивач, вважаючи, що відповідачем прийнято протиправне рішення відносно нього, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Згідно із положеннями ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби".
Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року (далі - Порядок .№ 1601), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".
Згідно із положеннями п.3 Порядку № 1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:
- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Як зазначив у позові позивач ним надавались всі необхідні документи передбачені приписами п.3 Порядку №1601, зауваження щодо наданих документів з боку відповідача не надходило.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Як передбачено положеннями п. 4 Порядку № 1601 посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв'язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.
Відповідно до п. 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 937 від 31 грудня 2014 року на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз'яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.
Відповідно до п. 11 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ № 389 від 03.06.2013, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи на передбачені законодавством пільги.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2019 року по справі № 1340/4376/18.
Відповідно до витягу з протоколу №4 від 26.03.2020 комісією для розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу ветеранів військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами MO України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі відповідного посвідчення та запропоновано звернутись щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Східного регіонального управління Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Однак, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень, який наділений правом видавати посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" є військовий комісаріат.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у видачі такого посвідчення та нагрудного знаку.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, оформлене п.п. 4 п. І протоколу № 4 від 26.03.2020 року.
Продовжуючи розгляд справи в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", суд зазначає, що з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Тому, не заперечуючи наявності у владного суб'єкта дискреційних повноважень у спірних правовідносинах та не обмежуючи обсягу адміністративного розсуду владного суб'єкта, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, оформлене п.п. 4 п. І протоколу № 4 від 26.03.2020 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) статусу ветерана військової служби з видачею посвідчення і врученням нагрудного знака "Ветеран військової служби" у відповідності з Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 червеня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.