Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25.06.2020р. справа №520/5754/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1
доГУ ПФУ в Харківській області, 3-тя особа - ГУ ДКСУ у Харківській області
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 05.05.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 07.05.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 09.06.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо відмови сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання на повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7218,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 25.11.2019 р.; 2) зобов'язання ГУПФУ в Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7218,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 25.11.2019 р.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що придбавав житло вперше, а суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплатив помилково.
Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області (далі за текстом - Управління, ГУ, адміністративний орган, терУПФУ), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що наразі не існує правових механізмів щодо звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які придбали житло вперше, або повернення їм сплаченого збору, зокрема, порядку підтвердження факту первинного придбання житла, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа, ГУДКСУ у Харківській області, письмово правової позиції по суті заявленого позову не висловив.
Відзив на позов надійшов до суду 24.06.2020 р.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
25.11.2019 р. заявник у якості покупця уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять об'єктивних даних про придбання заявником житла за цим договором не вперше.
Копією платіжного доручення №4 від 25.11.2019р. підтверджені обставини оплати заявником 7.218,00 грн. збору до Пенсійного фонду України за договором купівлі-продажу майна на рахунок УДКСУ в Шевченківському районі міста Харкова.
За твердженням заявника, 27.01.2020р. мала місце подія письмового звернення до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно повернення помилково сплаченого збору.
З цього приводу суд зазначає, що заявник не надав до суду жодних належних та допустимих доказів звернення до владного суб'єкта, проте оскільки відповідачем визнані обставини наявності звернення громадянина і надання відповіді на це звернення, то суд сприймає факт звернення як доведений.
Листом від 19.02.2020р. №111-230/К-05/8-2000/20 владний суб'єкт, ГУ ПФУ, відповів заявнику, що підстави для повернення збору відсутні.
Вважаючи, що помилково сплачений збір підлягає поверненню, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону обраного владним суб'єктом способу поведінки у спірних правовідносинах, суд зазначає, що правовідносини з приводу сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та деталізовані приписами Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998р. №1740; далі за текстом - Порядок №1740).
Так, згідно з п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, урегульована, зокрема, приписами ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України та деталізована приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787; далі за текстом - Порядок № 787).
Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування перелічених норм права у випадку придбання житла громадянином міститься у постанові від 13.12.2018р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) і полягає у тому, що « … в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу».
Розглядаючи справу, суд відзначає, що належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів придбання заявником житла за згаданим вище договором не вперше адміністративний орган до суду не подав.
Обставин оплати заявником суми збору у порядку п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" адміністративний орган не спростував.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні тероргану ПФУ, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого управлінського волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
Оскільки інших доводів, окрім відсутності правового механізму повернення коштів, владний суб'єкт в основу оскарженого рішення не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, що спонукає суд обтяжити владного суб'єкта обов'язком з урахуванням положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та висновків постанови Верховного Суду від 13.12.2018 р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) подати до тероргану Державної казначейської служби висновок на повернення заявникові 7218,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за платіжним дорученням від 25.11.2019 р.
Водночас із цим, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу у вчиненні управлінської функції - звернення до органу системи Державної казначейської служби України із поданням про повернення громадянину коштів оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника та є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру.
При цьому, оскільки процедура повернення коштів не передбачає прийняття пенсійним органом будь-якого окремого рішення у формі подання, а згаданий документ за своєю правовою суттю є оформленням владного управлінського волевиявлення адміністративного органу і завершенням процедури вирішення питання про повернення коштів, то задоволення вимоги про зобов'язання подати подання до органу системи ДКС України охоплює і поглинає усі технічні дії, вчинення яких є об'єктивно необхідним для звернення із згаданим поданням до установи казначейської служби.
Підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи Управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Харкова суд не вбачає, оскільки судом у межах даної справи питання щодо прав та обов'язків згаданого суб'єкта не вирішувалося. До того ж, УДКУ в Шевченківському районі м.Харкова є лише структурним підрозділом окремого та самостійного владного суб'єкта із статусом юридичної особи публічного права - ГУДКСУ у Харківській області, котрий вже бере участь у розгляду даного спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - залишити без задоволення.
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, викладену у листі від 19.02.2020 р. №111-230/К-05/8-2000/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов.) подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання (висновок) на повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місце реєстрації - АДРЕСА_2 ) 7.218 (сім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за платіжним дорученням №4 від 25.11.2019р.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.